Використання голкотерапії та лазеропунктури на доклінічній стадії дистальної діабетичної полінейропатії

Апробація результатів дисертації. Результати роботи було оприлюднено на 3 науково-практичній конференції “Нетрадиційні методи діагностики та лікування” (Київ, 22-23 жовтня 1999р.), 6 конференції студентів та молодих вчених Київського медичного інституту нетрадиційної медицини (квітень, 25-26, 1999р.), науково-практичній конференції “Проблеми лікування у педіатрії” (травень, 10-14, 2001р.), науково-практичній конференції “Медикаментозна та не медикаментозна профілактика та відновне лікування у клінічній практиці” (червень, 14-15, 2001р.) КМАПО.

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 4 статтях у наукових журналах із них 1- одноосібно, у чотирьох тезах конференцій; один запатентований винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 121 сторінці, ілюстрована 17 таблицями, 8 малюнками і клінічними спостереженнями. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних спостережень, розділу аналізу узагальнення результатів, висновків. Показчик літератури містить 229 джерел, із них 67 зарубіжних.

 

Матеріали та методи дослідження. Клінічний матеріал роботи склали 162 хворих на

ЦД 1типу вперше виявлений у віці 16 – 25 років, які були проліковані або закінчували курс лікування у ендокринологічних відділеннях Київської обласної клінічної лікарні №1; Київської міської клінічної лікарні №3; у діабетологічному відділені НДІ ендокринології та обміну речовин; у Центрі діабетичної ступні на базі Київської міської клінічної лікарні №1;

та 20 практично здорових молодих людей у віці 18 – 24 роки, які склали контрольну групу.

Для вирішення поставлених завдань проведене комплексне обстеження 162 хворих на ЦД 1типу вперше виявлений, лікування 119 хворих на ДПН 1А стадії та досліджено 20 практично здорових осіб, що склали контрольну групу, всього 182 спостереження. Отримані дані оброблено статистичними методами з розрахунком середніх показників та визначенням вірогідності ознак за критерієм Стьюдента на персональному комп’ютері IBM PC/AT.

Слід зауважити, що жоден із обстежених хворих не виявляв неврологічних скарг та при оцінці неврологічного статусу не було діагностовано порушень з боку периферійної нервової системи.

Хворі, які брали участь у дослідженні, були структурально розподілені наступним чином:

- хворі, які підлягали лікуванню методами голкотерапії (ГТ) та лазеропунктури інфрачервоним лазерним випромінюванням (ЛП ІЧЛВ) – поділені на дві групи.

До першої групи увійшли 63 хворих з діагнозом: ЦД 1 типу вперше виявлений, тяжка форма, з наявністю кетоацидозу (група 1) ; до другої групи – 56 хворих з діагнозом ЦД 1 типу вперше виявлений середньої важкості, без наявності кетоацидозу (група 2).

- хворі, які не підлягали лікуванню відносно неврологічних ускладнень (43 чоловіка). Метою виділення такої групи було порівняння результатів активної лікувально-діагностичної тактики, яка включала тотальний діагностичний скринінг пацієнтів з ЦД 1типу вперше виявленим та традиційного ведення таких хворих, тобто суто корекція рівня глікемії.

- практично здорові люди (20). Слугували для оцінки вираженості якісних та кількісних показників хворих попередніх груп у динаміці (контрольна група).

Діагностичні тести проводились до лікування, відразу ж після та через шість місяців після нього. Таким чином ми могли оцінити негайні наслідки запропонованої терапії та прослідкувати їх стабільність у динаміці. Особливо цінним ми вважали порівняння результатів контрольних тестів через шість місяців пролікованих та нелікованих хворих, оскільки саме цей аналіз насправді характеризував актуальність та перспективність обраної лікувально-діагностичної тактики.

Основним методом діагностики ДПН на доклінічній стадії ми обрали ЕНМГ – провідний на сучасному етапі розвитку медичної науки спосіб якісної та кількісної оцінки функціонального стану периферійної нервової системи.

Електронейроміографічне дослідження проводили на комп’ютеризованому аналізаторі біопотенціалів “ BASIS EPM ” (“O. T. E. BIOMEDICA”, Італія), для дослідження рухової функції використовували стандартні програми RP 4, 7.

Досліджували швидкість проведення нервового імпульсу (ШПІ) по серединному, ліктьовому, великогомілковому та малогомілковому нервах; величину дистальної латенції (ДЛ) та амплітуди М-відповіді. Стан постгангліонарних симпатичних волокон у складі серединного та великогомілкового нервів оцінювали на підставі реєстрації викликаних симпатичних шкірних потенціалів (ВСШП).

Велика увага була приділена імунологічному обстеженню пацієнтів, оскільки концепція аутоімуної агресії посідає одне із чільних місць у поясненні причин нестабільності протікання, прогресування та декомпенсації ЦД 1типу, що за даними літератури є основними пусковими чинниками розвитку неврологічних ускладнень у вигляді ДПН. Аналізу підлягали 19 стандартних показників імунограм хворих.

Як допоміжні, були використані методи ЕПД (Накатані та Фолля) та психодіагностичні тести (за методикою Спілбергера та опитувач “САН”).

Результати власних досліджень.

У 100% обстежених хворих були виявлені порушення функціонального стану периферійної нервової системи (ПНС), які за класифікацією М. І. Балаболкіна та В. М. Кремінської (2000р) вказують на наявність доклінічної (1А) стадії ДПН. Такий результат повністю виправдовує запропонований нами активний діагностичний підхід скринінгового пошуку патології ПНС вже з моменту встановлення діагнозу ЦД 1типу. Таким чином, емпіричне припущення, яке базувалось на аналізі даних літератури, насамперед відносно ланок патогенезу ДПН та частоти діагностовано клінічної стадії, втілилось у конкретний практичний результат.

Цікавим виявився порівняльний аналіз кількісних характеристик ЕНМГ у групах