Вплив батьківської сім’ї на формування моделі шлюбу сучасної молоді

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

розумітися на сімейній ситуації, розуміти й оцінювати позиції батьків, виробляти власні. При конфліктах з батьком вже з'являється усвідомлюване бажання бути «не таким». У періоді статевої гомогенізації часом можна спостерігати, що, дитина зближується з батьком своєї статі, а інший шукає близькості з дорослим своєї статі поза нею. Це серйозний сигнал для батьків. Чим менше дитина емоційно задоволениа ситуацією у батьківській сім'ї, тим вона, очевидно, більше сприймає поза сімейні зразки. Підлітковий вік ставить перед вихователями ускладнені завдання. Емансипаційні тенденції, висока критичність підлітка роблять його суворим суддею взаємин у батьківській сім'ї. Реальність часто сприймається через власну призму, вони схильні до наївної ідеалізації, романтичної закоханості. Багато хто це називає дрібницями, хоча, насправді, це найважливіші проблеми, які створюють труднощі й для підлітка, й для дорослих. Для підлітка – оскільки він готовий до цього: закоханість і його сім'я йому так само близькі, скільки віддалені одне від одного. Поняття «мати дитину» пов'язується підлітками переважно з вагітністю й у кращому випадку з немовлям у візку, але не з багаторічними турботами про неї. Смерть асоціюється з лікарнею і похороном, але не з почуттям втрати. Відомі труднощі у тому, що почуття підлітків незрілі, уявлення наївні і контрастні, а відкритість світу величезна. Для дорослих батьки нерідко схильні ототожнювати підліткову закоханість до того, що зумовлює шлюб, любов. У результаті складається суперечлива система відносин, що потребує від своїх батьків зусиль, часто – чималих. Загальні стандарти сімейного життя і індивідуальні установки нелегко примирити і дорослій людині. Дуже важливо, щоб підліток міг висловити свою думку, не побоюючись засудженої реакцій вихователів. Д. Н. Ісаєв і В. Є. Каган

(див. [9]) вказують, що завдання у тому, щоб формувати такі навички індивідуального заломлення загальних цінностей, які б не суперечили ні цим цінностям, ні індивідуальним потребам і особливостям. Сім'я має більші можливості виховання в юнаків чоловічої статі, шанування дівчини, а у дівчат гордості, скромності, відчуття власної гідності [8; 13]. Підготовка до сімейного життя ставить завдання формування мотивації шлюбу, в очікуванні щодо нього. Особливий розділ підготовки сім'янина – виховання любові до дітей. У працях В. В. Бойко показано, що є індикатором стратегії репродуктивної поведінки й визначається багато в чому неусвідомлюваними установками, які за розбіжності з задекларованими думками можуть спричинити розбіжності бажаної і реальної кількості дітей. Особливого значення знаходить виховання в дівчаток адекватних установок материнства.

Отже, відповідно до робіт, присвяченим даній проблематиці, можна стверджувати, що ставлення до сім'ї впливають на саму сім'ю у майбутньому. Формування ціннісних і моральних орієнтацій зважується на власну майбутню сім'ю, відбувається на образі сім'ї батьків, але характеризується яскравіше вираженою спрямованістю на власний добробут і комфорт. Проте чи всі батьки підготовлені до навчання своїх дітей? Зазвичай, батьківська сім'я, піднімає собі цілеспрямоване завдання виховання в своїх дітях уявлень, функціонально-рольових умінь і навичок створення повноцінної сім'ї. Адже саме у юнацькому віці настає момент аналізу отриманого соціального досвіду та формування на його основі власних образів майбутньої сім'ї. Отже, щоб уникнути психологічних складнощів у сімейному колі, необхідно звернутися не до виявленх проблем, а до їх профілактики, яка допоможе їх попередити. І тому треба зазначити механізми формування сімейних уявлень. Знання механізмів і складених психологічних програм із профілактики можуть сприяти багатьом запитам суспільства, які пов'язані з неблагополучними сім'ями [ 23].

Висновки

Як показав аналіз використаної літератури, модель батьківської сім'ї визначає в головних рисах модель сім'ї, яку, в наслiдок цього, створюють їх дiти. Встановлено, що в шлюбi партнерiв, якi представляють явно протилежнi моделi, постiйно вiдбувається боротьба за владу. Вiрогiднiсть гармонiйного союзу тим вища, чим ближчі моделi сiмей, iз яких вийшли подружнi пари. Доведено, що чим бiльше було конфлiктiв в батьківських сiм'ях, тим частiше вони виникають в сiм'ях дiтей. Взаємини мiж батьками, стереотипи поведiнки в сiм'ї, засвоєнi в дитинствi i юностi, в зрілому вiцi значно впливають на характер відносин мiж подружжям, на задоволенiсть i стiйкiсть шлюбу.

Таким чином, характер вiдносин подружжя багато в чому вiдповiдає характеру вiдносин їх батькiв. В тих випадках, коли конфлiкти мiж батьками переходили певну межу, виливаючись в рiзнi прояви взаємної неприязнi, але справа не доходила до розлучення, діти нерiдко сприймали такi взаємини як антимодель нормальної сiм'ї i, вступаючи в шлюб, свої подружнi взаємини будували по-iншому. Якщо конфлікт батькiв досягає крайньої межi i стає нестерпним для обох сторiн, то інтересам дітей більше вiдповiдає розлучення, нiж подальше спiльне життя батькiв.

Гармонiя сiмейного життя батькiв має i інші наслiдки для майбутнього сiмейного життя дiтей. Молодi пари, якi позитивно оцiнили шлюб своїх батькiв, проявляють у взаєминах в своїй сiм'ї більше толерантностi, злагоди i розумiння. Батьки, подружжя яких склалось благополучно, дають дiтям наглядний приклад того, як повинне будуватись спiльне життя чоловiка i дружини. Вони доповнюють один одного i тим самим забезпечують успiшне виховання. Спiльнi дії батькiв являються важливим передбаченням успiшного формування особистостi. Таким чином, стiйкiсть, стабiльнiсть майбутньої сiм'ї цiлком залежить від соцiально-психологiчного характеру батьківської сім'ї.

Список використаних джерел

Андреева Т. В. Семейная психология / Т. В. Андреева. Учеб. Пособие. – СПб. : Речь, 2008 – 317 с.

Бондарчук О. І.