Військова терапія

– за евакуаційними ознаками (евакотранспортне сортування: призначення, послідовність, спосіб евакуації, вид транспорту).

На етапі долікарської допомоги першочерговій евакуації підлягають уражені, які потребують надання невідкладних заходів першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги.

Обсяг допомоги на етапах медичної евакуації 

Заходи першої медичної допомоги. До заходів першої медичної допомоги належать:

– боротьба з асфіксією (звільнення порожнини рота і верхніх дихальних шляхів від сторонніх тіл) ;

– одягання протигаза при перебуванні на зараженій місцевості; – тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі (стискаюча пов’язка, при артеріальній кровотечі – пальцеве притискання, джгут) ;

– накладання первинної пов’язки на рану чи опікову поверхню, при відкритому пневмотораксі – герметизуючої пов’язки;

– іммобілізація підручними засобами або стандартними шинами при переломах, ушкодженнях суглобів, великих пораненнях;

– введення промедолу (із шприц-тюбика аптечки індивідуальної) ;

– при виражених ознаках первинної реакції (нудота або блювання) прийом всередину протиблювотного засобу (диметкарбу) з аптечки індивідуальної;

– приймання таблетованих антибіотиків (доксицикліну) із аптечки індивідуальної; – виведення (винесення) потерпілих із поля бою або осередку ураження.

Заходи долікарської допомоги. До заходів долікарської допомоги належать:

– боротьба з асфіксією (штучне дихання методом “рот у рот” або “рот у ніс”, використання повітроводу ТД-1 і кисневого інгалятора, введення дихальних аналептиків) ;

– зупинка кровотечі (пов’язка, джгут), контроль за станом раніше накладених джгутів і пов’язок;

– накладання первинних і корекція раніше накладених пов’язок (при пневмотораксі – оклюзивних, при опіках – протиопікових) ;

– іммобілізація при переломах і великих пораненнях за допомогою стандартних шин;

– введення серцевих і знеболювальних засобів;

– прийом всередину антибіотиків;

– прийом всередину або підшкірне введення протиблювотних засобів (диметкарб, етаперазин, атропіну сульфат, аміназин, аерон, дифенідол тощо) ; – зігрівання потерпілих, які перебувають у стані шоку: накривання їх ковдрами, використання спальних мішків, застосування хімічних грілок; – евакуація потерпілих.

Заходи першої лікарської допомоги. До заходів першої лікарської допомоги належать:

– усунення асфіксії всіх видів;

– тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі, контроль за накладеними джгутами; – накладання герметизуючих пов’язок при відкритому пневмотораксі; – пункція і дренування плевральної порожнини при клапанному пневмотораксі; – бинтування й охолодження кінцівок при синдромі тривалого стискання;

– новокаїнові блокади при переломах;

– переливання кровозамінних розчинів при травматичному й опіковому шоках; – катетеризація або пункція сечового міхура;

– транспортна ампутація кінцівок;

– введення антибіотиків, серцевих, знеболювальних й інших засобів; – введення протиправцевого анатоксину (0, 5 мл) ;

– ліквідація первинної променевої реакції: диметкарб, етаперазин – 1-2 табл., 0, 1% розчин атропіну сульфат – 1 мл підшкірно, аміназин – 20-50 мг, аерон – 1-2 табл.

Кваліфікована медична допомога. Невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги (І група) і заходи, які можна відкласти при виникненні ускладнень (ІІ група), проводять потерпілим із КРУ не вище ІІІ ступеня; ураженим IV ступеня вони протипоказані.

Кваліфікована терапевтична допомога пораненим і обпеченим при променевих ураженнях передбачає ліквідацію первинної реакції, лікування серцево-судинної недостатності (серцеві й дихальні аналептики) та усунення психомоторного збудження.

 

 

Класифікація патологічних змін внутрішніх органів у поранених. Загальні синдроми вогнепальної рани. Захворювання органів дихання у поранених. Захворювання органів кровообігу у поранених. Захворювання органів травлення у поранених. Захворювання нирок у поранених. Дікування захворювань внутрішніх органів у поранених на етапах медичної евакуації.

Профілактика захворювань внутрішніх оргнів у поранених.

Опікова хвороба, визначення, класифікація. Патогенез основних клінічних проявів та ускладнень під час різних періодів перебігу захворювання Типові ускладнення перебігу опікової хвороби, діагностика. Етапне лікування хворих з опіковою хворобою. Особливості лікування опікового шоку.

Визначення синдрому тривалого здавлювання. Патогенез, клінічна характеристика періодів перебігу. Лікування синдрому тривалого здавлювання на етапах медичної евакуації.

Захворювання внутрішніх органів у поранених

Спостереження хірургів і терапевтів за перебігом поранень різних локалізацій в період радянсько-фінляндської війни (1939), Другої світової війни (1944-1945), а також за станом внутрішніх органів при різних травмах (забиті місця, ушкодження грудної клітки, черепа і т. д.) в мирний час свідчать про частоту та розмаїття функціональних змін внутрішніх органів.

Слід при цьому підкреслити, що при вогнепальній травмі різної локалізації спостерігаються в різних поєднаннях і відносинах як загальні (шок, колапс, дихальна недостатність, сепсис і ін.), так і органні зміни (найбільш часто в легенях, серці, нирках). Патогенез цих порушень вельми складний і різноманітний. Немає ніякого сумніву в тому, що сама травма з больовим компонентом змінює функції центральної нервової системи, що надалі обумовлює порушення нейро-гуморальних механізмів, що регулюють діяльність різних систем і органів. Істотна роль в патогенезі внутрішньої патології належить інфекції. Велике значення для порушення функції органів і тканин має анемія внаслідок крововтрати, зміни загальної реактивності організму під впливом шкідливих впливів зовнішнього середовища, обумовлених бойовою обстановкою (перевтома, гіповітаміноз, нервове перенапруження, охолодження та ін.).

Захворювання серцево-судинної системи

Захворювання серцево-судинної системи у