Відтворення в перекладі національно-специфічних та інтернаціональних особливостей компліменту (на матеріалі української та англійської мов)

У перекладі особливості адресата стають одним із основних чинників: нехтування ними призводить до втрати текстом перекладу функції комунікативного послання, і зміст іншомовного тексту залишається річчю в собі.

Існує два умовних етапи процесу перекладу. На першому етапі перекладач виступає у ролі реципієнта оригіналу й намагається як найкраще зрозуміти повідомлення. Для цього він повинен володіти тими ж фоновими знаннями, що й носії вихідної мови [38, с. 153]. Тому якісна робота перекладача вимагає усебічного знання історії, культури, літератури, сучасного життя народу, що спілкується вихідною мовою [17, с. 176]. Перекладач-професіонал повинен залишатися прагматично нейтральним, не вдаючись до модифікацій, роз’яснювати адресату незрозумілі чи незнайомі поняття та явища, а не замінювати їх знайомими та звичними, що може призвести до спотворення змісту оригіналу [4, с. 131].

На другому етапі процесу перекладу слід забезпечити розуміння тексту перекладу реципієнтом, враховуючи те, що він є представником іншої культури, належить до іншого мовного коллективу [16, с. 222]. Мова йде про внесення доповнень та пояснень, вилучення деяких деталей оригіналу в перекладі, заміну імпліцитної інформації в оригіналі експліцитною, генералізацію та конкретизацію [38, с. 46].

Застосування різних трансформацій є ще одним із найкращих способів подолання лінгвоетнічного бар’єру. При цьому перекладач повинен керуватися наступними принципами: 

1) вмотивованість трансформації (необхідність досягнення рівноцінності впливу вихідного тексту та тексту перекладу на своїх адресатів);

 2) мінімальність трансформації (досягнення еквівалентності впливу за рахунок менших семантико-структурних відступів від оригіналу); 

3) принципова обмеженість міри перекладацьких трансформацій (недопустимість супертрансформацій навіть у тих випадках, коли їх застосування формально виправдане намаганням досягнути рівноцінності впливу вихідного та перекладеного текстів) [19, с. 21].

 

 

Основною особливістю використання компліменту в англійській та українській мовах є встановлення позитивного зв’язку між комунікантами. Здійснюючи іллокутивний і перлокутивний акти компліменту, автор використовує їх як засіб керування поведінкою адресата.

Розглядаючи компліменти в англійській та українських мовах як мовленнєві дії, слід розглядати їх як два основних класи – етикетні компліменти та інструментальні компліменти, залежно від того, у склад якої дії – етикетної чи інструментальної – входить той чи інший іллокутивний акт компліменту. Найбільш очевидним критерієм, що дозволяє досить чітко визначити приналежність конкретного компліментарного висловлювання до одного з класів, є обов’язковість вживання компліменту, продиктована соціокультурними нормами, етикетними приписами [28]. Якщо мовець не має на меті якось змінити поведінку адресата і здійснює іллокутивний акт компліменту тому, що цього вимагає ситуація, якщо він знає, що адресат очікує саме такої поведінки зі сторони мовця і що невиконання експектацій адресата призведе до негативних в їхніх стосунках наслідків, то такий комплімент називається етикетним. У випадку, коли з точки зору норм і правил спілкування вживання компліменту необов’язкове, і іллокутивний акт здійснюється з власної ініціативи мовця з метою, щоб позитивно вплинути на адресата і тим самим вплинути на його поведінку, такий комплімент називається інструментальним.

Багато років як іноземні, так і вітчизняні вчені приділяли увагу статистиці використання компліменту та його об’єктивному змісту. Так, А. Лілова виявила, що більшість компліментів в англійській мові направлені на зовнішність та здібності (81,3%), гарний виступ, промову та деякі особливості характеру. Р.В. Серебрякова надала такі показники дослідження англійської мови: «В англійському спілкуванні переважають компліменти внутрішнім, моральним якостям людини, вони складають 18% усіх зафіксованих компліментів. Трохи поступаються їм компліменти зовнішньому вигляду людини у цілому (15%) та компліменти, що оцінюють професіоналізм та здібності особистості (14%). Рідше зустрічаються компліменти житлу та обстановці (3%), компліменти, що характеризують прикраси (2%), та компліменти імені (1%) [30].

Існують також правила етикету (наразі ми говоримо про англійську мову), які передбачають вживання компліменту.

Так, потрібно обов’язково сказати комплімент комунікативному партнеру, якщо в його зовнішності чи серед його речей з’явилось щось нове, наприклад, зачіска, одяг, автомобіль тощо. Це необхідно зробити незалежно від вашої справжньої оцінки зміни зовнішності чи нової покупки і вашого ставлення до цієї події: «You look so pretty tonight!» [57, с. 55] (Ти виглядаєш дуже гарно сьогодні!)

Також можуть бути виділені компліменти з приводу краси окремих елементів зовнішності, частин тіла. Зафіксовані компліменти, що характеризують наступні ознаки: 

- очі: «What nice eyes!»[57, с. 125] (Який дивовижний погляд!) 

-волосся: «Your hair looks nice.» [57, с. 201] (Твоє волосся виглядає просто чудово.)

-зачіску: «This hairstyle is just right for you.» [57, с. 115] (Ця зачіска дуже тобі личить.) 

-обличчя: «You are not a beauty, but I like your face.» [46, с. 21] (Ви не красуня, але мені подобається ваше обличчя.) 

-колір обличчя: «What a nice colour you’ve got.» [39, с. 27] (Ти маєш таке загоріле обличчя.) 

-посмішку: «You have a nice smile.» [57, с. 33] (У тебе чаруюча посмішка.)

-зуби: «You have beautiful teeth.» [39, с. 47] (У вас такі прекрасні, білосніжні зуби.) 

- фігуру: «Your body seems to me like the stem of the flower…» [65] (Мені здається, що ваша фігура, як стебло квітки…) 

- руки: «What pretty hands you’ve got!» [39, с. 55]