Виховна робота: методологія, організація і методика

Бесіда не повинна бути простим спілкуванням. Наперед намічені питання не можуть обмежити зміст розмови – вони лише основні орієнтири її загальної спрямованості. Разом з тим доцільно дотримуватися визначеного плану.

При вмілому проведенні бесіди командир (начальник) може оцінити не тільки потреби, мотиви, нахили, інтереси, риси характеру, пізнавальні процеси, але і виявити глибокі особисті переживання воїна, які в тій чи іншій мірі заважають проходженню військової служби, його думку про стан справ у військовому колективі, про товаришів по службі, командирів тощо.

Всю отриману інформацію про особливості особистості, яку вивчають, свої висновки слід застосовувати тільки після проведення бесіди. Слід пам’ятати, що в результаті бесіди важливо не тільки почерпнути потрібну інформацію про військовослужбовця, але і позитивно психологічно вплинути на нього. Під кінець бесіди доцільно висловити побажання, дати корисні поради, які сприяють адаптації до умов військової служби.

 

Спостереження.

Метод спостереження – це цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки в цілому, відношення до служби та різноманітним явищам оточуючої дійсності з метою виявлення, регістрації та аналізу тих фактів, котрі можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності й інші особливі якості військовослужбовців.

При спостереженні предметом вивчення є практичні дії (вчинки) окремої людини. При цьому виявляються відношення до військової служби, спрямованість моральних, психологічних та інших якостей військовослужбовця, які мають важливе значення для успішного прходження військової служби.

Предметом спостереження можуть виступати міжособисті стосунки членів колективу, підрозділу, бойової обслуги, екіпажу, відділення: їх кількість, тривалість, характер, активність, пристосування, ініціатива, домінування й інші показники внутрігрупової взаємодії. Крім цього спостереження допомагає вивчити індивідуальні особливості військовослужбовців; спрямованість особистості, організаторські, педагогічні, комунікативні, лідерські, емоційні, вольові й інші якості.

При визначенні відношення до військової служби слід звертати увагу на дотримання норм і правил поведінки, які регламентовані Військовими статутами Збройних Сил України, на виконання розпорядку дня, функціональних обов’язків, на дисциплінованість, ретельність, взаємовідносини з командирами. Інформацію щодо якостей характеру, здібностей військовослужбовця та ступені його нервово – психологічної стійкості дають дії у складних і небезпечних ситуаціях, які вимагають витримки, самовлади та психологічного гарту. Швидкість, точність і якість виконання різного роду нормативів і завдань по бойовій та спеціальній підготовці дають можливість оцінити рівень спрямованості індивідуально-психологічних якостей.

Особливу увагу слід звернути на розвідку, поведінку, легку дратівливість, нетерплячість і метушливість, театральність, демонстративність, назручність, відлюднісь, плаксивість, неловкість, кутастість і різкість рухів, скутість пози, незручну посадку, немотивовані рухи руками й ногами, часте моргання, посмикування повік і щок, закусування губ, почервоніння кожі лиця й шії, підвищену потливість. Ці прикмети свідчать про ту чи іншу ступінь вираженості нервово-психологічної нестійкості військовослужбовця, яка суттєво перешкоджає нормальному проходженню військової служби. При виявленні їх у військовослужбовця його слід проконсультувати у психолога частини.

Недостатню кмітливість і зрозумілість характеризують запитання не по суті, прояв розгубленості та переляку, часте звертання до товаришів за роз’ясненнями, запізнення на шикування, затримка з початком роботи, примітивність висловлювань.

Описані прийоми вивчення особистості військовослужбовця дають достатньо повне уявлення про його особливості, котрі дозволяють індивідуалізувати виховну роботу, забезпечити раціональний розподіл поповнення по підрозділам і посадам. При необхідності поглибленого вивчення військовослужбовців слід звертатися до психолога частини.

 

Якщо командир (начальник) знає особливості колективу, який він очолює, то зможе знайти найбільш ефективні методи управління ним і отримати можливість з більшим успіхом проаналізувати прийняті рішення в будь-яких умовах обстановки.

Для вивчення психологічних особливостей військового колективу командир підрозділу як правило характеризується методами спостереження, опитування, аналізу результатів групової діяльності.

Метод спостереження дозволяє командиру отримати найбільш оперативну інформацію. При цьому він систематично вивчає групову діяльність військовослужбовців з метою виявлення та аналізу фактів, які характеризують військовий колектив (форми, частоту і зміст міжособистісних стосунків; розподіл “ролей” серед військовослужбовців; формування колективних норм поведінки, відношень, думок та настроїв; канали розповсюдження офіційної і неофеційної інформації; наявність традицій, ритуалів тощо.)

Опитування дозволяє отримати інформацію про військовий колектив від військовослужбовців шляхом постановки перед кожним з них певних запитань (інтерв’ю) або шляхом опосередкованої соціально-психологічної взаємодії (анкета).

Аналіз результатів групової діяльності (підсумки виконання навчально-бойових та інших задач, стан військової дисципліни тощо) дає можливість командиру по конкретним результатам в різні періоди життєдіяльності військового колективу характеризувати його та зміни, які в ньому проходять.

При вивченні психологічних особливостей військового колективу командир як правило зосереджує основну увагу на:

• співвідношенні офіційної й неофіційної структур міжособистісного спілкування військовослужбовців (при цьому оцінюється ступінь спів падання системи підлеглості та неофіційним відношенням між військовослужбовцями, що склалися, котрі формуються як під час виконання службових обов’язків, так і у позаслужбовий час);
• наявності та характеристикі мікрогруп, лідерів виявляються та аналізуються: число та чисельність мікрогруп, роль взаємовідносини військовослужбовців в них, єдині інтереси, на яких сформувалась кожна група та її спрямованість; характеристика лідерів;
• загальній оцінці колективної згуртованості (вивчається: як ціннісно-орієнтаційна єдність військовослужбовців відображає принципово важливі (!) для службової діяльності аспекти життедіяльності (наприклад, співпадіння їх думок по питанням, які не відносяться до