Виховна робота: методологія, організація і методика

- реалізації та завершенні завдань Державної програми реформування та розвитку Збройних Силах України;

- державній і патріотичній спрямованості виховного процесу, забезпеченні морально-психологічної єдності та готовності особового складу військ (сил) до збройного захисту України за бойовим призначенням.

Органи виховної роботи основну увагу зосереджують на реалізації вимог Указу Президента України від 4 вересня 1998 року та удосконаленні системи виховної роботи, застосуванні сучасних технологій планування, управління та проведення виховних заходів. Вони наполегливо вимагають у підготовку військ (сил) систему морально-психологічного забезпечення, враховуючи досвід локальних війн і збройних конфліктів, миротворчих операцій і спрямовують її на підвищення рівні оперативної та бойової підготовки, психологічної та вольової стійкості військовослужбовців.

Самий багато чисельний загін офіцерів-вихователів – заступники командирів рот, батарей та їм рівних підрозділів з виховної роботи. Вони виступають організаторами виховної роботи в підрозділах. Автори цього посібника ставили перед собою задачу показати накопичений цим загоном офіцерів-вихователів досвід і на його основі висловити низку практичних рекомендацій і порад, які мають бути використані у виховній роботі з особовим складом підрозділу.

 

 

Див.: а) Лекція 1. Методологічні основи виховної роботи у Збройних

Силах України.

б) Лекція 2.

в) Лекція 3.

г) Лекція 4.

д) Лекція 5.

е) Лекція 6. Морально-психологічне забезпечення виконання завдань

оперативної та бойової підготовки.

 

 

Кожний начальник повинен знати своїх підлеглих, характер, вдачу, сімейний стан, нахили, здібності й інші риси. Необхідно добре знати з ким маєш справу.

В статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України сказано, що командир роти (корабля 4 рангу) забов’язаний “знати військове звання, призвіще, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові якості та морально-психологічний стан кожного військовослужбовця роти (корабля), постійно проводити з ними індивідуальну виховну роботу”. 

Стосовно обов’язків заступника командира роти з виховної роботи то в статті 116 цього статуту записано, що він повинен “знати кожного військовослужбовця роти, його ділові, професійні якості, морально-психологічний стан, запити, настрої, сімейний стан і відповідно до цього вести виховну роботу”. 

 

Під психологічними особливостями необхідно розуміти перш за все характер, темперамент, спрямованість і здібності.

ХАРАКТЕР – це сукупність найбільш стійких соціальних властивостей, які визначають лінію поведінки людини і проявляються в її відношенні до себе оточуючого, праці, іншим людям. Характер – визначальна, центральна властивість особистості.

ТЕМПЕРАМЕНТ – основна характеристика нервової системи людини, яка повним чином відбивається на всій діяльності індивідума. Зовні темперамент проявляється в силі, швидкості та ритмі рухівної активності людини, у динаміці її мови, миміці та в особливостях прояву почуттів. оцінка особливостей темпераментів дозволить правильно визначити ділові якості кожного в процесі служби.

СПРЯМОВАНІСТЬ – це особиста націленість, система цілей, які ставить перед собою військовослужбовець і у відповідності з яким діє. Знаючи спрямованість воїна командир (начальник) може прогнозувати його поведінку в тій чи іншій ситуації, життєву позицію.

ЗДІБНОСТІ – індивідуальні особливості, які визначають успіх в якому-небудь повному виді діяльності. Їх знання та враховування особливо важливе при визначенні професійної придатності, при підборі виконавців того чи іншого завдання.

Знання підлеглих досягається, як правило, двома взаємозв’язаними шляхами. Перший – спеціальне вивчення, збір і аналіз різноманітних даних про життя, навчання, службу та поведінку воїна. Найбільш доступними та розповсюдженими з них є аналіз документів і бесіда. Другий – спостереження за підлеглими в ході повсякденної життєдіяльності.

 

Аналіз документів.

Робота з документами – процес, який дозволяє напрацювати попереднє уявлення про військовослужбовця.

Аналізуються документи особистої справи (автобіографії, заяви, анкети, характеристики, карти професійного психологічного відбору), різні довідки, щоденники, листи, фотокартки, обліково-послужні та службові картки, аркуші індивідуальних співбесід, медицинські книжки тощо. Їх вивчення дозволяє:

По-перше, виявити соціальні предумови, які сприяли формуванню і закріпленню у військовослужбовця тих та інших індивідуально-психологічних якостей, що прискорюють або гальмують нормальну адаптацію до військової служби, наступне професійне становлення.

По-друге, виділити в учбовій і виробничій діяльності юнака до призиву в армію конкретні прояви (факти), які свідчать про стійкість певних інтересів, ціннісних орієнтацій, рис характеру, спрямованості.

По-третє, визначити загальний напрямок і склад методичних прийомів для подальшого дослідження особистісних особливостей військовослужбовця.

Важливі дані щодо пізнавальних здібностей, рівня нервово-психічної стійкості, військово-професійної спрямованості та окремих професіонально важливих якостях можна отримати з карти професійного психологічного відбору призовника, в котру заносяться результати соціально-психологічного та психофізичного обстеження в період приписки і призиву (розділи ІІ – ІV карти).

 

Індивідуальна бесіда.

Індивідуальна бесіда є одним з найважливіших і найбільш дієвих методів вивчення особистісних особливостей військовослужбовців. Слід пам’ятати, що бесіда не повинна зводитися до безпредметної розмови. Вона є цілеспрямованою формою вивчення військовослужбовців і вимагає дотримання певних умов проведення.

По-перше, до початку бесіди слід чітко визначити основну мету, продумати послідовність постановки запитань співбесіднику, вивчити всю наявну інформацію, у тому числі результати вивчення документів.

По-друге, необхідно потурбуватися, щоб співбесіда проходила у спокійній і довірливій