Вивчення і аналіз проблеми розвитку тваринництва як галузі сільського господарства в Україні

Операторами ринку прогнозується подальше підвищення оптових цін на продукцію тваринництва. Однак воно буде поступовим. Деякою мірою стримуючим фактором росту цін на м'ясо й готову м'ясну продукцію є купівельна спроможність населення. З огляду на її недостатньо високий рівень, виробники м'ясопродуктів, щоб не знижувати обсягів виробництва, змушені застосовувати заходу щодо стабілізації цін, особливо на масові сорти продукції. Так, ряд підприємств частково переорієнтували свої виробництва на випуск продукції з більше дешевого м'яса птаха.

 

 

Харчова й переробна промисловість України, яка є важливим сектором економіки, поєднує більше 1, 8 тис. підприємств, на яких працює майже 0, 5 млн. чоловік. Продукція даної галузі становить 10-15% загального обсягу вітчизняного промислового виробництва. Слід зазначити, що розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в Україні багато років не приділялося достатньої уваги. У результаті в 1991 р. їх виробничі фонди були в десять разів менші, ніж у сільському господарстві, наприклад, США. Уже тоді на 1$, внесений у сільське господарство, вкладалося 1, 3$ у переробку, і це давало можливість не допускати втрат с/г продукції, які в нашій країні нерідко досягали 20-30%. В останні роки економічне становище в розглянутій галузі ще більше погіршилося.

Тяжка криза, яка вразила АПК, не обійшла стороною й переробну промисловістю. Тут уже близько 10 років спостерігається скорочення обсягів виробництва продовольства, порушені зв'язки в сферах матеріально-технічного забезпечення, заготівель і розподілу с/г продукції. І це характерно для всіх галузей АПК[5, 119].

В останні роки в розвитку тваринництва відбуваються істотні зрушення. Цього року зростання виробництва по м'ясу й субпродуктам 1 категорії склало 13%, ковбасних виробів 36%, м'ясних консервів в 3 рази, м'ясних напівфабрикатів 19%, суцільномолочної продукції 4%, сухих молочних продуктів 21%, морозива 103%.

Індекс фізичного обсягу по м'ясній продукції склав 155, 3%, по молочній – 100, 2%. Для збільшення обсягу виробництва підприємства м'ясної й молочної промисловості проводять активну роботу зі збору молока й закупівлі м'яса від приватного сектора. Продукція, вироблена підприємствами республіки, користується попитом за її межами. І як свідчення того – високі нагороди, завойовані на різних конкурсах.

Становлення й розвиток ринкових відносин, які становлять суть економічних реформ, немислимі без ефективної діяльності підприємств. Разом з тим корінні зміни, що відбуваються у всій економічній системі, настійно вимагають перетворення самих підприємств. Для успішного функціонування на основі ринкових механізмів розроблена програма реформування підприємств тваринницької галузі. У рамках виконання програми будуть залучатися ресурси інвестиційних компаній, приватних інвесторів. Уже сьогодні визначилися інвестори по ряду підприємств: це «Вімм-Білль-Дан», «Нутрітек», «Нерал», “Ковельмолоко” та інші підприємства[5, 121].

Тваринництво України, яке входить у першу десятку найбільших виробників сільськогосподарської продукції, і надалі збереже свої передові позиції серед суб'єктів підприємництва держави.

Аналіз роботи сільгосппідприємств показує, що більше стійке економічне становище мають ті, які з урахуванням кон'юнктури ринку створили в рамках господарства відносно замкнутий цикл «виробництво – переробка – реалізація». Це дозволяє їм продавати без посередників значна кількість продукції, одержувати додаткові доходи, забезпечити рентабельне виробництво. Однак з народногосподарської точки зору створення в кожному сільгосппідприємстві власної переробки при наявності невикористовуваних потужностей великих переробних підприємств не можна визнати доцільним.

В україні створено агрохолдинг з виробництва, переробки й реалізації свинини. Своєї свинини в країні поки що недостатньо, близько 50 відсотків її доводиться завозити з-за кордону. Конкуренція із провідними російськими м’ясопереробними компаніями за сировинні ринки, і, у першу чергу, за ринки збуту готової продукції, є головною причиною й передумовою створення такої нової й більше конкурентноздатної організаційної структури, як агрохолдинг.

