Вплив стилю керівництва на ефективність управління

Зазначимо, що авторитарність лежить в основі абсолютної більшості виробничих конфліктів через прагнення суб'єкта до єдиновладдя. Претензія автократа на компетенцію у всіх питаннях породжує хаос і в кінцевому рахунку негативно впливає на ефективність роботи. Автократ своїм свавіллям паралізує роботу колективу, на який спирається. Він не тільки втрачає кращих працівників, але і створює навколо себе ворожу атмосферу, яка загрожує йому самому. Незадоволені і скривджені підлеглі можуть його підвести і дезінформувати. Залякані працівники не тільки ненадійні, а й працюють не з повною віддачею, інтереси підприємства їм чужі, при найменшій можливості вони реалізують «право» запозичити власність господаря.

У сучасній інтерпретації авторитарний стиль має і сильні сторони: робить можливим швидке прийняття рішень і мобілізацію співробітників на їх виконання, дозволяє стабілізувати ситуацію в конфліктних колективах. Цей стиль може бути ефективним в кризових ситуаціях, а також в умовах низького професійного рівня і слабкою трудової мотивації співробітників. Він необхідний в умовах низького культурного рівня об'єкта управління, слабких управлінських зв'язків в екстремальних ситуаціях (аварії, техногенні катастрофи, трудові конфлікти).

З нашої точки зору не існує універсального, найкращого стилю управління. Нелінійність розвитку соціальних подій і слабка прогностичність суспільних взаємозв'язків, особливо на середньостроковий і довгостроковий періоди, вимагають від керівника адекватної оцінки ситуації, творчого аналізу об'єктивних обмежень і суб'єктивних можливостей їхнього подолання, прогнозування наслідків прийняття рішень. Інакше кажучи, сучасна ситуація вимагає від керівника застосування на практиці всього арсеналу управлінської науки вкупі з свідомим використанням сильних сторін особистості управлінця..

З 2011 року в керуванні ТОВ «Медскло» спостерігається тенденція до орієнтації на людські стосунки та демократичний стиль управління. Встановлено, що чим більше в суспільстві політичних свобод, чим вищий рівень життя, культури та освіти, тим більш ефективним є демократичний стиль управління. Найбільш ефективним є керування, що спрямоване на індивідуальну роботу з людьми, включення їх інтересів у сферу організації, товариські відносини між керівниками та їх підлеглими. Варто додати, що соціально-психологічна ситуація в організації постійно змінюється. Адаптація до цих змін проходиться шляхом корегування організаційної структури та змін стилю управління.

Ступінь участі підлеглих в управлінні вибирається з врахуванням:

-рівня компетентності робітників;

-рівня їх інформованості;

-часу, що відводиться для прийняття рішень;

-можливості компромісу між різними точками зору;

-можливості створення відповідної структури для прийняття колективних рішень.

Автократичний керівник має достатньо влади, щоб нав'язувати свою волю виконавцям, і в разі необхідності без вагань удається до цього. Автократ навмисно апелює до потреб більш низького рівня своїх підлеглих. На основі таких вихідних припущень автократ завжди, наскільки це можливо, централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає їм свободи в прийнятті рішень. Автократ також жорстко керує всією роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може чинити психологічний тиск та погрожувати.

Демократичний керівник віддає перевагу таким механізмам впливу, котрі апелюють до потреб більш високого рівня: потреба в приналежності до підприємницької організації, високі цілі, автономія та самовираження. Справжній демократичний керівник уникає нав'язування своєї волі підлеглим.

Підприємницькі структури, в котрих домінує демократичний стиль, характеризуються високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі беруть активну участь в обґрунтуванні рішень і користуються широкою свободою у виконанні відповідних завдань. Після роз'яснення цілей підприємницької організації досить часто керівник дозволяє підлеглим визначати свої власні цілі у відповідності з тими, які ним сформульовані. Демократичний керівник з позицій визнання мотивованих потреб більш високого рівня намагається зробити обов'язки підлеглих більш привабливими, сприяє тому, щоб підлеглі розуміли, що їм треба буде вирішувати більшу частину проблем без схвалення і допомоги. Керівник докладає багато зусиль у створенні атмосфери відкритості та довіри, щоб в разі потреби підлеглі змогли звернутися до керівника для вирішення власної або колективної проблеми, яка виникла [16].

Таким чином, демократичний стиль характеризується прагненням ставити якомога більше питань на обговорення колективу підприємницької структури, вирішувати їх і віддавати накази після обговорення. Досвідчений демократичний керівник значну частину проблем передає на розсуд трудовому колективу разом з тим, стратегію управління керівник демократичного типу зберігає в своїх руках. Він спокійно ставиться до критики на свою адресу, прагне до спілкування з підлеглими. Продумано і обґрунтовано приймає відповідальні рішення. Звідси – переваги демократичного стилю керівництва і рекомендації по його використанню в розвинутих підприємницьких структурах.

 

 

 

На підставі наукового аналізу сучасної літератури можна виділити два основних та повністю протилежних стилі розуміння суті й організації управлінської діяльності: японський та західний (американський). Американський менеджмент орієнтований більше на те, щоб забезпечити досягнення високих результатів діяльності підприємства, а японський – на ефективне функціонування підприємства шляхом удосконалення виробничої діяльності та забезпечення максимального використання знань і здібностей працівників.

У процесі розвитку менеджменту ведуться дискусії щодо визначення суті керівництва та лідерства. Американські вчені дотримуються думки, що кожен керівник вже є лідером. Практика доводить,