Вплив конструктивних факторів на архітектуру українських баневих церков

Була потреба звернутися до джерел зі суміжних дисциплін, що дають можливість збагнути феномен церковного простору в його сакрально-символічному вимірі. Тому автором були опрацьовані історіографічні  та літургічно-богословські  джерела. У дослідженнях вже сучасної доби церковної баневої архітектури можемо переконатися, що і в них, неналежно оцінений архітектурно-конструктивний чинник формотворення баневої структури, а основна увага зосереджена та концентрується на архітектурно-планувальній чи символічно-образній особливостях церковної будівлі та її баневого елементу , зокрема. Конструктивно-тектонічний аспект та архітектонічні традиції є поняттями, де термін слова тектонічний та архітектонічний вжиті і торкаються як структури всієї сакральної споруди і її простору, так і головної її акцентуючої частини – баневої. Термін «банева структура» розглядається нами, як просторова конструкція та форма. Це є архітектурно-конструктивне вираження баневого ядра споруди храму, що складає основу цілого простору, утвореного формотворчими компонентами цієї структури . У такому контексті цей термін використаний у цьому дослідженні.

 

 

Вибір методів дослідження грунтується на попередньому аналізі методик, що застосовуються у дослідженнях сакральної архітектури в цілому та баневих храмів зокрема. Опрацьовано методичні підходи у роботах, які висвітлюють генезу та особливості формотворення баневої сакральної архітектури, і, зокрема, таких авторів як: О. Шуазі, Н. Брунова, А. Кузнєцова, Л. Комеча, Ю. Асєєва, В. Січинського, Г. і Н. Логвин та інших. Розглянуті також роботи з методики досліджень архітектурних об’єктів, викладені в працях Є. Барановського, Т. Говоренкової, Ю. Мойсєєва, Н. Дьоміна, Г. Лаврика та Л. Шепелєва. Відповідно до поставлених у дисертаційній роботі завдань, використовуються як традиційні та загальнонаукові методи, так і спеціальні професійно-архітектурні, які стали основою розробленої автором Комплексної функціональної схеми методики досліджень.

Традиційні методи використовують аналіз та систематизацію наукової літератури, що торкається архітектури сакральних споруд та натурних, графічних і камеральних досліджень, обстежуючи баневі споруди безпосередньо на об’єктах або їх графічні зображення, кресленики первісних проектів, збережені в архівах, бібліотеках, тощо. Загальнонаукові методи використовують наступні дослідницькі засоби як порівняльний аналіз та класифікацію типів сакральних споруд, що дають можливість звести все до одного класифікатора. Тоді визначаються конструктивні фактори формування архітектурно-просторової структури баневих церков через проведений морфологічний, конструктивно-типологічний та параметричний аналізи. Спеціальні професійні методи дослідження преставлені в роботі, розробленим методом розрахунково-числового експерименту для дослідження баневих конструкцій та їх форм. Досліджується конструкція і форма бані, стрілуватої і видовженої догори з дещо параболічними обрисами (головна баня собору св. Софії в Києві, ХІ ст.), що одержала так чисельне поширення в архітектурі української церкви, зогляду своїх архітектурно-конструктивних переваг. Дослідження проводилося на розрахунковому комплексі “Мираж-Marevo” для розрахунку баневих конструкцій на статичні впливи. Цей експериментальний метод підтвердив, що параметри використовуваних підбаневих просторів у межах 6 – 8 м є традиційними і широко вживаними. А параметричні зміни одного з показників (діаметра, висоти бані чи товщини муровання), спричинили б зміни зусиль і навантажень в самій конструкції та її несучих елементах, і тоді втрачалася, існуюча в українських церковних спорудах гармонійність, пропорційність та статичність цілого обсягу, що в кінцевому результаті змінювало розміри та маси несучих конструктивів храмової будівлі. Він дає можливість верифікувати конструктивні вирішення баневих структур з огляду оптимальності вирішення, доцільності та технологічності при їх спорудженні. До цього треба додати також виявлення національних ознак і традицій та особливостей і принципів формування архітектоніки баневих структур українських церков. Розроблено рекомендації щодо сучасних напрямків їх розвитку в аспекті використання нових будівельних технологій і матеріалів.

З поміж 980-ти графічних та інших прикладів сакральних будівель (церков та костелів) різного періоду в часовій, стилістичній та конструктивно-будівельній генезі для ілюстрації дослідження автором були відібрані біля 210-ти зразків баневих храмів. Детальніше процес дослідження та процедура проведення і використання цих методів та узагальнених результатів з пропозиціями їх реалізації, будуть подані у відповідних розділах роботи.

 

 

В розділі розглянуті результати аналітичного огляду розвитку архітектури баневих сакральних споруд, Західної та Східної архітектурно-будівельної традиції, як і генези баневої просторової структури, яка стала головним їх формотворчим чинником. Банева форма в архітектурі сакральних споруд, стає символом не тільки ідейно-симантичного спрямування як ознака небесного космосу та Всесвіту, але як вияв досконалого архітектурно-конструктивного елементу, оскільки вона дає можливість перекривати великі простори і володіє більшим ступенем стійкості. Особливо зауважальним є те, що при творенні синтезованих сакральних композицій, тобто баневих базилік, використовується при зведенні бані саме східний варіант, коли вона опирається на квадратну основу за допомогою переходових конструкцій, межилучників-тромпів або вітрил. Західна особливість – це опирання