+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
27
Мова:
Українська
зрілості. Усі, хто з дитинства знав Чубая, відзначають його надзвичайну тягу до знань, до непізнаного, залюбленість у поезію, музику, живопис. Досліджені дисертантом факти про освіту й самоосвіту Грицька Чубая дозволяють стверджувати, що в юнацькому віці він був не лише добре обізнаний з легальним літературно-культурним життям тогочасної України, але й орієнтувався в тому, що діялося поза цензурою. Маючи сформовані погляди та переконання, Григорій умів відділити справжнє від штучного й порожнього в літературі. Його насторожувала офіційна творчість трубадурів радянського режиму, зате посилено цікавили ті постаті й твори, які “не вписувалися” в цензурні умови (поезії В.Симоненка та його “Щоденник”, твори Івана Світличного, Романа Іваничука, Ліни Костенко та інших). Однак у вдачі юного Чубая однозначно проявилися риси, які засвідчують у ньому харизматичну постать лідера.
Ранні поетичні твори, фейлетони, гуморески, рецензії Г.Чубая пізніше, як правило, не включалися у видання його творів, проте з погляду становлення таланту вони досить прикметні. Шлях поета-початківця до власної “постаті голосу” пролягав через тяжкі терни - безперервну напружену працю, а часто й невизнання оточенням, заздрощі. Уперше прізвище Чубая зустрічаємо в місцевій періодиці за 1963 рік, відтоді воно регулярно з'являється на шпальтах районних газет, обласної молодіжки “Зміна”.
Спочатку слово молодого поета було лагідне й мелодійне, але згодом з уст Грицька Чубая залунало різке оскарження тогочасного режиму - він назвав “вертепом” отруєне рабством життя (поема “Вертеп”). Поетична свідомість Г.Чубая глибоко проникає в реальність, в утаємничені суті, які неможливо осягнути звичайному розумові, тому поет надає слову магічної ролі. Завдяки цьому він оволодіває вмінням впливати словом на життя, руйнувати його профанний сенс, щоб створити щось нове, гідне людини.
З іншого боку, сам Грицько Чубай з юних років стає дисидентом, жорстоко переслідуваним владою. Незважаючи на блискучі знання й таланти, він не може здобути вищої освіти чи пристойної роботи. Складнощі життя загартовували волю та виробляли готовність до випробувань настільки, що відсутність їх чи затримка, здавалось, навпаки, руйнівно вплине на волю поета та його внутрішні переконання. Пройшовши через екзистенційні випробування, подолавши дні розпачу і страждань, Григорій виходив з них духовно оновленим. Але репресивна система перекрила доступ до друку й кар'єри.
Знаменним фактом творчої біографії Григорія Чубая стало видання самвидав-ним способом першої збірки “Постать голосу” (Рівне, 1968). Поет вдавався до самвидаву, прагнучи донести свої твори бодай до обмеженого кола читачів. Це була своєрідна відповідь режимові, який практично заблокував йому можливість друкуватися. Тоді ж з'явилася поема “Вертеп”, якій судилося стати найвидатнішим твором Чубая, щоправда, належно поцінованим критикою й читачами вже після його смерті, коли твір багатократно передруковувався в різних виданнях. Ліричні враження, що вилилися в поемі, прозраджують гнітючу й нестерпну атмосферу постійного переслідування, морального пригнічення, яку добре знав сам юний автор.
Треба наголосити, що в цей період, тобто протягом 1967-1968 років Григорій Чубай багато працював творчо. У переході від одних творів до інших (від сповідальної лірики - до вибухово-публіцистичної поеми “Вертеп”, а відтак до “Відшукування причетного”) видно стрімкий розвиток поета. Це саме той момент, який залишається незрозумілим для дослідників, що не знайомі з фактами юності поета. Вони твердять, що Чубай “не знав учнівства, з'явившись на публіку готовим генієм” (М. Рябчук).
Звернемо увагу на стрімку еволюцію таланту юного Чубая. Від ранніх віршів і балад, у яких позначився вплив шістдесятників, до вражаючої громадянської позиції та вагомості слова в поемі “Вертеп” його відділяло всього три роки. Тонке ліричне сприйняття рідної природи, світу, філософія боротьби за достойніше життя на Землі органічно притаманні Грицевій ранній ліриці. Переосмислює він вічні образи і мотиви світової літератури (наприклад, образ Дон Кіхо-та). Творчість Чубая поряд із темами вічними й національно-історичними утвердила й неповторно індивідуальний, духовно-біографічний досвід автора, заснований на власному світосприйнятті.
У своїй ранній поезії Г. Чубай показав уміння писати так, як. скажімо, І. Драч, М. Вінграновський, В. Коротич чи Б.-І. Антонич. Сліди навчання та спорідненість у мотивах і образах з поезією шістдесятників зауважують дослідники (І. Дзюба, Я. Поліщук). Проте юний поет ішов далі своїх уявних учителів. Він менше за них захоплювався зовнішньою атрибутикою космічної ери, зате переносив головні акценти на внутрішньо-психологічну сторону людської істоти, на силу почуття. Ліричний герой Г. Чубая хоче привести цей трагічний вік до гармонії, хоча б у власній свідомості, користуючись символами, можливістю психологічного інакодумства.
Але, найголовніше, що було притаманне його поезії раннього періоду, - вирішення світоглядної дилеми: пристосуватися на догоду владі чи залишитися самим собою й не загубити власної совісті, а отже, власної автентичності, неповторного голосу, зокрема й творчого. У світі, який здавався юному поетові тотальним вертепом, найважче - “...залишатися собою, від перших днів своїх і до останніх...”. Ліричний герой поеми “Вертеп” віддзеркалює вибір самого автора: він вирішує однозначно й категорично, відмовляється втратити самобутність заради кар'єри та визнання. Через те. коли значна частина шістдесятників, уражена першими утисками після хрущовської відлиги, почала возвеличувати комуністичну партію та систему, Чубай залишився вірний своєму життєвому кредо.
Морально-етична позиція поета виразна, прозора й послідовна. До речі, в жодному з творів навіть зовсім юного Г. Чубая, які були надруковані в періодичних виданнях, немає згадки про КПРС, Леніна. Загравання з тоталітарною владою