Туризм як соціально-економічний феномен

Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. глибоко відбилася на подальшій колонізації краю. Успіхи та невдачі козацької війни, репресії після поразок (особливо жорстоких на Брацлавщині та Подолі) відкрили широкий хід до чисто народної колонізації з Правобережної на Лівобережну Україну, зокрема на Полтавщину. Значне козацьке переселення на південно-східну частину краю згодом і спричинило до появи таких повітів, як Кременчуцький, Хорольський, Миргородський, Зіньківський, Кобеляцький. 

Після ліквідації полків у 1782 р. окремі частини території Полтавщини входили спочатку до намісництв (Київського, Чернігівського, Катеринославського) та Новоросійської губернії, потім до новоствореної Чернігівської губернії (з 1797 р. - Малоросійська), у 1801 р. - до Малоросійського генерал-губернаторства. Згідно із указом Сенату від 27 лютого 1802 р. була створена Полтавська губернія, до складу якої спочатку входило10 повітів: Гадяцький, Золотоніський, Кременчуцький, Лубенський, Переяславський, Пирятинський, Полтавський, Прилуцький, Роменський, Хорольський. В цьому ж році було створено ще 2 повіти: Костянтиноградський та Миргородський, згодом (27 березня 1803 р.) - ще три: Зіньківський, Кобеляцький, Лохвицький. Таким чином до складу Полтавської губернії стало входити 15 повітів. 

У грудні 1919 р. на всій території Полтавщини була встановлена радянська влада, яка намагалася якнайскоріше ліквідувати наслідки економічної розрухи - покінчити з голодом, безробіттям та безпритульністю. Однак, незважаючи на значний ентузіазм найбідніших верств населення та ідеологічний диктат більшовиків, зробити це вдалося лише частково. У 1923-1937 рр. було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких привела 22 вересня 1937 р.  до створення Полтавської області. У вересні 1940 р. за адміністративно-територіальним поділом до складу області входило 44 райони. Величезних матеріальних та людських втрат зазнала Полтавщина в період Великої Вітчизняної війни. 18 вересня 1941 р. німецько-фашистські загарбники захопили Полтаву, а 13 жовтня окупували всю область. Новий окупаційний режим тривав довгих 2 роки. Проте, з окупацією краю не припинилася боротьба населення проти німецько-фашистських загарбників. У тилу ворога упродовж 1941-1943 рр. діяло 39 партизанських загонів і груп, понад 70 підпільних та патріотичних організацій. З перших днів визволення Полтавщини (жовтень 1943 року) почалася відбудова народного господарства області і до кінця 1943 року в області вже почали працювати 327 підприємств, 2484 колгоспи, 77 МТС, 53 радгоспи, 1422 школи, 356 лікувальних закладів. У період відбудови (1945-1950 рр.) була створена матеріальна база, на основі якої продовжували розвиватися промисловість, транспорт, сільське господарство. Станом на 1950 р. виробництво промислової продукції Полтавщини досягло 82% довоєнного рівня, а рівень механізації сільськогосподарських робіт перевищив довоєнний. Протягом 50-70-х рр. відбувся ряд змін адміністративно-територіального устрою, внаслідок чого область стала поділятися на 25 сільських районів. У період 80-х років на Полтавщині швидкими темпами розвивалися нафтогазодобувна, нафтопереробна, хімічна, гірничорудна, автомобільна, електротехнічна, текстильна промисловість. Сьогодні широко проводиться робота, спрямована на реструктуризацію економіки області. [8;c 33 ]

 

 

Полтавщина на сьогодні має добре розвинений виробничий потенціал. Полтавська область за більшістю показників належить до провідних регіонів України. Полтавщина відома видобутком залізної руди, видобутком та переробкою нафти і газу, виробництвом вантажних автомобілів, алмазного інструменту, турбін, трикотажу, шкіряного взуття, вишуканого одягу, зерна, цукру, олії, кондитерських виробів тощо. У сукупнiй валовiй продукцiї промисловості i сільського господарства частка промисловості становить близько 60%. 

Промисловість. Провідними галузями промисловості області є машинобудування, паливна, гірничорудна, будівнича та харчова. Розвинуті видобування і переробка залізної руди, нафти, природного газу і газового конденсату, виробництво сталі,будівельних матеріалів, м’яса і масла тваринного, олії, цукру та інших видів промислової продукції. На частку цих областей припадає більше ніж 80% всього промислового виробництва області.

У 2016 р. порівняно з 2015 р. індекс промислової продукції становив 99,9%. У добувній промисловості і розробленні кар’єрів індекс промислової продукції становив 98,3%, постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 96,4%, виробництві гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції – 95,5%. 

Основними паливно-енергетичними ресурсами області виступають нафта, газоконденсат, природний газ. Найкрупніше нафтогазове родовище області – Глінсько - Розбішевське (Лохвіцкий і Гадячській райони. До підприємств паливної промисловості області відносяться такі основні підприємства, як нафтогазовидобувне управління "Полтаванефтегаз" і ВАТ "Укрнафта", газопромислове управління "Полтавагаздобича". 

Полтавська область має потужну гірничодобувну промисловість, яку представляє ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат". Галузь машинобудування і металообробки за обсягами виробництва продукції утримує третє місце в обласному промисловому комплексі. До провідних підприємств машинобудування і металообробки області відносяться: концерн "Крюковській вагонозавод", холдингова компанія "Автокраз".  

Водночас одержано приріст продукції у металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім машин і устаткування (18,3%), виготовленні виробів з деревини, паперу та поліграфічній діяльності (13,7%), машинобудуванні, крім ремонту і монтажу машин і устаткування (8,7%), текстильному виробництві, виробництві одягу, виробів зі шкіри та інших матеріалів (8,1%), виробництві харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (0,3%). 

На території області розташований  "Полтавський алмазний завод" - єдине в Україні підприємство такого профілю. У асортименті продукції - вироби з надтвердих матеріалів, оснащення для алмазної промисловості.

Сільське господарство.  Полтавська область має рівнинний рельєф та сприятливі кліматичні умови що створюють відповідні передумови для розвитку сільського господарства. За обсягом сільськогосподарського виробництва регіон належить до групи областей із високим рівнем сільської економіки.

У 2016