Вплив екстремальних факторів на вміст цинку в клітинах

Інтенсивність дитизонової реакції в гранулоцитах крові була знижена на 55% при введенні хлориду ртуті, на 36% – сульфату міді, на 27% – хлориду алюмінію. Кількість гранул дитизону зменшувалась в першому випадку на 33%, другому – 26%, третьому – 21% (р < 0, 05; р < 0, 001). Зміни цитохімічних реакцій дитизону, 8-ТСХ і флоксину в сперматозоїдах були однаковими.

При введенні хлориду ртуті, сульфату міді та хлориду алюмінію інтенсивність цитохімічної реакції 8 – ТСХ в острівцях знижувалась на 40%, 25%, 20% відповідно, а реакції альдегідфуксину – на 38%, 31%, 23% відповідно (р < 0, 05; р < 0, 001; табл. 2).

У клітинах Панета ртуть знижувала вміст цинку на 64%, мідь – на 55%, алюміній – на 36%, а в клітинах кінцевих відділів передміхурової залози – відповідно на 50%, 36%, 29%. У нейронах гіпокампа інтенсивність цитохімічної реакції 8 – ТСХ зменшувалась відповідно на 37%, 32% і 26% (р < 0, 01; р < 0, 001). Суттєвих змін структури клітин підшлункової та передміхурової залоз, тонкої кишки, гіпокампа не відмічалось.

У контрольних мишей рівень цукру в крові становив 6, 3±0, 24 ммоль/л. Дитизон підвищував в 1, 7 рази рівень глікемії порівняно з контролем, а 8 -ТСХ – в 1, 2 рази.

Дитизон знижував у панкреатичних острівцях інтенсивність цитохімічної реакції 8-ТСХ на 55%, а альдегідфуксину – на 46%, а 8-ТСХ – відповідно на 30% та 23% (р < 0, 05; р < 0, 001; табл. 2). При цьому зменшувалися як кількість і розміри панкреатичних острівців, так і кількість в них В-інсулоцитів. В останніх спостерігалась виражена дегрануляція при введенні дитизону і часткова дегрануляція при введенні 8 – ТСХ. При введенні мишам і щурам дитизону спостерігався некроз базальних відділів кишкових крипт та епітелію кінцевих відділів передміхурової залози, найбільш виражений у щурів.

Інтенсивність цитохімічної дитизонової реакції в гранулоцитах крові знижувалась на 55% при введенні ДЕДТКН і на 36% – після ін’єкції ЕДТОК. Кількість гранул у першому випадку скорочувалась на 40%, а в другому випадку – на 20% (р<0, 01; р < 0, 001). Інтенсивність цитохімічних реакцій дитизону, 8-ТСХ і флоксину в сперматозоїдах була зниженою.

Інтенсивність цитохімічної реакції 8-ТСХ у панкреатичних острівцях була знижена на 55% при введенні ДЕДТКН і на 45% – ЕДТОК. Ці зміни супроводжувалися зниженням вмісту специфічної зернистості в клітинах (відповідно – на 64% і 31%)  (р < 0, 01; р < 0, 001; табл. 2).

У тонкій кишці інтенсивність цитохімічної реакції 8-ТСХ була знижена при дії ДЕДТКН – на 55% та ЕДТОК – на 45%, у передміхуровій залозі відповідно – на 57% та 43%, а у гіпокампі – на 58% і 53% (р < 0, 001). Суттєвих змін структури досліджених клітин не спостерігалось.

Серія дослідів була присвячена вивченню впливу комбінованої дії екстремальних факторів на вміст цинку в клітинах у людей і тварин.

Інтенсивність цитохімічної реакції дитизону в зернистих лейкоцитах при сполученій дії на організм людей фізичного навантаження та алкоголізації була на 54% нижчою порівняно з контролем, а кількість гранул дитизону – на 31% (р < 0, 001). Цитохімічна реакція з 8-ТСХ змінювалась аналогічним чином. Інтенсивність цієї реакції була на 57% нижчою від контрольної, а кількість гранул 8 -ТСХ зменшувалась на 29%. Така ж закономірність прослідковувалась в змінах цитохімічної реакції МФФ. Інтенсивність цієї реакції була знижена на 60% (р < 0, 001; табл. 3).

 

Таблиця 3

Інтенсивність цитохімічних реакцій 8 -ТСХ і МФФ, а також кількість гранул 8-ТСХ в зернистих лейкоцитах у осіб при комбінованій дії різних факторів ( ± m) 

Група

обстежених осіб Кількість осіб Інтенсивність реакції, ум. од. Кількість

гранул

8 – ТСХ 

8 – ТСХ МФФ

Контроль 15 1, 4 ± 0, 11 1, 0 ± 0, 09 143 ± 5, 1

Фізичне навантаження та

Алкоголь 14 0, 6 ± 0, 08 0, 4 ± 0, 05 101 ± 3, 8

р <0, 001 <0, 001 <0, 001

Висока температура та

Алкоголь 14 0, 6 ± 0, 05 0, 3 ± 0, 03 98 ± 3, 7

р <0, 001 <0, 001 <0, 001

 

На фоні алкоголізації організму висока температура на 62% знижувала інтенсивність цитохімічної реакції дитизону. Кількість гранул дитизону в клітинах при цьому була меншою на 33%. При постановці цитохімічної реакції 8 – ТСХ спостерігалась така ж картина: інтенсивність цієї реакції знижувалась на 57% порівняно з нормою, а кількість гранул 8 – ТСХ зменшувалась на 31%. Аналогічні результати відмічались при постановці цитохімічної реакції МФФ. При дії на організм алкоголю та високої температури інтенсивність цієї реакції була нижче контролю на 70% (р< 0, 001; табл. 3).

У мишей досліджувалась поєднана дія фізичного навантаження та іммобілізації. Інтенсивність цитохімічної дитизонової реакції в гранулоцитах крові була нижче за нормальну на 64%, а кількість гранул дитизону в них зменшувалась