Велика та мала літери

3) перше слово текстових рубрик, позначених цифрою або малою літерою з подальшою круглою дужкою (у цьому разі одну рубрику від іншої відокремлюємо крапкою з комою або комою, якщо рубрики малослівні); так само перше слово текстових рубрик без будь-яких цифрових і буквених позначок і з початковим тире, наприклад:

Комісія працює в таких напрямках:

а) координація роботи засобів масової інформації, які впливають на суспільну свідомість;

б) організація системи конкурсів, змагань, олімпіад тощо;

сприяння розвиткові в Україні фондового ринку (з Положення про центри сертифікаційних аукціонів);

Демократична школа передбачає дотримання таких принципів:

- школа – організація дітей і педагогів, які об’єдналися для спільної навчально-виховної діяльності;

- навчання учнів фінансується суспільством на основі загальної рівності;

- вчитель і учень мають право загального вибору;

- критерії якості навчально-виховного процесу – відповідність рівня підготовки випускників потребам суспільства, що перевіряється практикою;

4) перше слово ремарок наприкінці речення або тексту в дужках, що вказують на їхнє джерело (якщо це слово не є власною назвою): У нас є ті духовності, що дають право увійти до європейського дому й стати врівень з цивілізованими народами світу (з виступу); Хочеш їсти калачі – не сиди на печі (прислів’я);

5) перше слово авторських діалогічних ремарок драматургічного тексту, поданих у дужках після найменування дійової особи: Міліціонер (іде до дверей, гукає). Свідок Чуйко! (Ю. Яновський); Карташов (яблуко випало з рук). Дозвольте, дозвольте!.. (О. Довженко).

 

 

З великої літери пишемо:

1) перше слово речення, що йде після вигуку (або окличного вигукового чи звуконаслідувального слова), після якого стоїть знак оклику: О! А ти, Олесю, в Києві? – крикнула Любецька (І. Нечуй-Левицький); Гей! Поля жовтіють, І синіє небо… (М. Рильський); Трю-лю-лю! Я роблю тепер, що хочу, Що захочу, те й роблю! (В. Симоненко); Годі! З рук у мене випало перо… (Олександр Олесь); Увага! Рушив поїзд (О. Довженко); Отакої! Вставай – вареники гарячі (А. Головко);

2) перше слово після звертання, відокремленого знаком оклику: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Шевченко); Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! (В. Симоненко);

3) перше слово після стверджувальних і заперечних слів, відокремлених знаком оклику: Так! У справедливих армій доля завжди прекрасна (О. Гончар); Ні! Вона б не сказала про це ніколи й нікому! (П. Загребельний);

4) перше слово після питальних слів або риторичних фраз, відокремлених знаками питання чи оклику: Що? Ти смієшся з мене?; Як?! Ти мене не слухаєш?; Чому? Хіба сьогодні свято? (Г. Хоткевич);

5) перше слово прямої мови, яка стоїть після двокрапки і береться в лапки або починається з тире: І серця я свого спитав: «О серце, де, куди йдемо ми?» (І. Франко); І грек сказав: – Ну й парить, ох і спека! (Л. Костенко);

6) перше слово цитати – окремого речення, що подається після двокрапки і береться в лапки: Про бідність у господарстві приповідка каже: «На голу кістку і сорока впаде!» (О. Воропай); Перед смертю Сковорода заповідав поховати його на узвишші, поблизу гаю та стодоли, і написати на хресті: «Світ ловив мене, але не спіймав» (Д. Яворницький).

З малої літери пишемо:

1) слово після вигуку (або звуконаслідувального слова), що стоїть усередині речення і позначається знаком оклику: Ждемо день, і другий – гай-гай! – немає Тетяни (С. Васильченко); Ото розлука – пу-гу-гу! – пу-гу-гу-гу! – розлука (В. Стус);

2) слова автора після прямої мови зі знаком питання, знаком оклику чи трьома крапками: – Ну? Де твоє естетичне почуття? – сказав Василь тихо (О. Гаврилюк); – О, ні! – стріпує отець Сойка енергійно головою (С. Тудор); – Хто там? – Я… – знехотя відповів Тиміш (В. Підмогильний);

3) перше слово цитати, включеної в речення як його частина: Як зазначає коментатор Л. Нуаре, «людська мова є продукт колективної людської праці». Цей висновок Нуаре вражає своєю простотою і елементарною очевидністю (Л. Булаховський); Першу ложку куті господар підкидає до стелі, – «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!». Другу ложку куті підкидає, – «щоб телята рикали так, як це зерно стрибає від землі до стелі», а третю, – «щоб бджоли роїлися» (О. Воропай);

4) перше слово цитати, що стоїть після двокрапки і наводиться з середини речення: Часом здоровий глузд дає відповідь найбільш наближену до відповіді антрополога: «бо їх так виховано» (зб. «Українська душа»).

 

 

З великої літери пишемо:

1) індивідуальні найменування людей:

а) прізвища і прізвиська (зокрема діячів давнини), імена, імена по батькові, а також зменшені імена: Григорій Савович Сковорода, Марко Лукич Кропивницький, Микола Васильович Гоголь, Федір Михайлович Достоєвський; Лаврентій Зизаній, Памво Беринда, Ян Гус, Карел Чапек, Юліуш Словацький, Фридерик Шопен, Христо Ботев, Іван Вазов, Іво Андрич,