Відтворення в перекладі національно-специфічних та інтернаціональних особливостей компліменту (на матеріалі української та англійської мов)

У зв’язку з цим підходом виникає найбільша кількість проблем. В цьому випадку висувається концепція, згідно з якою під прагматикою тексту слід розуміти його комунікативний ефект, тобто вплив тексту на Рецептора, або реакція на зміст тексту. При цьому виникає необхідність прагматичної адаптації перекладу, щоб він мав такий же вплив на Рецептора, як і оригінал.

У перекладацькій літературі вплив цього фактору розглядається з врахуванням різниці «культури» при перекладі. При цьому термін «культура» розглядається в широкому значенні явищ етнографічного, історичного, географічного значень. Деякі автори додають до цього терміну своєрідність картин світу, інші наголошують на існуванні «локальної культури» для розуміння значень нових знаків.

Вплив цього фактора часто вважається визначальним для перекладацької діяльності: «In effect, one doesn't translate Languages, one translates Cultures» [66, с. 112]. Для доведення правильності цього твердження приводяться головним чином факти семантичної нерівноцінності однакових висловлювань для представників різних культур та цивілізацій. Наприклад фраза Perkins made a fifteen – yard end run описує ситуацію, яка буде незрозумілою читачу, який не цікавиться американським футболом.

Сукупність етнолінгвістичних та соціолінгвістичних фактів грає важливу роль при перекладі. Встановлення еквівалентності при перекладі передбачає врахування таких відмінностей.

Слід також враховувати, що в будь-якому акті комунікації. Рецептор може отримати неповну інформацію. При бажанні уточнити інформацію Рецептор звик звертатися до довідників, приміток і зносок. Тим більше природньо не розуміти (не зрозумілі) іноземні звичаї, обряди та вчинки в перекладах, які відтворюють культуру іншого народу. Як вірно зазначає 

Ю. Найда [24], «... відмінності в культурі створюють менше труднощів при перекладі, ніж могли б створити, бо всі люди знають, що інші народи мають свої уявлення про життя. Можливо, в деяких народів це ступінь уявлення життя, але при сучасному рівні спілкування такі відхилення нетривалі» 

[16, с. 113].

Формулювання типу «вплив на Рецептора» або «реакція Рецептора» потребують деяких обмежень, коли мова йде не про окремий знак з відносно стійким планом змісту, спільним для певної мовної спільноти. Тут з’являється необхідність розрізняти вплив фактичного змісту тексту і вплив семантики одиниць, з яких він (текст) складається. При цьому останнє пов’язане з відбором мовних засобів, а перше залежить від відношення учасників комунікації до висловлювань. Слід пам’ятати, що це відношення має суб’єктивно-індивідуальний характер, і в конкретних актах спілкування виявляється по-різному.

Все відбувається по-іншому з прагматичним впливом мовних одиниць, які використовуються в комунікативному акті. Як зазначає В.Н. Комісаров, «...прагматичні відношення закріпляються за визначеними формативами і, в цілому, однозначні для мовного колективу» [16, с. 114].

Суттєвою відмінністю двох видів прагматичного впливу на результат процесу перекладу полягає в тому, що у випадку міжмовних прагматичних оцінок мова йде про відповідність прагматики оригіналу і перекладу, а забезпечення прагматичної цінності конкретного акту перекладу може здійснюватись у певній мірі незалежно від оригіналу. Спроби орієнтуватись на оригінал та прагматичну цінність не дали позитивного результату.

У ряді праць висувалося поняття «прагматичної адекватності перекладу», критерієм якої має бути відповідність реакції Рецептора на оригінал та переклад, або рівність «комунікативного ефекту» текстів оригіналу і перекладу. Щодо цього В.Н. Комісаров зазначає, що «... прагматична адекватність перекладу оригіналу може розумітися як можливість отримувати однакову інформацію про прагматичну спрямованість відповідно з оригіналом та перекладом» [16, с. 116].

Хоча поняття «однаковий вплив» є мало інформативним, бо отримання однакової прагматичної інформації тексту не означає однаковий вплив, і неможливо бути впевненим, як реагували або мусили реагувати ті, хто сприймав оригінал.

Часто однакова реакція принципово неможлива, бо це люди іншої епохи – культури тощо. Тому однаковість впливу текстів оригіналу і перекладу може трактуватися лише як отримання однакової оціночної інформації, яка міститься в текстах.

Отже, серед необхідних умов, що сприяють адекватній інтерпретації того чи іншого висловлювання виокремлюють такі види інформації лінгвістичного та нелінгвістичного характеру, як: 

1) властивості граматичної структури висловлювання; 

2) паралінгвістичні характеристики, такі, як, темп мовлення, наголос, інтонація тощо, з одного боку, та жести, міміка, тілесні рухи і т.п., з іншого; 

3) спостереження, сприйняття комунікативної ситуації та відтворення наявної у пам’яті комунікативної ситуації подібного типу; 

4) знання, отримані із попередніх мовленнєвих актів, та знання загального характеру (перш за все конвенціональні); 

5) інші види знань про навколишню дійсність, що мають загальний характер, призначені для репрезентації стереотипної ситуації (фрейми) [10, с.15]. 

 

 

1. З точки зору прагматики значення виступають як окремі випадки вживання тієї чи іншої мовної одиниці. В нашому дослідженні за основу було взяте наступне визначення прагматичного значення: значення, що передає відношення між носієм інформації і його функцією, тобто відношення між використанням висловлювання і його результатом. Виділяють три основні аспекти прагматичного значення: а) інформативний або описовий; б) контрольний (який направляє дії інших) і в) емотивний.

2. Л.С. Бархударов класифікував прагматичні значення таким чином: 1) стилістична характеристика слова (обмеження слів та словосполучень жанрами та типами); 2) регістр