Вербалізація концепту «пам'ять» в українській літературній мові

Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань провідним у роботі є описовий метод, а також елементи компонентного аналізу для виявлення концептуальних ознак, історико-етимологічного аналізу для встановлення смислової динаміки концепту, дистрибутивний аналіз у поєднанні з контекстуально-інтерпретаційним для з’ясування концептуальних моделей пам’яті в українській мові.

Теоретичне значення роботи полягає в інтегрованому описі одного з найбільш значущих у культурному сенсі для українського народу концепту етносвідомості. Результати й висновки дисертації можуть стати підґрунтям для моделювання й аналізу інших концептів, що уможливить поглиблення знань про організацію ментального лексикону та його зв’язок із національною свідомістю, характером, культурою народу.

Практична значущість роботи визначається можливістю застосування її результатів у спецкурсах, спецсемінарах із питань діахронічної й когнітивної семантики, навчальних курсах когнітивної лінгвістики, лінгвоконцептології, етнолінгвістики, стилістики, при укладанні словників культурно значущих концептів тощо.

Апробація роботи. Основні результати дослідження викладено в доповідях на 5 наукових конференціях: ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Мова і світ: дослідження і викладання» (м. Кіровоград, 2009 р.), І Міжнародний Кримський лінгвістичний конгрес «Мова і світ» (м. Ялта, 2009 р.), Міжнародна наукова конференція «Проблеми загальномовної та ареальної семантики» (м. Луганськ, 2009 р.), ХІІІ Міжнародна конференція з актуальних проблем семантичних досліджень «Лінгвістичний опис художнього тексту в структурній та антропоцентричній наукових парадигмах (на матеріалі української та російської мов) « (м. Харків, 2010 р.), Міжнародна наукова конференція «Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку європейської філологічної думки ХІХ-ХХІ ст. « (м. Харків, 2010 р.) та у виступах на аспірантських семінарах, засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Публікації. За темою дисертації надруковано шість одноосібних статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (362 позиції), переліку умовних позначень. Обсяг тексту дисертації становить 197 сторінок, загальний обсяг роботи – 233 сторінки.

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, а також наукову новизну, теоретичне значення й практичну цінність роботи. Описано її зв’язок з науковою проблематикою установи, основні методи дослідження й апробацію результатів дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження культурно значущого концепту «пам’ять»« з’ясовано основні поняття роботи, такі як концептуалізація, концептуальна і мовна картини світу, концепт, структура концепту, культурно значущий концепт, концептосфера, схарактеризовано місце концепту «пам’ять» в українській концептосфері.

Актуальною проблемою сучасної когнітивної лінгвістики є дослідження концептуальної системи, у якій через концепти відображаються думки і знання людини про світ, її досвід. Одним із провідних принципів когнітології є антропоцентризм, згідно з яким людина перебуває в центрі аналізу мовних явищ. Унаслідок цього сучасні дослідження скеровані на вивчення національного культурного простору, завдяки якому формується інформаційно-оцінне поле концепту.

До головних понять лінгвоконцептології належить концептуалізація, під якою розуміємо ті важливі процеси діяльності людини, що внаслідок осмислення інформації, яка надходить до суб’єкта, спричиняються до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в людській психіці. Результатом концептуалізації є створення ККС – фрагмента концептосистеми, який представляє інтеріоризований людиною або етносом світ (О. Селіванова). Національна ККС становить собою те, що є загальним, стійким, повторюваним у картинах світу окремих представників народу. Вона виявляється в спільних уявленнях його пересічних членів про дійсність, у висловлюваннях, розмірковуваннях, прислів’ях, приказках, афоризмах тощо й есплікується через релігію, філософію, літературу, ідеологію, мову, виявляється через вчинки людей. ККС може змінюватись у часі, однак її ядро, яке складає специфічність культури та світорозуміння, залишається без змін.

Мовна картина світу (МКС) є засобом експлікації тих знань, які включає в себе ККС. При цьому вона сприймається як «наївна» (Ю. Апресян) картина світу, що не передає повністю картину світу, яка є в національній свідомості, оскільки мова називає й категоризує далеко не все, що є у свідомості народу. МКС не дорівнює ККС, яка є значно ширшою: багато концептів ККС не мають мовного вираження й не стають предметом комунікації. У МКС як наївній картині світу відображаються переважно побутові знання.

Відношення ККС і МКС можна схарактеризувати як зв’язок первинного (ККС) і вторинного (МКС), як ментальне явище і його вербальне зовнішнє вираження, як зміст свідомості і засіб доступу дослідника до цього змісту (З. Попова, Й. Стернін).

Термін «концепт», увійшовши до лінгвістичного обігу ще в першій третині ХХ ст., досі не має єдиного визначення через низку дискусійних питань, таких як співвідношення концепту, поняття та значення, вербалізація концепту, взаємодія індивідуального й етнічного в концепті, його структура, психічна природа, спосіб та методики моделювання й опису.

У роботі концепт розуміємо як дискретне ментальне утворення, що є базовою одиницею