Використання голкотерапії та лазеропунктури на доклінічній стадії дистальної діабетичної полінейропатії

Процент та абсолютна кількість лімфоцитів, утворюючих розетки з еритроцитами барана (Е-РОК), мишиними еритроцитами (Ем-РОК) та аутоеритроцитами (ауто-РОК) суттєво не відрізняється у контрольній групі здорових людей та у наших пацієнтів;

У досліджуваній групі спостерігається підвищення кількості CD3 лімфоцитів (з 60. 8 +_1. 8 до 65. 9 +_1. 05%, р<0. 05) за рахунок деякого збільшення кількості CD4-клітин (з 42. 8 +_1. 9 до 47. 5 +_1. 4%, р<0. 05) та більш значного збільшення CD8-лімфоцитів (з 25. 9 +_1. 7 до 33. 6 +_1. 2%, p<0. 001) з суттєвим зниженням коефіцієнту CD4/CD8 (з 1. 79 +_0. 13 до 1. 47 +_0. 07, р<0. 05). значно знижується кількість CD4-, CD8-, CD22-негативних клітин (з 14. 9 +_0. 9 до 0. 6 +_0. 3, р<0. 001).

За допомогою ЕПД нам вдалося виявити порушення циркуляції енергії у меридіанах та точках, які можна трактувати як порушення функціонального стану периферійної нервової системи, а саме рухових та вегетативних волокон нервів верхніх та нижніх кінцівок. Ці порушення знаходяться у динамічній залежності від функції підшлункової залози, печінки, нирок та гіпоталямічних структур. Отримані дані повністю улягаються у європейську трактову діагнозу ДПН 1А ступеню.

При вивченні патології ПНС, а особливо вегетативної її ланки, необхідно враховувати наявність тісної психовегетативної єдності. Ці співвідношення суттєво впливають на формування психовегетативних розладів і, можливо, визначають діапазон компенсації порушень при проведенні корегуючої терапії. При оцінці результатів психологічного дослідження була виявлена пряма залежність між станом психо-емоційної сфери та ступенем важкості перебігу ЦД 1типу.

Засобом вибору лікування ми вирішили взяти такі методи, які б максимально природньо впливали на дезадаптовані механізми саморегуляції як прояв аутоімунної агресії, порушення обміну речовин (насамперед у волокнах ПНС), захисно-компенсаторні процеси організму вцілому.

За основу лікування ДПН 1А стадії були взяті методи рефлексотерапії а саме ГТ у поєднанні з ЛП ІЧЛВ. Складання рефлексотерапевтичного рецепту базувалось на спробі нормалізації обмінних порушень, властивих основному захворюванню, на показниках електропунктурного методу та класичних підходах рефлексотерапії з урахуванням клініки, параклінічних методів дослідження, зокрема стану нервово-м’язевої передачи, глікемічного профілю та імунних показників крові, з обов’язковим включенням в рецептуру точок вегетотропної, судинної, гіпоглікемічної, при необхідності – седативної та спазмолітичної направленості. Кожного разу хворого спочатку наколювали голками, використовували від 5 до 16 точок за один сеанс, тривалість процедури – 20-25 хвилин.

Для ЛП використовували апарат “Біомед-001” з довжиною хвилі ІЧЛВ 0. 89мкм. лазеропунктуру здійснювали в імпульсно-безпереривному режимі з модуляцією частоти від 0. 1-1000 Гц. Середня потужність потужність випромінювання до 20мВт, сумарна доза (енергія) – 3-4Дж\см2. Час дії на одну корпоральну точку акупунктури – від 1 до 2 хвилин, сумарна експозиція до 20 хвилин. Лікування проводилося щоденно, курс лікування 10-12 сеансів.

Після проведеного лікування ми спостерігали виражену позитивну динаміку відносно функціонального стану ПНС, нейроендокринно-імунних зв’язків, психовегетативної сфери та системи акупунктурних меридіанів. Після проведеного лікування спостерігається відновлення периферійної функції рухових нервів кінцівок, про що свідчать показники ШПІ та ДЛ;

Нівелюється тенденція більш значного кількісного ураження нервів нижніх кінцівок, про свідчить виражена позитивна динаміка показнику ККК. Середнє значення в групі обстежених складало 105+_2%.

Спостерігається чітка зворотно-пропорційна кореляція між показниками ШПІ та ДЛ на всіх обстежених нервах, однак ми отримали більш істотні позитивні зміни ШПІ (у порівнянні з показниками ДЛ), що можна розцінювати як свідчення більшої “зацікавленості” у патологічному процесі дистальних структур нервових стовбурів, можливо із-за поєднання ДПН з мікроангіопатіями судин кінцівок, яке у даний час розглядаються як взаємообумовлений процес, в основі якого лежать метаболічні порушення, властиві ЦД 1 типу.

Аналіз показників імуннограм виявив позитивну динаміку стану імунної системи на фоні проведеного лікування: Нормалізація показників Ig G, Ig A та ЦІК (Ig G до 12. 5 +_0. 4г/л, р<0. 001; Ig A до 1. 57 +_14г/л, р<0. 001; ЦІК до 29 +_3 одиниць оптичної щільності, р<0. 005) ;

Ми не отримали достовірної зміни вмісту РТПА у сироватці крові, але мало місце відновлення здатності клітин крові до продукції РТПА у відповідь на індукцію тімоіндуктином (до 1. 39 +_0. 23, p<0. 001) ;

Після лікування ІФН виявлявся у більшій кількості як у сироватці крові (3. 1 +_0. 3, p<0. 01), так і в культурі клітин крові (загальний 4. 4 +_0. 3, p<0. 001; кислотостійкий 2. 8 +_0. 3, p<0. 001). Таким чином, збільшення кількості ІФН відбувалося головним чином, за рахунок нормального кислотостійкого ІФН;

Суттєво збільшилась абсолютна кількість розеткоутворюючих лімфоцитів (тотальні Е-РОК з 1210 +_60 до 1620 +-120/мкл, p<0. 05; Ем-РОК з 100 +_10 до 150 +_30/мкл, p<0. 05; ауто-РОК з 120 +_20 до 200 +_30/мкл, p<0. 05) ;

У результаті лікування відбулася нормалізація субпопуляційного складу Т-лімфоцитів (СD3 до 57. 2 +_2. 0%, р<0. 02; CD4 до 40. 2 +_2. 2%, р<0. 02) із збільшенням відношення CD4/CD8 (до 1. 72 +_0. 10, р<0. 05) та деяке зменшення кількості CD22-клітин