Використання виразових засобів для опису природи та героїв роману Дж. Остін «Гордість та упередження»

У процесі роботи помічено відсутність будь – яких граматичних порушень мовних норм. Зокрема не зустрічається тавтологія, підрядність замість сурядності та ін. Це свідчить про намагання автора зобразити своїх героїв високоосвіченими людьми. Мовлення окремих персонажів характеризується емоційністю та жвавістю, що передається за допомогою різноманітних виражальні засобів та стилістичних прийомів.

Багато дослідників творчості Джейн Остін поряд з вірністю характерів, іронічним стилем автора відзначають майстерність розкриття внутрішнього світу персонажів. Гілберт Кіт Честертон в передмові до обраним роботам письменниці помітив: «Ранні твори Джейн Остін представляють собою величезний психологічний інтерес, більше того здається, ніби в них прихована психологічна таємниця». [12, 34]

У романі «Гордість і упередження» прийом взаємо характеристики проявляється дуже яскраво. Думки читача про персонажів, їх характери і навіть про зовнішність складається виключно з розмов і суджень про них інших героїв, які містяться або безпосередньо в діалозі, або переказуються автором. Наприклад, ось як місіс Беннет характеризує Бінглі: «... я від нього в захваті. Він надзвичайно привабливий собою!»Його сестер: «…сестри його − просто чаруючі! Я в житті не бачила більше елегантних убрань!» І містера Дарсі: «Цьому осоружному чоловікові і подобатися навіть не варто. Такий важливий і надутий, уявляючи про себе бозна – що!». Джейн про Бінглі говорить: «розумний, добрий, веселий. І я ніколи ще не бачила подібних манер − стільки свободи і разом з тим як відчувається гарне виховання!». Розмовляючи з Уікхемом, Елізабет називає Бінглі «чарівним, доброзичливим, привабливим».

Діалог між містером і місіс Беннет служить також для створення комічного, іронічного ефекту, що є однією з особливостей прямого монологічного та діалогічного мовлення у творі Джейн Остін.

Почувши новину про холостого і багатого сусіда, матуся Беннет вже прийняла позу гончака. Тепер всю її уяву займає питання якою з дочок їй окільцювати сусіда.

Містер Беннет себе характеризує як людину байдужу до всього. У їхньому діалозі відчутно прослизає дратівливість від настоювань дружини та насмішка над нею.

– Їдьтека ви самі з дівчатками. Або пошліть їх одних – це, можливо, буде ще краще. Не те раптом він надумає закохатися в вас − адже ви нітрохи не менш привабливі, ніж будь – яка з наших дочок [15, c. 6].

Внутрішній світ героїв в «Гордості і упередженні» розкривається через пряму монологічну мову, причому тут має значення як зміст, з якого складається уявлення про спосіб мислення героя, його світогляд, так і форма, яка дозволяє судити про темперамент і деяких притаманних героєві особливостях характеру.

Монологічна мова в романі Дж. Остен – це надзвичайно виразний і ємний засіб художнього розкриття образу, що представляє собою єдність таких аспектів, як інтереси та погляди героя, його життєва позиція, а також найтиповіші риси характеру (низькопоклонство Коллінза, безкомпромісність Елізабет, імпульсивність місіс Беннет, іронічність містера Беннета і тому подібне).

Джейн Остін без особливого авторського натиску, використовуючи переважно засоби мовної характеристики, завжди включає індивідуальний для мовлення кожного персонажа словниковий склад, синтаксичний лад, стиль, інтонацію, досягає всебічного розкриття героїв. Індивідуалізація мови дійових осіб служить у Остін одночасно і засобом його типізації, за допомогою якої вона характеризує людей певного соціального вигляду, складу розуму, психології, викриваючи соціально – обумовлені людські пороки.

 

 

В ході дослідження були виконані всі завдання. Тому, можна зробити висновок, що в романі описи природи носять лаконічний характер. Вони не насичені стилістичними засобами мови і лише зустрічаються для опису маєтків і садиб, а вплив їх на долю і характер головних героїв не має принципового значення.

Іронією пронизаний весь текст роману. Вона забарвлює діалоги, визначає прихований сенс кинутих на ходу зауважень, підказує оцінки вчинків, ставлення письменниці до людей.

Для Д. Остен не важливі опису, пейзаж у романі майже відсутня: кілька рядків опису Розінгса і Пемберлі. Вони наводяться письменницею лише тому, що важливі для характеристики психології Елізабет. До речі, назви міст і маєтків нерідко бувають вигадані, наприклад: Незерфілд – парк, Мерітон, Пемберлі, Хансфорд, Уестерхем.

Дослідження стилістичного майстерності Джейн Остін показує, що неабиякий талант дозволив їй створити твір, який і за тематикою і по всій своїй структурі є великим і важливим подією в розвитку англійської реалістичної прози. Майстерне стилістичне майстерність Джейн Остін створює дуже живу, дуже достовірну картину звичаїв, побуту, життя маленького провінційного суспільства.

Сам опис передмістя досить лаконічно і стримано, Джейн уникає зайвих описів, непотрібних деталей, суворо підпорядковуючи всі елементи розповіді основним його розвитку.

Таким чином, при зовнішньому лаконізмі пейзажних деталей і їх порівняно незначному обсязі в загальній структурі романного розповіді Джейн Остін, вони не тільки створюють загальний живописний і гармонійний фон, але і практично завжди несуть додаткову функціональне навантаження, граючи помітну роль як у розвитку сюжету, так і у поглибленні психологізму персонажів.

Отже, письменниця не прагнула наповнити свої твори дидактизмом, не ідеалізувала героїв, уникала мелодраматизму – все, що було притаманне прозі її часу. У творах Остін відсутні докладні описи, розгорнуті портретні і пейзажні характеристики, авторські коментарі. Герої романів проявляють себе у вчинках і промовах. Кожен герой Остін є цікавою особистістю. Хоча Джейн Остін і не приділяє увагу подробицями одягу або зовнішності чи інтер’єру, герой розкриває свою особистість шляхом діалогу або внутрішнього монологу.

Проведений аналіз художньо – літературних методів в романі Джейн Остін «Гордість і упередження» розкриває нам письменницький геній Остін в реалістичному зображенні героїв і подій. є об'ємною і змістовною.