Творча діяльність Григорія Чубая в українській літературі 60-х – поч.. 80-х років ХХ століття

У ранній період творчості Г. Чубая було написано або задумано переважну більшість поезій, що пізніше ввійшли до впорядкованого по смерті поета, згідно з його рукописами, вибраного. Завершилося формування стійкого світогляду юнака, а також становлення його естетичних поглядів, в основі яких було визнання моральної ваги поетичного слова, щирості та відповідальності як ключових його цінностей. Це, проте, зовсім не означало нехтування форми. Вишуканій, красивій формі, неповторному образному вислову юний поет завжди надавав великого значення. На його переконання, лише органічне поєднання щирого тону з формальною досконалістю могло породити справжню поезію.

Предметом дослідження другого розділу “Роль Григорія Чубая в літературному житті свого часу” е другий етап творчої еволюції поета, що пов'язаний з перебуванням у Львові (1969-1982). Дисертант аналізує як біографічний фон. так і власне творчість, а також атмосферу літератури культурного спілкування, витворювану Г.Чубаєм у колі однодумців та знайомих.

Петля переслідувань усе вужче затягувалась навколо поета на рідній Рівненщині, через що він виїхав на постійне місце прожинання до Львова. Це місто приваблювало І. Чубая як провідний культурний центр тогочасної України. Недаремно він став кумиром творчої молоді Львова, про що переконливо свідчать спогади друзів; Ю. Коха, В. Морозова. М. Рябчука. В. Яворського та ін. Незважаючи на побутову невлаштованість. Григорій Чубай досить швидко адаптувався у Львові, знайшов коло приятелів, а головне - аудиторію, яка високо цінувала його поезію.

Найважливішою заслугою Григорія Чубая як літературного діяча вважають його своєрідне, дуже актуальне на свій час поширення альтернативної культури, андеграунду, У багатьох авторів спогадів про нього натрапляємо думку, що важливішим, ніж сама поезія Грицька, був талант організатора, лідера, учителя, який мав авторитет і харизму в молодих, умів навчити їх цінувати справжню поезію й високу культуру. Так. В. Довган уважає, що в українській літературі останнього тридцятиліття постать Григорія Чубая рівномасштабна постаті Т.С.Еліста в літературному англомовному корпусі”.

Під впливом обставин оригінальна творчість протягом львівського періоду відходить на другий план, але основні зусилля Григорія Чубая зосереджуються на творенні у Львові осередку альтернативної культури, вільної й незалежної літературно-мистецької аури. Як знаємо, цій його ролі, добровільно взятій на себе, великому впливові Чубая в становленні естетичного смаку завдячували тогочасні молоді літератори, які не могли ввійти до офіційного літературного світу.

Проте суттєві зміни відбуваються і в Чубаєвій поезії. Нові твори, написані у Львові, дуже відмінні від тих. що писалися на Рівненщині. Вони мають печать більшої відстороненості, абстрактності, герметичності. Це. головним чином, поеми та. рідше, вірші-верлібри. Переважають концептуальні задуми (поеми “Марія”, “Говорити, мовчати І говорити знову”). Зазнає змін стилістика письма внаслідок тяжіння до верлібру, до абстрактної образності. На перший план виходить пошук суті буття. екзистенцІйного змісту людського призначення. Форма верлібру, яка остаточно запанувала в його поезії в цей період, відповідала філософській згубленості образу, дає можливості відтворення різних життєвих ритмів. Сам Чубай висловлювався за поезію “мудру, важку і непрозору, у котрій всього було б багато”. Вона була непроста до розуміння, не призначалася для широкого вжитку, зате, насичена багатою образністю, промовляла до “втаємничених”, до тих. хто вмів сприймати справжню поезію, знався на її тонкощах і був добре начитаний у європейській новітній поезії.

Г. Чубай удосконалював свою майстерність передусім під впливом світової літератури XX століття - творів Е. Паунда, ТО Еліста, Ф.Г. Лорки. Г. Містраль, Р.М. Рільке, Х. Кортасара, Х. Борхеса, Ж.П. Сартра та ін. Зорієнтованість на західну літературу була свідомою і принциповою. Не випадково у творчій спадщині поета важливе місце займають переклади.

Зате літературне життя України після 1968-69 років не давало жодного оптимізму: було призупинено підготовку до друку збірок молодих талановитих авторів (М. Воробйова, В. Голобородька, Н. Кир'ян), а також розкритиковано ряд авторів за ідейну незрілість, формалізм та аполітичність (І. Калинець, В. Стус, Є. Гуцало, В. Дрозд, М. Холодний та ін). Звісно, серед неблагонадійних, на яких обрушилася важка партійна критика, значилося й ім'я Григорія Чубая.

Вершиною літературної діяльності Г. Чубая цього періоду стали 1971-72 роки, коли з його ініціативи було видано альманах “Скриня”, що був уписаний в історію українського самвидаву як одне з найцікавіших явищ. Невелике товариство однодумців, до якого належали Грицько Чубай, Микола Рябчук. Олег Лишега, зневірившись у можливості десь офіційно опублікувати свої твори, вирішило видати самотужки літературний альманах. У цьому випуску було вміщено оповідання М.Рябчука (написане в кафкіанському стилі), вірш О. Лишеги. поема “Марія” та переклад з польської (мікродрама Т. Ружевича) Г. Чубая. Самвидавна “Скриня” викликала переполох спецслужб та репресії, зокрема ув'язнення Г. Чубая 1972 року.

Хоча Чубай як укладач альманаху свідомо уникав політичних матеріалів, які загострили б стосунки багатьох людей із владою, переслідування режиму були жорстокими. КДБ постарався все зробити, щоб зломити Грицька місячним арештом. Коли не вдалося, поширили безпідставні чутки про його співпрацю, дискредитуючи поета серед його оточення. Це викликало важку творчу депресію Грицька Чубая. Після важко пережитої морально-психологічної кризи 1972 року Григорій Чубай уже не міг повернутися до повноцінної творчості. Адже поезія, на його переконання, народжувалася передусім із вільного, незалежного духу.