Вплив батьківської сім’ї на формування моделі шлюбу сучасної молоді

 

 

Власне сім'я – це не просто будь-які контакти між людьми, а такі, у яких реалізуються певні соціальні зв'язки і які опосередковані спільною діяльністю цих людей. У своїй еволюції сім'я пройшла шлях від розширеного типу (скадалася із представників кількох поколінь) до сучасної нуклеарної, що включає подружжя і дітей.

Пропонуються такі критерії еволюції сім'ї [7]:

структурні зрушення (рух від спорідненості (батько – син)

до свояцтва (чоловік – дружина), нуклеарності) ;

функціональні зрушення (егалітаризація) ;

активізація особистісної взаємодії членів сім'ї.

Сучасна сім'я нагадує багатошаровий пиріг: у ній можна знайти риси і традиційних, і нових сімейних укладів.

Дослідники розрізняють різні варіанти складу (чи структури) сучасної сім'ї. О. І. Антонов (див. [6]) та В. М. Мєшков (див. [4]) розрізняють за складом такі типи сімей:

нуклеарні сім'ї (від слова «нуклеа» – ядро, тобто головна частина, основа), які є досить поширеними та складаються з батьків та їх дітей, тобто з двох поколінь. У нуклеарній сім'ї існує не більше ніж три нуклеарні позиції

(батько – чоловік, мати – дружина, син – брат або дочка – сестра).

розширені сім'ї – являють собою сім'ю, що об'єднує дві або більше нуклеарних сімей зі спільним домогосподарством та складом з двох чи більше поколінь – прабатьків, батьків та дітей (онуків) ;

змішані (перебудовані) сім'ї – утворюються внаслідок шлюбу розлучених людей. Змішана сім'я охоплює нерідних батьків і нерідних дітей через те, що діти від попереднього шлюбу входять в нову одиницю сім'ї;

неповні сім'ї – складаються з дітей та когось одного з батьків, інший – відсутній через смерть, розлучення, залишення сім'ї або тому, що шлюб ніколи не був узятий;

подружній тип сім'ї – бездітні з різних причин.

Залежно від розподілу ролей виокремлюють сім'ї:

традиційні (патріархальні чи матріархальні), в яких один із членів подружжя є внутрішньо сімейним лідером, активною стороною в подружніх стосункахі відносинах із соціумом.

егалітарні (від фр. – рівність), в яких немає чітко визначених сімейних глав і де переважає ситуативне розподілення влади між батьком та матір'ю. Ролі розподіляються з урахуванням конкретних інтересів і можливостей партнерів. При цьому спостерігається вирівнювання функцій і досить незалежне становище дітей [ 1].

Особливості рольових і міжособистісних стосунків членів сім'ї, їх взаємодії відбиваються на емоційному рівні та відносно стійкому психічному стані (настрої) сім'ї, тобто на її психологічному кліматі. Психологічний клімат, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, їх світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію себе як особистості, на життєдіяльність кожного з членів сім'ї і життєдіяльність сімейного колективу загалом. З огляду на викладене розрізняють сім'ї зі сприятливим і несприятливим психологічним кліматом.

Сім'ї зі сприятливим психологічним кліматом характеризуються згуртованістю, доброзичливістю і водночас високою вимогливістю подружжя одне до одного, відповідальністю, почуттям захищеності й емоційної задоволеності в см'ї. Важливий показник сприятливого сімейного психологічного клімату – прагнення до спільного розв'язання сімейних проблем, проведення дозвілля і одночасна відкритість сім'ї, її широкі контакти. Сім'ї з несприятливим психологічним кліматом характеризуються насамперед напруженістю чи навіть конфліктністю міжособистісних стосунків, коли члени сім'ї негативно ставляться одне до одного, їм властиве почуття незахищеності, емоційного дискомфорту від перебування в сім'ї.

Залежно від ступеня негараздів розрізняють сім'ї конфліктні, в яких виникають суперечності між інтересами, потребами, бажаннями членів сім'ї, що породжує сильні й тривалі негативні емоції; кризові, де потреби та інтереси зіштовхуються особливо різко, оскільки стосуються найважливіших сфер життєдіяльності сім'ї; проблемні, що потребують допомоги в конструктивному розв'язанні конфліктів, у подоланні об'єктивних складних життєвих ситуацій (наприклад, відсутність житла і засобів для існування) при збереженні загальної позитивної сімейної мотивації [19].

Сім'ї розрізняють також за якістю зовнішніх і внутрішніх меж. Найбільш патологічними варіантами, що розміщуються на протилежних полюсах, є ретрофлексуюча (від ретрофлексія – спрямування енергії всередину) і дезорганізована сім'ї. Ретрорефлексуюча сім'я має тверду непроникну спільну межу і водночас прозорі індивідуальні межі. Члени цієї сім'ї також тісно взаємопов'язані через страх розриву стосунків, що це знижує можливості індивідуального зростання. Проблеми, що виникають унаслідок заплутаних, неконструктивних стосунків, не розв'язуються через жорсті зовнішні межі сім'ї, відсутніх достатніх контактів з оточенням. У таких сім'ях існує велика небезпека виникнення психосоматичних захворювань. Дезорганізована сім'я з надміру прозорими зовнішніми межами розміщується на протилежному полюсі. У таких сім'ях через відсутність достатнього взаємного контакту її членів і відкритості зовнішніх меж існує велика небезпека асоціальної поведінки чи розпаду сім'ї як цілого. Між зазначеними полюсами розміщується більшість родин, що функціонують з більш-менш адекватними межами.

За структурою влади розрізняють авторитарні, демократичні та ліберальні сім'ї.

Авторитарна сім'я характеризується суворим безперечним підпорядкуванням одного з подружжя іншому і дітей батькам. Демократична сім'я ґрунтується на взаємній повазі членів сім'ї, спільному вирішенні всіх важливих питань. У ліберальній сім'ї спостерігається відстороненість, відчуженість членів сім'ї одне від одного, байдужість до справ і почуттів