Вплив екстремальних факторів на вміст цинку в клітинах

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 13 статтях, 6 тезах доповідей на конференції, 3 роботах у центральному журналі “Промислова власність”. Оформлені 3 заявки на винаходи, на які отримані позитивні рішення.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з розділів: вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 229 сторінок. Список літератури містить 295 джерел, з них 111 вітчизняних та 184 іноземних авторів. Робота ілюстрована 58 таблицями, 175 мікрофотографіями.

 

 

Матеріали і методи дослідження

Матеріалом досліджень служили мазки крові та сперми 139 чоловік, а також проби крові та сперми, шматочки головного мозку, підшлункової та передміхурової залоз, тонкого кишечника 398 мишей, 35 щурів.

Досліджувалися особи, які зазнавали впливу багатократного фізичного навантаження та алкоголізації, дії на виробництві шкідливих у промисловості факторів (сірководню, токсичних металів, високої температури).

Мишей щоденно впродовж 10 діб піддавали фізичному навантаженню та іммобілізації. Алкоголізували тварин введенням через зонд у шлунок етанолу в дозі 2мл/кг. Таку процедуру повторювали дев’ятикратно з інтервалом в три дні.

Для вивчення дії низької температури мишей щоденно поміщали в холодну ванну. Протилежними за своєю природою факторами служили метали та зв’язуючі їх агенти, ін’єкції котрих робили внутрішньочеревно та внутрішньовенно. Хлорид ртуті, сульфат міді, ацетат цинку призначалися в дозі 2-10 мг/кг, хлорид алюмінію – в дозі 100 мг/кг. Ін’єкції дитизону, 8-ТСХ, диетилдитіокарбамату натрію (ДЕДТКН) та етилендиамінтетраоцтової кислоти (ЕДТОК) робили в дозі 50-100мг/кг.

Мишей забивали декапітацією через 3 доби після останнього фізичного навантаження, іммобілізації, алкоголізації, через 5 діб після введення дитизону, 8-ТСХ, через 1-3 доби після ін’єкції ДЕДТКН та ЕДТОК, через 3 доби з початку голодування, через 1-3 доби після останнього введення солі металу. Щурів забивали теж декапітацією через 8 год після ін’єкції дитизону.

У людей кров брали з пальця, у мишей – з хвоста. Вміст цукру в крові визначали модифікованим методом Хаггедорна-Йенсена. У випадках із забарвленням метиловим фіолетовим – флоксином (МФФ), флоксином і дитизоном фіксацію мазків крові та сперми проводили в парах формаліну протягом 5 хв. Першим клітини забарвлювались у фіолетовий, двома останніми – у червоний колір. За допомогою МФФ та флоксину в клітинах виявляли секреторний матеріал, дитизону – цинк в гранулоцитах крові. Сперматозоїди також забарвлювались флоксином і дитизоном.

Цитохімічно вміст цинку досліджували в тканинах головного мозку, підшлункової залози, тонкої кишки, передміхурової залози. Із шматочків головного мозку готувались свіжозаморожені зрізи завтовшки 20-60 мкм, які обробляли ацетоновим розчином 8-ТСХ. На препаратах жовто-зелена люмінесценція виявлялась в ділянці зубчатої фасції, хілусу та полів СА-2 – СА-4 амонового рогу.

Шматочки підшлункової залози, тонкого кишечнику, передміхурової залози фіксували впродовж 12 год у холодному (+4С) ацетоні. Депарафіновані зрізи завтовшки 5-10 мкм флуорохромували ацетоновим розчином 8 – ТСХ. Гранули, що люмінесціюють жовто-зеленим світлом, виявлялись у цитоплазмі панкреатичних клітин В, клітин Панета тонкої кишки, клітин епітелію кінцевих відділів передміхурової залози.

Інтенсивність цитохімічної реакції оцінювали в умовних одиницях та шляхом підрахунку кількості гранул у клітинах. Нормальний розподіл даних дозволив використовувати параметричний критерій Ст’юдента. Обчислювались середнє арифметичне ( ), помилка (m) та показник достовірності (р).

Результати дослідження та їх обговорення

Вплив екстремальних факторів на вміст цинку в клітинах вивчався в серіях дослідів на людях та тваринах.

У осіб, які не зазнавали дії екстремальних факторів, в гранулоцитах крові інтенсивність цитохімічної реакції дитизону становила 1, 3±0, 07, 8-ТСХ – 1, 4±0, 11, МФФ – 1, 0±0, 09. Кількість гранул дитизону становила 141±5, 2, 8 -ТСХ -143±5, 1 (табл. 1).

 

Таблиця 1

Інтенсивність цитохімічних реакцій 8 – ТСХ і МФФ, а також кількість гранул 8-ТСХ в зернистих лейкоцитах у осіб при дії різних факторів ( ± m) 

Група

обстежених осіб Кількість

осіб Інтенсивність реакції, ум. од. Кількість

гранул 8-ТСХ

8 – ТСХ МФФ

Контроль 15 1, 4 ± 0, 11 1, 0 ± 0, 09 143 ± 5, 1

Фізичне навантаження 11 1, 0 ± 0, 12 0, 7 ± 0, 08 125 ± 3, 9

р < 0, 05 < 0, 05 < 0, 05

Алкоголізація 12 0, 9 ± 0, 10 0, 6 ± 0, 07 119 ± 3, 6

р < 0, 01 < 0, 01 < 0, 01

Сірководень 11 0, 9 ± 0, 08 0, 7 ± 0, 07 126 ± 5, 5

р < 0, 01 < 0, 05 < 0, 05

Токсичні метали 13 0, 8 ± 0, 11 0, 5 ± 0, 06 110 ± 4, 8

р < 0, 001 < 0, 001 < 0, 001

Висока температура 12 1, 0 ± 0, 07 0, 7 ± 0, 09 115 ± 5, 4

р < 0, 01 < 0, 05 < 0, 001

 

Інтенсивність цитохімічної реакції дитизону була знижена