Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив батьківської сім’ї на формування моделі шлюбу сучасної молоді

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 

адаптивні навички та вміння різного рівня життя та спрямованості. Найчастіше в літературі розглядається вплив батьків (частіше матері) на психічний розвиток дитини. Існує цілий ряд теоретичних підходів усвідомлення ролі й змісту дитячо – батьківських відносин, сформульованих різними психологічними школами. У «психоаналітичних» та «біхевіористичних» моделях, дитина представляється як об'єкт докладання батьківських зусиль, як істота, яку треба соціалізувати, дисциплінувати, адаптувати до життя у суспільстві. «Гуманістична» модель передбачає, передусім, допомогу батьків на індивідуальному становленні дитини. Тому вітається прагнення батьків емоційної близькості, розуміння, чутливості у відносинах з дітьми. Однак питання впливу сім'ї батьків залишаються мало вивченими. Особливе місце у процесі формування позитивних шлюбно – сімейних установок займає період дитинства. Саме тоді формується уявлення про родину, закладаються риси особистості майбутнього сім'янина. Соціальна орієнтація дітей у суспільно-історичному досвіді починається з розуміння образу [2; 7]. Сімейна атмосфера сприяє розвитку в дитини багатого емоційного життя (співпереживання, співчуття), і саме це вважається важливим для становлення позитивного образу сім'ї.

І. В. Гребенников (див. [7], с. 33) зазначає: «У процесі самого життя молодь переймає від старшого покоління чимало знань про відносини до людини протилежної статі, одруження, про родину, засвоює норми в сімейному житті». М. Пезешкіан (див. [13]), основоположник позитивної психотерапії, використовує поняття «сімейні концепції», які визначають правила відносин і до людей і до речей: від одного покоління до іншого передаються не так матеріальні блага, скільки стратегії переробки конфліктів та формування симптомів, структури світогляду і структури відносини, які переходять від своїх батьків про дітей.
Швейцарський психолог А. Зонді (див. [11]) говорить про «родове несвідоме» як форму психічної спадковості. Людина впродовж свого життя виявляє тенденцію реалізовувати претензії її предків – батьків, дідів, прадідів. Особливо яскраво цей вплив можна знайти, вважає автор, в важливих моментах життя, які мають доленосний характер: коли людина робить свій професійний вибір або шукає місце роботи, супутника життя. Отже, людина, вирішуючи важливі питання самовизначення, перестає бути цілком «вільним», не «чистим аркушем», що у своїй особі представляє рід, своїх прабатьків, котрі делегували йому «доручення». Але це не значить, що доля людини жорстко запрограмована і залишається тільки слідувати якимось інстинктивним спонуканням. Людина може подолати нав'язані тенденції, взяти за основу власні внутрішні резерви і може побудувати долю усвідомлено.
У вітчизняній психології Є. Ейдеміллер і В. Юстіцкіс (див. [20]) розглядають патологічне сімейне успадкування, яке притаманне дисфункційним сім'ям, як формування, фіксацію і передачу емоційно – поведінкового реагування від прабатьків до батьків, від своїх батьків до дітей, онуків тощо. Ригідні, ірраціональні, пов'язані між собою переконання, запозичені, якщо представники старшого покоління, формують особистість, малоздатну до адаптації, яка страждала нервово-психічними розладами. Можна з жалем відзначити, що більшої уваги фахівців приваблюють саме явища, які спотворюють вплив неусвідомлюваних детермінант на поведінку молодої людини, явища «негативного» психологічного наслідування.
У психології сімейних відносин сучасними психологами виділяється концепція дублювання батьківських властивостей, яка передбачає, що людина заново вчиться виконувати чоловічу і жіночу роль значною мірою на несвідомому рівні і використовує у своїй сім'ї модель відносин батьків [11; 9]. Підготовка до сімейного життя розгортається на ранніх етапах життя. Подружня і батьківська соціалізація, як відзначають Д. Ісаєв, та В. Каган (див. [9]), починається на 2-му рокці життя, коли дитина у сімейному спілкуванні сприймає перші зразки маскулінності і фемінінності. Подружня поведінка матері та батька ще затінена, не усвідомлюється дитиною, але і вони опиняються у ролі провідників статевих ролей. На 2-3 році життя, коли дитина уже знає свою стать й починає співвідносити своє «Я» з уявленнями про людей своєї чи іншої статі, в рольових іграх вона виражає маскулінну або фемінну поведінку, яку перейняла або від батька або від матері. У іграх, в які грають діти відбивається формування першого, найпростішого рівня сімейних установок, які відповідають загальним стереотипам сім'ї. Вже в цих іграх хлопчики виконують ролі, пов'язані з виходом за межі сім'ї та поверненням у неї (полювання, війна, т. д.), а дівчатка грають в ігри преважно пов'язані із ролями; хлопчики в проявах стилю гри більш ексцентричні і інструментальні, а дівчатка – більш концентричні й емоційні. Ці ігрові перевтілення – однин із основних шляхів формування подружніх і батьківських ролей. Основний механізм цього формування – ідентифікація і імітація. Дитина ідентифікує себе з батьком своєї статі і імітує його поведінку у разі, коли батько холодний, грубий, несправедливий, жорсткий. Багато дітей у своїй родині відтворюють «почерк» сім'ї батьків. Ці глибокі неусвідомлювані чи психологічно конфліктно усвідомлювані ідентифікаційні установки, на думку Д. Н. Ісаєва і В. Є. Кагана, за всіма труднощами їх коригування повинні контролюватися дорослими, аби бути знову відтвореними з віком у дітей. Певною мірою набуті установки залежать і від структури характеру дитини.
У віці – 3-5 років – діти просять від батьків брата чи сестру, бувають зворушливо ласкаві і турботливі з молодшими. Поява ще однієї дитини у сім'ї супроводжується дитячими ревнощами. Чи не в кожній родині тим часом з'являється другиа дитина. Але істотну важливість набуває реакція батьків на дитячі прохання – осудна, відразлива, що забороняє чи м'яко пояснює. Іноді батьки намагаються піти обхідним, замінним шляхом обзаведенням домашніми тваринами. Це вік інтенсивного закладання основ любові до дітей. Молодший школяр вже намагається
Фото Капча