Виробництво парфумерно–косметичних виробів і харчових есенцій

 

Вступ

1.Літературний огляд

Поняття про ефіромасляну сировину

1.1Ефірні масла

1.2Смоли та бальзами

1.3Воски та воскоподібні речовини

1.4Прийом ефіромасляної сировини та відбір проб

1.5Зберігання ефіромасляної сировини

1.6Класифікація ефірних олій в залежності від сировини, з якої їх отримують

1.7Технології отримання ефірних олій в залежності від сировини

1.8Трав'яниста ефіромасляна сировина. М'ята

1.9Властивості та застосування м'ятної олії

2.Технологічна частина.

2.1Виробництво м'ятного ефірного масла

2.2Вакуум – ректифікація м'ятного масла – сирця

2.3 Технологічні розрахунки

2.3.1 Матеріальний баланс виробництва. Матеріальні розрахунки

2.3.2 Тепловий баланс

2.4Компонування обладнання в цеху

3.Екологія

4.Охорона праці

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

Ефірні  масла та синтетичні запашні речовини являються основною сировиною для виробництва парфумерно – косметичних виробів і харчових есенцій. Останнім часом синтетичні запашні речовини набули великого значення при виготовленні віддушок для туалетних мил, синтетичних миючих засобів, виробів із пластмас, шкірозамінників та багатьох інших товарів харчової і хімічної промисловості. На сьогодні 80% всіх запашних речовин, що випускаються, складають синтетичні речовини.

Використання синтетичних запашних речовин в композиціях для одеколонів становить 75%, в композиціях для ароматизації туалетних мил і синтетичних миючих засобів – 90%, в харчових ароматичних есенціях – 80%.

Ефіромасляні рослини завжди привертали увагу людей. Пам'ятки культури далеких епох стали свідченням того, що ефірні масла освоювалися в різних регіонах світу, в різний час. Відомо, що єгиптяни ще 6 тис. років до н. е. уміли добувати з рослин скипидар, який застосовували у своїх обрядах та ритуалах. А індійці навчилися отримувати запашні води рози та лемонграсу. В Японії не тільки могли отримувати м'ятне масло, але і виділяли з нього ментол. Та найбільшого розквіту та популярності ефірні олії набули за часів римської імперії.

Однак, парфумерно – косметична промисловість набула популярності на території нашої країни тільки в 40-х роках минулого століття. Але всі підприємства належали закордонним капіталістам. Не було належної сировинної бази. Та завдяки належним грунтово – кліматичним умовам почали вирощувати такі культури як: аніс, фенхель, м'яту, коріандр, збирали дикорослий кмин. Більшу частину сировини продавали за кордон, а решту переробляли на малих мануфактурних цехах. Загальний рівень виробництва не перевищував  100 т/рік. Більшість олій для парфумерії, мил і миючих засобів ввозилось з-за кордону.  

 

Поняття про ефіромасляну сировину

Ефірні олії отримують з різних рослин, які відомі під назвами ефіромасляні та ароматичні. Ці рослини володіють певним запахом, який обумовлений наявністю ефірних масел і смолистих речовин. В світі відомо близько 2500 видів духмяних рослин більше 40% яких проростають у тропіках 1100 видів знайдено на території колишнього СРСР. Із всіх відомих рослин, у складі яких є ефірні масла, промислову цінність мають близько 200. Ефіромасляною сировиною називають такі рослини, які мають ефірні масла належної якості та у кількості достатньої для промислової переробки. Ефірні олії розділяються по органам рослин не рівномірно, найчастіше в якомусь одному органі (листя, квітки,коріння, плоди), або у декількох органах (листі і квітках, листі і стеблі). Тому у промисловості прийнято використовувати не всю рослину, а тільки ту його частину, де зосереджена найбільша кількість ефірного масла. Та на практиці часто до сировини відносять ті органи, які фактично не містять ефірної олії і являються баластними компонентами (стебла м'яти, герані, базиліка, лаванди). Для подібної сировини є дуже важливим співвідношення між ефіромасляними та баластними органами. Кількість ефірного масла в такій сировині визначається даним показником. Воно знижується зі збільшенням долі баластних органів.

 

 

Ці масла утворюються в рослинах в процесі їх росту та розвитку. Вони являють собою рідкі багатокомпонентні суміші різних органічних сполук, які володіють певним запахом, добре розчиняються в органічних розчинниках, та частково у воді. На відміну від жирних олій повністю випаровуються і не залишають на папері жирних плям. 

В склад ефірних олій входять терпеноїди (більше 500 найменувань), більшість речовин ароматичного та аліфатичного ряду. Кожне ефірне масло складається з багатьох компонентів, серед яких один, або кілька містяться у великій кількості, які являються головними, визначають напрям запаху та цінність ефірної олії. Наприклад у м'ятній олії ідентифіковано 60 компонентів, основним з яких є ментол 60% - тверда речовина з температурою плавлення 42 – 44 ос, та температурою кипіння 213 ос.

Парфумерні якості та цінність ефірного масла в основному обумовленні вмістом головних компонентів та співвідношенням між ними, якщо їх кілька. Так якісна м'ятна олія повинна містити (-)ментол 45 – 60%, (-) ментон – не більше 30%. Однак високий вміст та оптимальне співвідношення головних компонентів не можуть бути єдиними критеріями якості ефірних олій. Але в ряді випадків олія, яка відповідає вимогам по цим показникам отримує низьку оцінку парфумерів, завдяки присутності інших компонентів з неприємним запахом чи пекучим смаком, так як їхні кількості перевищують норми. До таких речовин, наприклад у м'яті, є ментон. Однак аромат ефірних олій в рослинах певним чином відтіняється мікрокількостями цих сполук, які впливають на парфумені якості; так у м'яті це ментилацетат і ментофуран.