Управління організацією на основі Стратегічних Зон Господарювання

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, що викладені на 193 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 21 таблицю і 28 рисунків, які наведено на 27 сторінках. Список використаних джерел із 158 найменувань приведений на 13 сторінках, 3 додатки – на 46 сторінках.

 

 

У дисертаційній роботі на основі проведених автором досліджень захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Стратегічне управління діловим портфелем організації. Важливу роль у процесі управління українськими підприємствами все більше відіграє стратегічне управління. Проведене дослідження розвитку систем стратегічного управління дозволило зробити висновок, що, залишаючись незмінною по суті, концепція стратегічного управління одержує різні характеристики і специфічні особливості, коли мова йде про одночасну взаємодію декількох різних сфер попиту в рамках діяльності однієї організації.

Сьогодні умови скорочення життєвих циклів продукції, технологій і нововведень, посилення конкуренції та експансії внутрішніх ринків України іноземними товаровиробниками змушують усі організації працювати одночасно в різних сферах попиту, не замикаючись на одному товарі, галузі чи території. Найбільш комплексно відбивають поточний стан організації щодо основних конкурентів з урахуванням тенденцій розвитку окремих сфер діяльності, у яких вона працює, сучасні системи стратегічного управління діловим портфелем організації.

Поняття “діловий портфель” визначають як сукупність окремих напрямів діяльності організації (окремих груп однорідних товарів, самостійних господарських підрозділів, окремих видів бізнесу), що належать одному і тому ж власнику. Портфельний аналіз – це інструмент, за допомогою якого організація виявляє й оцінює свою господарську діяльність з метою вкладання коштів у найбільш перспективні її напрями.

При аналізі оточення організації як одиницю стратегічного портфельного управління прийнято вважати стратегічну зону господарювання. Поняття стратегічної зони господарювання у вітчизняній економічній науці ще остаточно не склалося. Найбільш розповсюджено визначення стратегічної зони господарювання як окремого сегмента оточення, на який організація має чи хоче мати вихід. Традиційні визначення поняття стратегічної зони господарювання та порядок її виділення (сегментації) не позбавлені недоліків. При розгляді існуючих визначень стратегічної зони господарювання, звертає на себе увагу їхня недосконалість, оскільки прослідковується бажання представити предмет дослідження у більш загальному вигляді. Тому запропонована логічна процедура виділення стратегічної зони господарювання, яка дозволяє, з одного боку, уніфікувати процес формування портфеля стратегічних зон господарювання в організації і, з другого, пристосовувати його до конкретних умов її господарської діяльності (рис. 1).

Унаслідок виконаного дослідження класифікаційних ознак сегментації стратегічної зони господарювання уточнено її поняття, як особливим способом виділений стратегічно важливий сегмент оточення організації, що представляє собою відповідний продукт (послугу), групу споживачів (потреб) чи підприємств, які володіють визначеними загальними ознаками.

Загальна характеристика стратегічної зони господарювання дає можливість вважати її елементом ділового портфеля організації. Це послугувало підставою для висновку, що діловий портфель – це сукупність (набір) стратегічних зон господарювання організації. Тому в роботі надалі використовується термін “портфель стратегічних зон господарювання організації”, і в ході портфельного аналізу організація представляється як загальне від її стратегічних зон господарювання. З’ясування суті процесу портфельного аналізу дозволило розробити загальну схему його проведення в організації, сутність якої зводиться до такого:

формування портфеля стратегічних зон господарювання;

аналіз портфеля – визначення відносної конкурентноздатності організації в кожній зоні господарювання та перспектив розвитку відповідних ринків;

створення стратегії для кожної стратегічної зони господарювання;

вироблення портфельної стратегії розвитку організації – комплектування найбільш важливих зон господарювання й ефективне балансування напрямів діяльності організації;

реструктуризація портфеля зон господарювання на основі інформації, отриманої на попередніх етапах аналізу.

За результатами критичного огляду та порівняння найбільш істотних методичних прийомів аналізу портфеля стратегічних зон господарювання запропоновано проводити його дослідження за допомогою матрично-графічних інструментів і методів. Зокрема, це побудова базових матриць ділового портфеля організації (згідно з моделями Бостонської консультативної групи та консультативної групи “Мак-Кінзі”). У матрицях консультативних груп використовуються різні набори змінних, але це двомірні матриці, у яких по одній осі фіксуються значення внутрішніх факторів, а по іншій – зовнішніх. І хоча основні переваги таких моделей – простота, наочність і легкість в розумінні – не викликають сумніву, кожна з них є лише фрагментом у загальній низці проведення стратегічного портфельного аналізу, що вимагає подальшого їхнього вдосконалення з метою розвитку та доповнення в частині прагматики.

Розділ 2. Аналіз портфеля стратегічних зон господарювання організації. Дослідження основних змінних (темпи росту галузі (ринку) і відносна частка ринку), що пропонуються моделлю Бостонської консультативної групи для побудови матриці ділового портфеля, дозволило уточнити вибір на координатній осі середніх значень, які розділяють усі стратегічні зони господарювання організації на швидко- і повільно зростаючі з великою або низькою частками ринку.

Стосовно розрахунку темпів росту галузі (ринку) пропонується використовувати метод визначення змін по кожній стратегічній зоні господарювання в обсязі реалізації через індекс темпу росту обсягів продажу за період, що розглядається, чи через середньорічні темпи їхньої зміни. Середній індекс темпів росту обсягу реалізації встановлено на рівні одиниці, тобто обсяг попиту на продукцію або послуги – постійний. Що стосується відносної частки ринку, то при її розрахунку необхідно в