Відтворення в перекладі національно-специфічних та інтернаціональних особливостей компліменту (на матеріалі української та англійської мов)

В нашому дослідженні за основу було взяте наступне визначення прагматичного значення: значення, що передає відношення між носієм інформації і його функцією, тобто відношення між використанням висловлювання і його результатом. 

Виділяють три основні аспекти прагматичного значення: а) інформативний або описовий; б) контрольний (який направляє дії інших) і в) емотивний. Л.С. Бархударов до числа прагматичних значень відносить стилістичну характеристику слова, його регістр (експресивну характеристику) та емоційний колорит слова, тобто ті компоненти сематнтики слова, які зазвичай відносить до його конотації.

Прагматичні проблеми перекладу виникають у зв’язку з неправильним розумінням перекладачем намірів автора викликати у реципієнта певну реакцію, адже мовні одиниці здатні викликати певне оцінне ставлення в адресата мовлення, яке пов’язане з їх відношенням до об’єктів дійсності. Також прагматичні проблеми перекладу безпосередньо повʼязані з жанровими особливостями оригіналу і типом рецепторів, для яких він призначається. 

Одним з прагматичних значень є комплімент, що також виступає типовим мовним актом. Дж. Остін включив мовний акт компліменту на групу так званих бехабітівов, тобто, мовних актів, що виражають реакцію на поведінку, вчинки людини. Дж. Серль відносить комплімент до групи експресивних мовленнєвих актів, які перебували у вираженні психологічного ставлення мовця до стану справ. Н.Д. Арутюнова відносить мовний акт компліменту до групи фатичних мовних актів, що мають на меті спілкування, а не повідомлення інформації. Точка зору Арутюнової видається нам найбільш правильною. Основним семантичним ознакою компліменту є вираження їм схвалення. Комплімент також є висловлюванням, за допомогою якого мовець розраховує викликати позитивну емоційну реакцію адресата. Відмінною рисою компліменту є підвищена емоційність. Комплімент повʼязаний з областю міжособистісних, субʼєктивно емоційних відносин і є невеликим «заслуженим» перебільшенням достоїнств співрозмовника. За цією ознакою він відрізняється від лестощів, яка являє собою велике і незаслужене перебільшення.

Встановлення фактору адресата при перекладі означає створення такого перекладу, зміст якого був би зрозумілим реципієнту. Рівень сприйняття і розуміння змісту залежить від типологічних особливостей адресатів. Встановлення необхідного прагматичного відношення реципієнта перекладу до повідомлення залежить від вибору перекладачем мовних засобів під час створення ним тексту перекладу.

У нашому дослідженні найбільш розповсюдженими є інтернаціональні компліментарні висловлювання зі складовими «nice», «clever», «genius», «attractive», «good», «beautiful», «marvelous», «elegant», «lovely», «wonderful», «honest», «kind», «determined» та інші, які мають такі еквіваленти перекладу: «милий», «розумний», «геній», «привабливий», «хороший», «чудовий», «незбагненний», «елегантний», «чарівний», «дивовижний», «чесний», «добрий», «рішучий». 

Серед національно-специфічних компліментарних висловлювань були виявлені наступні: «indiarubber face», «diabolical beauty», «voice, her rather low rich voice, with that effective hoarseness», «little dandy» , «little peach», «gorgeous». При перекладі були знайдені такі українські еквіваленти як: «порцелянове обличчя», «неприродня врода», «голос, низький, глибокий, грудний голос з такою ефектною хрипотцой», «красуня», «чарівна дівчина» ,«душка».

Отже, серед необхідних умов, що сприяють адекватній інтерпретації того чи іншого висловлювання виокремлюють такі види інформації лінгвістичного та нелінгвістичного характеру, як: 1) властивості граматичної структури висловлювання; 2) паралінгвістичні характеристики; 3) спостереження, сприйняття комунікативної ситуації та відтворення наявної у пам’яті комунікативної ситуації подібного типу; 4) знання, отримані із попередніх мовленнєвих актів, та знання загального характеру; 5) інші види знань про навколишню дійсність. 

 

 

1. Арутюнова Н. Д. Истоки, проблемы и категории прагматики: учебник / Н. Д. Арутюнова, Е. В. Падучева. – М. : Прогрес, 1985. – 342 с. 

2. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. – 1981. – Т.40, №4. – С. 356-367. 

3. Бархударов Л. С. Тетради переводчика / Л. С. Бархударов. – 10 – те изд. - М. : Международные отношения, 1973. – 110 с. 

4. Бархударов Л. С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода) / Л. С. Бархударов. – М. : Междунар. Отнош., 1975. – 240 с. 

5. Бацевич Ф. С. Українська мова. Енциклопедія / Ф. С. Бацевич // Вид. 3-є, доповнене. — К.: «Українська енциклопедія ім. М.Бажана», 2007. — С. 43. 

6. Вежбицкая А. Редупликация в английском языке / А. Вежбицкая. – М. : Семантические универсали и описание языков, 1999. – 165 c. 

7. Вольф Е. М. Граматика та семантика / Е. М. Вольф . – М., 1978. – 99 c. 

8. Говердовський В. І. Коннотемна структура слова / В. І. Говердовський. – Х. : Вища школа, 1989. – 94 с. 

9. Грайс Г.П. Значение говорящего, значение предложения и значение слова / Г.П. Грайс // Философия языка. - М., 2004. - С.75-98. 

10. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. Ван Дейк. – М. : Прогресс, 1982. – 312с. 

11. Егер Г. Транслация и трансляционная лингвистика / Г. Егер. – М., 1975. 

12. Замошкин Ю. А. Вызовы цивилизации и опыт США: История, психология, политика / Ю. А. Замошкин. – М. : Наука, 1991. – 306 с. 1. 

13. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи /