Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Туризм як соціально-економічний феномен

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
43
Мова: 
Українська
Оцінка: 

фауни є кількість рідкісних видів і угрупувань, які потребують охорони. У флорі вищих судинних рослин Полтавщини виявлено 169 рідкісних видів, у тому числі: 7 – занесених до Червоного Європейського списку, 48 – до Червоної книги України, 137 – регіонально-рідкісних, що мають обмежене поширення по Полтавській області, 52 – потребують регіональної охорони [32;c 35 ].

Тваринний світ. Полтавщина є одним з регіонів України з великим різноманіттям тваринного світу, який заслуговує на серйозне ставлення до нього. Фауністичний список Полтавської області представлений: 66 видами ссавців; 307 видами птахів, 150 видів з яких постійно гніздяться; 10 видами земноводних та 11 видами плазунів; 38 видами риб та великим різновидом комах. Серед загальної кількості видів найбільш вразливими є степові зооценози, з них більше половини потребують особливої охорони. Загальна чисельність видів фауни, що зустрічається на території Полтавської області складає 397 одиниць, що становить 70, 6% до загальної чисельності видів України. До Червоної книги України занесені 69 видів тварин регіону, до додатків Конвенції про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі  – 113 видів. За даними науковців до Червоної книги України занесені 69 видів наземних хребетних Полтавщини [33;c 35].
Демографічна ситуація. Згідно з офіційними даними чисельність наявного населення Норвегії станом на 2016 р. складала  1438, 948тис. осіб( з них 891, 724тис. - міське населення; 547, 224тис. – сільське). Щільність населення – 50, 1 чол. на  км2. Загальний рівень народжуваності (9,8%) нижчий від середнього по Україні (11,1%), а рівень смертності – один з найвищих в країні (в області – 16,6%, у середньому по Україні – 14,6%). Особливістю національного складу населення є його багато національність,за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники понад 100 національностей і народностей [17;c 34 ]. 
Отже, можна дійти висновку, що Полтавська область має вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні умови, велику кількість водних ресурсів, багатий рослинний та тваринний світ. 
 
Короткий історичний нарис Полтавщини
 
Освоєння земель території сучасної Полтавщини припадає на добу стародавнього кам’яного віку – пізнього палеоліту (35-11 тис. р. до н. е). На початку нашої ери Полтавщина входила до земель розселення стародавніх східнослов’янських племен.  Унаслідок археологічних досліджень знайдені залишки їх поселень та пам’яток матеріальної культури. Проте на території області зустрічаються сліди перебування неслов’янських народів. [21;c 34 ]
За часів Київської Русі територія Полтавщини входила до складу Переяславської землі, яка пізніше стала князівством. Вона була заселена племенами сіверян і полян. За великого князя Володимира Святославовича (980-1015) на території краю розпочалося будівництво низки фортець, які склали Посульську оборонну лінію. У давньоруських літописах ХІ-ХІІІ ст. згадуються: Хорол, Говтва, Лубни, Горошин, Пісочин, Пирятин, Луком'є, Лохвиця та інші укріплені міста. Полтава вперше згадується під назвою Лтава у 682 р. У перерахунку на наш сучасний січневий календар це означає 1173  р.  
Економічний і культурний розвиток Переяславщини, як і інших земель, в ХІІІ ст. був перерваний монголо-татарською навалою. Вірогідно, тоді ж монгольські завойовники зруйнували і Лтаву (Полтаву), бо тривалий час в історичних документах відомості про неї не зустрічаються. Упродовж ХІV-XVІ ст. територія Полтавщини знаходилася під владою литовських, а пізніше - після Люблінської унії 1569 р. - польських феодалів. Жорстока експлуатація і національне гноблення з боку литовських та польських феодалів упродовж тривалого періоду викликали відчайдушний опір у місцевого населення. Не витримуючи знущань, найактивніша частина селянства прямувала за межі польських володінь, утворюючи за Дніпровськими порогами Запорізьку Січ, брала участь у збройних виступах проти своїх гнобителів. Так, найбільшими виступами населення проти польської шляхти на Полтавщині стали повстання: Тараса Трясила (1630р.), Павла Павлюка (1637р.), Якова Острянина (1638 р.). 
У ході Визвольної козацької війни під проводом Б. Хмельницького Полтавщина не виступала головною ареною військових подій. Лише на початковому етапі війни, у травні 1648 р., селянсько-козацькі загони, що діяли на теренах Полтавщини, розгромивши шляхетсько-польські війська, визволили Переяслав, а згодом (на початку червня) і Лубни, де містилася фортеця Яреми Вишневецького. Упродовж найближчих років - це один із головних регіонів Лівобережжя, який став надійним тилом, звідки черпалися людські резерви та йшло постачання (продовольством, порохом) для армії Б.Хмельницького. На заклик Б.Хмельницького з 1648 р. на Лівобережній Україні почали утворюватися адміністративно-політичні та судові органи влади: певна територія виставляла декілька сотень повстанців, які об'єднувалися в полк. На теренах Полтавщини було створено 7 полків - Переяславський, Кропивенський (Іркліївський), Прилуцький, Лубенський, Миргородський, Гадяцький (Зіньківський), Полтавський. У 1763 р. в межах полків було запроваджено також поділ на повіти. 
Після Переяславської угоди 1654 р. швидко відбувалися зміни у стані землевласників - монастирів, української шляхти та козацької старшини, володіння яких стрімко зростали. Значна кількість колишніх маєтків магнатів Потоцьких перейшла до одного з прибічників Виговського - Юрія Немирича. До його володінь увійшли Кременчук, Кобеляки, Перевалочна, Нові Санжари. Ранговим володінням гетьмана стало м. Гадяч з околицями. Ці міста швидко набували ваги центрів південної торгівлі з Росією, Польщею, Литвою, Кримом; водночас збільшувалася їх територія, зміцнювалися фортечні споруди. Лише у Полтаві протягом цього короткого часу на стратегічно важливій місцевості почалося будівництво Хрестовоздвиженського монастиря (1650), першого мосту через р. Ворсклу (1650), на другу половину
Фото Капча