Відтворення в перекладі національно-специфічних та інтернаціональних особливостей компліменту (на матеріалі української та англійської мов)

3. Прагматичні проблеми перекладу пов’язані з неправильним розумінням перекладачем намірів автора викликати у реципієнта певну реакцію; з жанровими особливостями оригіналу і типом рецепторів, для яких він призначається. Отже, серед необхідних умов, що сприяють адекватній інтерпретації того чи іншого висловлювання виокремлюють такі види інформації лінгвістичного та нелінгвістичного характеру, як: 1) властивості граматичної структури висловлювання; 2) паралінгвістичні характеристики; 3) спостереження, сприйняття комунікативної ситуації та відтворення наявної у пам’яті комунікативної ситуації; 4) знання, отримані із попередніх мовленнєвих актів, та знання загального характеру; 5) інші види знань про навколишню дійсність. 

 

 

 

Останнім часом у лінгвістиці зафіксовано велику кількість досліджень стосовно комунікативно-прагматичних аспектів функціонування різних форм мовленнєвого етикету. Інтерес до цієї теми не випадковий. Актуальність вивчення таких мовленнєвих актів, як комплімент, співчуття, підбадьорення, вибачення та інших зумовлена спрямованістю мовознавства на дослідження проблем вербального спілкування та їхньою взаємодією між собою [13, с. 1].

У російському мовознавстві мовленнєву тактику компліменту та засоби його вираження досліджували О.С. Іссерс [13], Н. Формановська, 

А. Соловьова [33]. Серед дослідників культури спілкування в українській лінгвістиці це питання досліджується у працях Я. Радевич-Винницького [28], 

І.В. Корунець [18] тощо.

Комплімент – компонент сучасної комунікації, складова частина мовленнєвих актів, засіб відносин між співрозмовниками. Як зазначає 

Е.В. Мудрова, основна його функція полягає в тому, щоб налагодити контакт і підтримати хороші стосунки [23, с. 189]. Важливою є також прагматична функція компліменту, спрямована на те, щоб змінити емоційний стан адресата, тобто справити на нього позитивне враження.

«Словник іншомовних слів» визначає комплімент як складову спілкування – «люб’язний, приємний вислів із похвалою, схваленням» [32, с. 346]. Лексема комплімент утворилася від лат. дієслова complir (здійснювати, завершувати) і означала accomplissement (здійснення, завершення) 

[32, с. 186]. У XVII ст. її первинне значення стало прозаїчним, натомість актуальності набуло значення «промова на честь важливої події, адресована особі, наділеній певною владою» [31, с. 1].

Необхідно розрізняти такі подібні за формою іллокутивні акти, як комплімент, лестощі та похвалу. На думку О.С. Іссерс, для похвали основною метою є позитивна оцінка якостей або дій адресата [13, с. 178]. Похвала лише виражає позитивне емоційне ставлення до співрозмовника, а комплімент – це спосіб повідомити про хороші наміри, щоб змінити поведінку реципієнта. Незбіжність комунікативних цілей у тактиках використання компліменту і похвали зумовлює відмінності в їхніх перлокутивних ефектах. 

За Ю.А. Замошкіним, іллокутивний акт – це втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості [12, с. 171]. У характеристиці компліменту як іллокутивного акту найсуттєвішими моментами є іллокутивні цілі компліменту, його місце в системі мовленнєвих актів та відмінності компліменту від подібних до нього за формою іллокутивних актів. 

Кожен комплімент обов’язково повинен містити позитивну оцінку. Виходячи з цього, іллокутивною метою компліменту повинно бути повідомлення про те, що мовець хоче, щоб адресат зрозумів, що мовець думає про нього щось хороше.

Хоча позитивне оцінне судження, як правило, входить в структуру іллокутивного акту компліменту і складає його пропозиційний зміст, воно ще не вказує на іллокутивну ціль. Висловлювання, в пропозиційний зміст яких входить позитивна оцінка, можуть бути спрямовані на різноманітні іллокутивні цілі і, відповідно, реалізовувати різні іллокутивні акти, наприклад, оцінки, поздоровлення, вдячності, поради, згоди тощо. При цьому необхідно визнати, що на відміну від усіх перерахованих іллокутивних актів для компліменту позитивна оцінка (експліцитна чи імпліцитна) є обов’язковим елементом пропозиційного змісту.

Компліменти можна поділити за тематичними групами: внутрішні якості адресата, зовнішні якості адресата, компліменти, що виражають ставлення адресанта до адресата, компліменти на адресу родини та близьких співрозмовника, предмети та речі, що оточують адресата, його хобі. Як правило, ми прагнемо зробити словами приємність співрозмовникові лише в тому випадку, коли ми до нього гарно ставимося, тобто відчуваємо до нього симпатію, любов, повагу та інші позитивні почуття, або хочемо, щоб у нього склалося враження, ніби ми до нього гарно ставимося. Так, компліменти, які роблять близьким людям або друзям, будуть відрізнятися найтеплішими словами з якомога більшою позитивною конотацією. Наприклад, компліменти рисам характеру, зовнішньому вигляду, одягу, зачісці, обстановці вдома: «You have angelic character.» (У тебе ангельський характер.); «You have good taste.» (У вас витончений смак.); «You look flawless.» - (У тебе бездоганний вигляд.); «You have such an elegant dress.» - (У тебе така елегантна сукня.); «This hairstyle really suits you.» (Тобі так пасує нова зачіска.); «Your house is a paradise.» (У вас хата - райський куточок.); «Is Galina your friend? She is nice girl.» (Галина твоя подруга? Чудова дівчина!); «Your Vasyl’ko is the eighth wonder of the world, he is very intelligent child.» (А ваш Василько - восьме чудо світу: дивовижно мудра дитина.)