Вплив батьківської сім’ї на формування моделі шлюбу сучасної молоді

За стадією становлення розрізняють сім'ї:

молоді (до 9 років), для яких у психологічному аспекті є ставлення подружжя одне до одногоі до спільного сімейного життя;

середні (10 – 19 років), які характеризуються стабільними сімейними стосунками, усталеним розподілом ролей, обов'язків, наявністю дітей, що підросли і є відносно самостійними;

зрілі (понад 20 років), для яких характерне зростання значущості подружніх стосунків, зокрема, завдяки набуттю дітьми самостійності й незалежності [12].

З психолого – педагогічного погляду, негативно впливають на становлення особистості дитини сім'ї виховально слабкі з агресивно негативною атмосферою, в яких панують агресивність і жорстокість, маргінальні з алкогольною та сексуальною деморалізацією, правопорушницькі, злочинні, психічно обтяжливі.

У наш час існують усі прийняті й неприйняті форми співжиття чоловіків і жінок. Така різноманітність надає змогу порівнювати, який стан найсприятливіший для відтворення життя, зміцнення морального здоров'я, чому віддає перевагу людство у своєму розвитку. Судячи з усього, змагання виграє моногамна сім'я. У деяких східних країнах вона дедалі частіше витісняє гареми.

Аналіз тенденцій розвитку сучасної сім'ї показує, що вона тяжіє до егалітарної нуклеарної малодітної сім'ї, часто з орієнтацією на подружню, у якій вісь стосунків визначається свояцтвом (чоловік – дружина), а не спорідненістю і батьківством. З одного боку, така сім'я краще пристосована до сучасного життя як більш мобільна й демократична порівняно з традиційною, багатопоколінною і розгалуженою. З іншого боку, нуклеарна малодітна сім'я далеко не завжди сприяє успішній реалізації родинних функцій [5].

 

 

Проблема сім'ї представляла масовий і стабільний інтерес. Існує безліч дефініцій сім'ї, які виділяють сімейно утворюючі відносини різних сторін сімейної життєдіяльності, починаючи з найпростіших (наприклад, сім'я – це група людей, люблячих одне одного, чи група осіб, які мають загальних предків або які проживають разом) і закінчуючи великими переліками ознак сім'ї. Тобто, сім'я ніби живий організм, який постійно обмінюється інформацією і енергією з довкіллям і становить відкриту систему, елементи якої взаємодіють один з одним, і з зовнішніми інститутами (освітні установи, виробництво, церква і ін.) Отже, сімейна система працює під впливом законів гомеостазу та розвитку, має власну структуру (структуру сімейних ролей, сімейних підсистем, зовнішніх та внутрішніх кордонів з-поміж них) і параметри (сімейні правила, стереотипи взаємодії, сімейні міфи, сімейні історії,). Уявлення членів сім'ї про сім'ю насичені помітними істинами – сімейними постулатами. Сімейні постулати Є. Г. Эйдеміллер визначає як судження членів сім'ї про сім'ю (тобто себе та про решту членів сім'ї, про окремих сценах у сім'ї і сім'ї вцілому), і якими вони керуються (усвідомлені чи неусвідомлювані) у поведінці [13; 15].

Також внутрішній образ сім'ї включає уявлення індивіда про себе самого, свої потреби, можливості, про інших членів сім'ї, із якими індивіда пов'язують відносини, і сам характер цих відносин. Загальний розвиток внутрішнього образу сім'ї відбувається протягом усього життєвого циклу багатьох сімейних поколінь: коли людина заново вчиться усвідомлювати що у сім'ї, розуміти взаємозв'язок різних сторін її життя, взаємовідносини, почуття всіх її членів. Це відбувається поза рахунком:

а) соціалізації (дитина навчається в батьків в ході повсякденного спілкування, і переносить отримані навички до сім'ї, що створює сама) ;

б) завдяки культурі і засобам масової інформації;

в) завдяки міжособистісному спілкуванню, у яку включено систему сім'ї [24].

Отже, уявлення індивіда про його сім'ю – це самостійний, складний механізм, який необхідний для успішного функціонування сім'ї. Т. М. Михайликова (див. [17]) 1983 року запровадила поняття «образ сім'ї», чи образ «ми» як феномен сімейної самосвідомості. Однією з найважливіших функцій сімейної самосвідомості є цілісна регуляція поведінки сім'ї, узгодження позицій її членів. Адекватий образ «ми» визначає стиль життя сім'ї, зокрема подружні стосунки, характері правила індивідуальної і групової поведінки. Неадекватний образ «ми» – це узгоджені селективні уявлення про характер взаємин у дисфункційних сім'ях, які створюютья в кожного з членів сім'ї та сім'ї загалом, спостережуваний публічний образ – сімейний міф. Мета такого міфу – закамуфлювати ті невдоволені потреби, конфлікти, що мають члени сім'ї, й узгодити якісь ідеалізовані уявлення один про одного. Для гармонійних сімей характерний узгоджений образ «ми», для дисфункційних – «сімейний міф» [18].

Синонімами образу сім'ї є поняття «сімейний міф», «віруванн», «переконання», «сімейне кредо», «образ ми», «наївна сімейна психологія» та ін. Під сімейним міфом багато авторів розуміють певну неусвідомлювану взаємну угоду між членами сім'ї, функція якої є в тому, щоб перешкоджати усвідомленню відторгнених образів (уявлень) про родину загалом і кожного її члена. У численних дослідженнях психологів і соціологів виявлено, що уявлення юнаків та дівчат про майбутнє сімейне життя формується у батьківській сім'ї стихійно – чи як прагнення повторення, чи як прагнення докласти зусиль інакше й т. д. Причому досить часто ці уявлення заповнюють те, чого бракувало, тобто носять своєрідний компенсаторний характер.

Через ряд причин у сучасних підлітків складається здеформований, спотворений образ сім'ї. Н. І. Шевандрин (див. [17]) виділяє такі чинники, які формують неадекватні шлюбно – сімейні установки молодого покоління:

аморальна поведінка батьків (алкоголізм, девіантна поведінка) ;

неповний склад сім'ї;

недостатня кількість знань і навичок батьків по вихованню дітей;

негативність відносин між батьками;

конфліктність стосунків у