Управління персоналом в органах державної влади

якостей державного службовця. Атестація повинна сприяти поліпшенню якісного складу державних службовців, їх ефективному використанню, росту професійної компетентності, підвищенню кваліфікації, посиленню організованості, відповідальності, дисциплінованості. Атестація має здійснюватися на засадах законності, об'єктивності, гласності, колегіальності, неупередженості. Атестації підлягають державні службовці усіх рівнів, у тому числі й ті, що займають посади державних службовців I та II категорій. 

Критерії атестації наведено на рис. 2.3

Рис. 2.3. Критерії атестації

Державні службовці I та II категорій переважно займають посади керівників та заступників керівників державних органів, у тому числі центральних органів виконавчої влади, обласних виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, інших органів, призначення на які здійснюється в особливому порядку, встановленому законами України. У зв'язку з цим зазначеним Положенням передбачено, що особливості проведення атестації таких державних службовців, визначаються органами, що призначають їх на посади.

Атестації підлягають також ті державні службовці, які внаслідок організаційних змін (утворення нового органу на базі ліквідованого, реорганізації органу: злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) обіймають посади менше ніж один рік, при умові, що їх посадові обов'язки суттєво не змінилися.

Особи, які займають посади державних службовців на період відпустки по вагітності, пологах, догляду за дитиною, і на час проведення атестації відпрацювали на посаді більше року, також проходять атестацію.

Державні службовці, які працюють на посадах менше року (прийняті на державну службу, зайняли більш високу посаду, перейшли до іншого державного органу менше ніж рік тому), атестації не підлягають.

Особи, які згідно з чинним законодавством призначаються або обираються на посаду на певний термін (визначений Законом, Положенням про орган), а також вагітні жінки проходять атестацію за власним бажанням.

Проведенню атестації має передувати підготовча та організаційна робота.

Кадрові служби готують пропозиції щодо складу атестаційних комісій, термінів та графіків проведення атестації; визначають кількість та складають списки державних службовців, які підлягають атестації; роз'яснюють цілі і порядок проведення атестації; проводять підготовку необхідних для атестації документів: атестаційний лист попередньої атестації та бланк атестаційного листа чергової атестації за зразком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. за N 1922. Щорічні оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків за період, що минув після попередньої атестації, будуть подаватися до атестаційних комісій при проведенні наступних атестацій, тобто після запровадження таких оцінок.

Державні службовці-керівники атестуються, як правило, комісіями тих органів, керівники яких призначають їх на посади та звільняють з посад. Разом з тим можуть бути прийняті інші рішення. Наприклад, заступників голів районних державних адміністрацій за рішенням голів обласної, Київської міської державної адміністрації можуть атестувати комісії, створені відповідно обласній Київській міській державній адміністрації.

У місцевих державних адміністраціях, за рішенням їх голів, створюються комісії для проведення атестації державних службовців апарату адміністрації та керівників її структурних підрозділів. Для проведення атестації інших працівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій їх керівники утворюють атестаційні комісії безпосередньо у цих підрозділах (якщо не прийняте інше рішення головою державної адміністрації).

До складу комісій доцільно включати кваліфікованих працівників державних органів з досвідом роботи у відповідних сферах. Залежно від кількості державних службовців, які підлягають атестації, наявності територіальних та підпорядкованих органів, специфіки державного органу утворюються одна чи декілька атестаційних комісій, непарною чисельністю (як правило, від 5 до 11 чоловік).

У графіках проведення атестації, як правило, зазначається: назва підрозділу, де працює державний службовець, його прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата і час проведення атестації.

Кількісний та персональний склад атестаційних комісій, терміни, місце проведення атестації, графік її проведення затверджуються наказом керівника державного органу. Цим наказом також можуть надаватися відповідні доручення і встановлюватися дати подання необхідних документів до атестаційних комісій.

За рішенням керівника державного органу до роботи в комісіях можуть залучатися незалежні експерти (наукові працівники, психологи, професіологи, представники системи навчання державних органів та інші спеціалісти). Оцінка експертами якостей державного службовця не може бути домінуючою, а враховується як один із аргументів, що характеризує державного службовця.

Керівники структурних підрозділів апарату державних органів готують службову характеристику на кожного державного службовця, що підлягає атестації, і проводять з ним співбесіду. На керівників структурних підрозділів характеристики готують заступники керівника державного органу.

Доцільно, щоб службова характеристика містила:

1) загальні відомості (прізвище, ім'я, по батькові, посада, стаж роботи на посаді);

2) професійні знання, рівень володіння державною мовою, досвід роботи за фахом;

3) аналіз виконання державним службовцем посадових обов'язків, дотримання правил поведінки державного службовця;

4) ділові якості (професійна компетентність, відповідальність, ініціативність, самостійність в роботі, оперативність у прийнятті рішень і здатність до контролю за їх реалізацією, вміння акумулювати необхідну інформацію та виділяти найголовніше, працювати з нормативно-правовими актами, іншими документами);

5) особисті якості (працездатність, комунікабельність, вміння керувати підлеглими, вміння встановлювати взаємовідносини з колегами, творчий підхід до справи, принциповість, послідовність в роботі, самокритичність);

6) результативність роботи;

7) підвищення кваліфікації (види професійного навчання, що проходив державний службовець або причини, з яких навчання не проводилося, використання одержаних знань у роботі, здатність до самоосвіти, ставлення до професійного навчання підлеглих тощо);

8) можливості професійного і службового просування (за яких умов, на яку посаду, коли);

9) зауваження і побажання державному службовцю,