Вплив екстремальних факторів на вміст цинку в клітинах

При алкоголізації інтенсивність цитохімічної реакції дитизону в зернистих лейкоцитах була нижче порівняно з контролем у мишей, що отримували хлорид ртуті на 82%, сульфат міді – на 73%, хлорид алюмінію – 64%. Кількість гранул дитизону в цих клітинах була меншою відповідно на 48%, 46% і 44% (р < 0, 001).

При призначенні алкоголізованим мишам хлориду ртуті вміст цинку в панкреатичних клітинах В порівняно з контролем був меншим на 65%, а інтенсивність реакції альдегідфуксину – на 82%, сульфату міді – відповідно на 60% і 77%, а хлориду алюмінію – 55% і 69% (р < 0, 001).

Хлорид ртуті зменшував вміст цинку порівняно з контролем у клітинах Панета алкоголізованих мишей на 73%, в передміхуровій залозі – на 71%, гіпокампі – на 63%, сульфат міді – відповідно на 64%, 57%, 53%, а хлорид алюмінію – відповідно 64%, 57%, 47%. Різниці з контролем високодостовірні, структура клітин суттєво не змінювалась.

Корекцію дефіциту цинку в клітинах, спричиненого екстремальними факторами, проводили в серії дослідів з призначенням особам багатої цинком дієти та введенням через шлунковий зонд розчину ацетату цинку мишам. У осіб на фоні дії фізичного навантаження та алкоголізації дієта, багата на цей метал, запобігала розвитку дефіциту цинку в гранулоцитах крові. У всіх випадках вміст цинку в цих клітинах статистично не відрізнявся від контролю.

У випадках з фізичним навантаженням інтенсивність цитохімічної реакції дитизону в зернистих лейкоцитах була усього на 8% нижче норми, а кількість його гранул в цих клітинах не відрізнялась від контролю. При алкоголізації отримані цифри – відповідно 15% та 4% (р > 0, 05). Ці дані свідчать про більшу ефективність дієти при фізичному навантаженні порівняно з алкоголізацією, хоча в обох випадках отримані недостовірні різниці з нормою.

При постановці цитохімічної реакції 8 – ТСХ отримані в цілому подібні з дитизоновою реакцією результати. Інтенсивність 8 -ТСХ реакції у випадку з фізичним навантаженням була на 7% нижче норми, а кількість гранул 8 – ТСХ була на 5% нижче за норму. У випадку з алкоголізацією отримані дані становили відповідно 14% та 6% (р > 0, 05).

Отже, накопичення цинку в гранулоцитах крові, спричинене відповідною дієтою, супроводжувалося збільшенням у цих клітинах кількості секреторного матеріалу.

Спостерігалась нормалізація інтенсивності цитохімічних реакцій дитизону, 8-ТСХ та флоксину в сперматозоїдах, дитизону, 8 – ТСХ і МФФ у гранулоцитах крові людини.

Був також вивчений вплив цинкової дієти на вміст цинку в гранулоцитах крові при дії високої температури. Показано, що призначення дієти, багатої на цинк, робило різницю між вмістом цинку в гранулоцитах крові в контролі та при дії зазначеного фактору несуттєвою.

У осіб, що зазнавали дії високої температури, інтенсивність дитизонової реакції була на 8% нижче за нормальну, а кількість гранул дитизону – на 5% нижче.

При постановці цитохімічної реакції 8 – ТСХ отримані результати, подібні з даними, отриманими за допомогою цитохімічної дитизонової реакції. Інтенсивність цитохімічної реакції 8 -ТСХ в зернистих лейкоцитах у осіб за умов високої температури була усього на 7% нижче контрольної величини, а кількість гранул 8 – ТСХ – на 6% (р > 0, 05).

При постановці цитохімічної реакції МФФ виявлялось зменшення під впливом дієти дефіциту секреторного матеріалу, так що різниця з контролем стає несуттєвою.

Отже, дієта, багата на цинк, корегувала вміст цинку і секреторного матеріалу в зернистих лейкоцитах у людей.

Уведення мишам через шлунковий зонд розчину ацетату цинку також корегувало дефіцит цього металу в клітинах, спричинений фізичним навантаженням, іммобілізацією, алкоголізацією та охолодженням.

Інтенсивність цитохімічної реакції дитизону в зернистих лейкоцитах була нижче норми: при фізичному навантаженні на 18%, іммобілізації – на 9%, алкоголізації – 18%. Кількість гранул дитизону була меншою в порівнянні з нормою відповідно на 6%, 8%, 9% (р > 0, 05). Спостерігалась нормалізація цитохімічних реакцій дитизону, 8-ТСХ і флоксину в сперматозоїдах у мишей.

Так само змінювалась інтенсивність цитохімічних реакцій 8 – ТСХ і альдегідфуксину в панкреатичних острівцях. При фізичному навантаженні інтенсивність двох реакцій була нижче контрольних величин на 10%. У випадку з іммобілізацією інтенсивність реакції 8 – ТСХ була на 10%, а альдегідфуксину – на 15% нижче за норму, а при алкоголізації – відповідно на 15% і 8% (р> 0, 05; табл. 5).

 

Таблиця 5

Інтенсивність цитохімічних реакцій 8 – ТСХ та альдегідфуксину в панкреатичних клітинах В у мишей при дії екстремальних факторів та ацетату цинку

Група

тварин Кількість тварин Інтенсивність реакції, ум. од. 

8 – ТСХ альдегідфуксину

 ± m p  ± m p

Контроль 17 2, 0 ± 0, 13 1, 3 ± 0, 11

Фізичне навантаження 10 1, 8 ± 0, 15 >0, 05 1, 2 ± 0, 10 >0, 05

Іммобілізація 12 1, 8 ± 0, 12 >0, 05 1, 1 ± 0, 08 >0, 05

Алкоголізація 14 1, 7 ± 0, 13 >0, 05 1, 2 ± 0, 09 >0, 05

Охолодження 14 1, 8 ± 0, 16 >0, 05 1, 2 ± 0, 13 >0, 05