Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вивчення і аналіз проблеми розвитку тваринництва як галузі сільського господарства в Україні

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
36
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
Вступ
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТВАРИННИЦТВА
1.1 Сутність та роль тваринництва у сільському господарстві
1.2 Структура тваринництва
1.3 Принципи розміщення тваринництва та підприємств м’ясо-молочної галузі
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ТВАРИННИЦТВА
2.1 Характеристика територіальної організації тваринництва
2.2 Місце України на світовому ринку м’ясо-молочних виробів
2.3 Економічний потенціал підприємств м’ясо-молочної галузі України
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Сільське господарство України останніми роками переживає досить скрутні часи. Не оминула ця доля й таку його важливу галузь, як тваринницво.
Протягом останніх десяти років значно скоротилися обсяги виробництва, поголів’я худоби та птаха, що пояснюється здебільшого невдалою аграрною політикою держави і значни економічним спадом в цілому.
Актуальність теми роботи визначається тим, що саме тепер настав момент, коли вірні і виважені кроки у формуванні бюджету країни і плануванні розвитку господарства дадуть змогу відновити тваринницьку галузь і зробити її прибутковою.
Метою роботи було вивчення і аналіз проблеми розвитку тваринництва як галузі сільського господарства в Україні та світі, відповідно до чого було поставлено наступні завдання курсової роботи:
- аналіз теоретичної та довідкової літератури;
- аналіз періодичних видань та оцінка динаміки розвитку галузі у 2004-2005 р. ;
- оцінка перспектив розвитку тваринництва і Україні.
На основі аналізу періодичної літератури профільного напрямку, вивчення теоретичних засад розвитку тваринництва та опрацювання монографічних праць у роботі розглянуто основні напрямки розвитку тваринницької галузі у світі, місце України на світовому ринку м’ясо-молочних виробів, економічний потенціал наявних нас сьогодні підприємств та перспективи подальшого розвитку цього напрямку сільського господарства.
Зокрема, акцент зроблено на вивчення і порівняння динаміки виробництва основних продуктів тваринництва у 2004-2005 роках, для чого використано дані офіційної статистики.
 
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТВАРИННИЦТВА
 
1.1 Сутність та роль тваринництва у сільському господарстві
 
Тваринництво є важливою галуззю сільського господарства, яка дає більше половини його валової продукції. Значення цієї галузі визначається не тільки високою часткою її у виробництві валової продукції, але й значним впливом на економіку сільського господарства, на рівень забезпечення важливими продуктами харчування.
Найпоширенішими напрямками спеціалізації тваринницьких господарств України як і раніше залишаються: у скотарстві – молочне, м'ясне, молочно-м'ясне; у свинарстві – м'ясне, сальне, напівсальне, шкіряне; у птахівництві – яєчне, м'ясне, бройлерне та змішане.
М'ясо, молоко і яйця представляють основні продукти харчування населення, які характеризуються високими живильними властивостями. Без них неможливо забезпечити високий рівень харчування. Тваринництво дає цінні види сировини для промисловості: вовну, шкіру, смушки і т. д[5, 33].
Розвиток тваринницьких галузей дозволяє продуктивно використати в сільському господарстві трудові й матеріальні ресурси протягом року. У галузях тваринництва споживаються відходи рослинництва, створюються цінні органічні добрива – гній і гнойова рідина.
У тваринництві виділяють більш вузькі галузі – за видами тварин, складом продукції й іншими ознаками.
Негативний вплив на розвиток тваринництва чинять недосконалість ціноутворення, диспаритет цін на промислову й сільськогосподарську продукцію, відсутність державної підтримки й інші фактори. Низька продуктивність худоби є однією з головних причин не тільки поганої якості тваринницької сировини, але й високої трудомісткості й збитковості виробництва продукції галузі[7, 13].
Поголів'я великої рогатої худоби сьогодні ще не стабілізувалося, але темпи скорочення сповільнилися, оскільки керівники й фахівці сільськогосподарських підприємств усвідомили, що подальше скорочення поголів'я корів порушить хиткий баланс між наявністю поголів'я, кормової бази, засобами виробництва й трудовими ресурсами.
У виробництві продукції тваринництва виникає ймовірність появи внутрішніх і зовнішніх ризиків. На рівень внутрішніх ризиків впливають[2, 66]:
- виробничий потенціал;
- технологічна оснащеність;
- рівень спеціалізації;
- рівень продуктивності праці і т. д.
На рівень зовнішніх ризиків впливають фактори:
- демографічні;
- соціальні;
- економічні;
- політичні й т. д.
Залежно від розміщення й спеціалізації обраної системи тваринницькі ферми істотно відрізняються за своїм матеріально-технічним оснащенням, технологіями, організацією праці й виробництва
Агропромисловий комплекс має найбільш гостру потребу в притоці інвестицій. При командно-адміністративній системі єдиним інвестором у дану галузь була держава. Однак в умовах ринкової економіки, поряд з державою, у ролі інвесторів виступають комерційні організації (у першу чергу, самі підприємства АПК) і приватні особи (як громадями держави, так і іноземці). При цьому, з огляду на відносно низьку прибутковість галузей АПК, необхідно спільні вкладення засобів всіх трьох учасників інвестиційного процесу. Це можливо з огляду на цілі інвестування, які є пріоритетними для кожного з них.
 
1.2 Структура тваринництва
 
Світове тваринництво має значну розмаїтість, проте все одно характеризується при цьому єдиною загальною структурою. Так, основними підрозділами тваринницької галузі є[7, 9]:
- скотарство;
- свинарство;
- конярство;
- хутрове звірівництво;
- вівчарство;
- птахівництво;
- бджільництво.
Різні регіони світу характеризуються різними напрямками, які є переважаючими для них. Так, гірські райони займають значну частку у розведенні овець, хутрових кіз тощо. Рівнинні регіони з розвиненими лучно-пасовищними угіддями відносяться до м’ясо-молочного напрямку тваринництва.
Фото Капча