Використання виразових засобів для опису природи та героїв роману Дж. Остін «Гордість та упередження»

Сюжет роману не складний, і угруповання персонажів в ньому строго продумана. Дія розвивається навколо одного, на перший погляд, начебто тривіального конфлікту: Елізабет Беннет, дочка небагатого провінційного поміщика – неабияка як за своїми зовнішніми, так і по душевним якостям, – зустрічається з красивим, розумним і в своєму середовищі настільки ж неабияким аристократом, ненадовго які приїхали в те графство, де мешкає родина Беннетів. Елізабет відчуває зневагу Дарсі і його друга Бінглі до своєї сім'ї, і в ній народжується упередження проти нього, яке їй важко подолати навіть тоді, коли між людьми народжується взаємне почуття. Дарсі, в свою чергу, усвідомлюючи свою перевагу (як станове, так і приватне) над провінційним джентрі, спочатку виявляє в присутності Елізабет підкреслене зарозумілість, а потім, полюбивши дівчину, долає і свою гордість, і свої забобони. Конфлікт ускладнюється тим, що нікому Уікхем вдається вселити Елізабет хибне уявлення про особистість і вчинках Дарсі.

Зміст роману не вичерпується усуненням непорозуміння між Дарсі і Елізабет і подоланням їх гордості і упереджень. Вони обертаються в колі різних людей, характери яких представляють самостійний інтерес. Розроблено вони при цьому письменницею з різним ступенем повноти, в залежності від ролі, яку відіграють різні персонажі в ході розповіді.

«Гордість і упередження» – перш за все глибоко реалістичне зображення характерів і звичаїв хай не всього англійського суспільства, але його привілейованих пластів в кінці XVIII – початку XIX ст. І не тільки нравоописания Остен з великою майстерністю справжнього художника нового часу, вдивляється в причини і спонукання, розкриває душевну життя якщо не всіх, то головних персонажів своєї книги. Нарешті, вона говорить про серйозні речі в такому комедійному ключі, що роман її читається як дотепний комедія в кращих традиціях багатою драматургічної культури Англії. При цьому письменниця ніде не впадає в перебільшення і якщо часом – переважно в зображенні другорядних персонажів – підходить до самого кордону гротеску (Коллінз, місіс Беннет, почасти леді де Бер), то, як правило, утримується в рамках найтоншої іронії.

Якщо говорити про тверезість реалізму Остен і досконало художнього проникнення у внутрішній світ героїв, що відрізняють «Гордість і упередження», думається, що головною причиною популярності роману все ж є та форма, в яку письменниця наділила і реалістичну комедію звичаїв, і рішення характерів. Ми маємо на увазі чудове майстерність Остен – іроніста, різноманітність відтінків і глузування і той підтекст, який незмінно криється і в цій глузування.

 

 

 

У сорок третьому розділі дається найдовше опис природи за весь роман. Тут описується поїздка Елізабет і її дядька й тітки в Пемберлі – маєток містера Дарсі. Елізабет не дуже хотілося туди їхати, але тітка наполягла, сказавши, що це місце славиться чудовими видами. Це маєток пишаєтьсяодним з кращих парків країни. І це дійсно виявилося так.

... They drove for some time through a beautiful wood stretching over a wide extent... (Вони їхали протягом деякого часу через красивий ліс протяжністю ширший ступеня). [20]

They gradually ascended for half – a – mile, and then found themselves at the top of a considerable eminence, where the wood ceased... [20] (Поступово вони піднялися на половину – а – милі, а потім опинилися на вершині значною височини, де припинилася слово)

... Pemberley House standing well on rising ground, and backed by a ridge of high woody hills; and in front, a stream of some natural importance was swelled into greater, but without any artificial appearance. Its banks were neither formal nor falsely adorned. Elizabeth was delighted. She had never seen a place for which nature had done more, or where natural beauty had been so little counteracted by an awkward taste. [20] (Пемберлі будинок стояв добре на узвишші, і грядою високих пагорбів деревними; і попереду, потік деякого натурального значення набухати більшою, але без будь – якого штучного зовнішнього вигляду. Її банки не були ні формально, ні помилково прикрашено. Елізабет була в захваті. Вона ніколи не бачила місце, для якого природа зробила більше, або там, де природна краса була так мало протидіє незручне смаку.)

Елізабет дуже сподобалося. Адже ця краса була природна, вона не знала руки людини. На природу нам вказують наступні словосполучення: a beautiful wood – красивий ліс, a considerable eminence – значне піднесення, high woody hills – високі пагорби деревні, a stream – потік. [20]

Прикметники, що виступають в ролі епітетів: beautiful – красивий, considerable – значний, high – високий, woody – лісовий, кажуть про кількісні та якісні показники.

Тут гості безпосередньо милуються