Проте, незважаючи на раціональні заходи, у такому найважливішому секторі національної економіки, як сільське господарство, ситуація залишається складної, особливо в сфері виробництва тваринницької продукції.

Виробництво м'яса у всіх категоріях господарств за останні 10 років скоротилося на 5, 67 млн. т, або в 2, 3 рази: з 10, 1 млн. т у забійній масі в 1990 р. до 4, 43 млн. т в 2005 р. При цьому весь обсяг зниження доводиться на суспільне виробництво – сільськогосподарські підприємства (колгоспи й радгоспи) : з 7, 6 млн. т в 1990 р. до 1, 8 млн. т в 2005 р., або в 4, 2 рази. Зниження обсягів виробництва м'яса в Україні в 90-х роках обумовлено скороченням поголів'я, слабкою кормовою базою й низькою продуктивністю худоби. Виробництво м'яса на душу населення в 2005 р. склало 30 кг (розрахункові дані), що в 2, 3 рази менше, ніж в 1990 р. З урахуванням імпорту споживання на одну людину знизилося з 75 кг в 1990 р. до 43 кг (розрахункові дані), в 2005 р. при рекомендованих Інститутом харчування нормах споживання на одну людину м'ясних продуктів – 81 кг (на 2005 р.).

Лібералізація цін привела до реальних співвідношень між попитом та пропозицією на м'ясо й м'ясні продукти. Повні продовольчі прилавки останніх років створили ілюзію благополуччя з виробництвом тваринницької продукції в країні. Насправді це «благополуччя» пов'язане з надходженням значних обсягів імпорту й скороченням платоспроможного попиту.

Повільне відновлення споживчого попиту ускладнює не тільки життя населення, але й створює проблеми для розвитку економіки в цілому по країні. Ринку потрібний масовий платоспроможний покупець. Розвиток економіки, позбавленої ринку, досить проблематичний. Темпи економічного росту, його кількісні і якісні характеристики, інвестиції й інші основні виробничо-господарські показники залежать, насамперед, від обсягу, динаміки й структури витрат населення на ті або інші товари, послуги. Незначний прошарок у суспільстві багатих не в змозі створити належне ринкове середовище.

 

 

На основі аналізу галузевої та періодичної літератури та відповідно до завдань курсової роботи можна зробити наступні висновки.

Підприємства м'ясної промисловості в умовах дефіциту вітчизняної сировини здійснюють систему заходів щодо припинення спаду виробництва, його стабілізації, проводять структурну перебудову виробництва. спрямовану на збільшення вироблення готових до вживання м'ясних продуктів, усе більше орієнтуються на платоспроможний попит, міняють стратегію й тактику розвитку, реорганізують виробництво й збут, знижують витрати виробництва, займаються просуванням власних торговельних марок. Багато хто з них адаптувався до вимог ринку, освоїли закони виживання, завоювали стійкі позиції на внутрішньому споживчому ринку, знайшли платоспроможних покупців своєї продукції. Високий рівень оподаткування з початку ринкових реформ практично позбавив підприємства власних засобів для інвестування. Сьогоднішня ціна кредитів значно вище рівня рентабельності виробництва. Ціна кредиту не може бути вище рентабельності виробництва – інакше підприємство приречене на банкрутство.

Сформована ситуація у тваринництві вимагає перегляду кредитної системи для промислових підприємств у напрямку надання товаровиробникам засобів спеціального фонду для кредитування на пільгових умовах, поповнення оборотних коштів на закупівлю сільськогосподарської сировини вітчизняного виробництва, а також планомірного здійснення державного регулювання природних монополій у частині вживання заходів, що виключають необґрунтований ріст цін і тарифів на їх продукцію й послуги (паливо, електроенергію, транспортні перевезення). Економічна ситуація висуває особливі вимоги до керування підприємствами, що переробляють сільськогосподарську сировину: вивчення ринку, маркетинг, своєчасна реакція на зміни в попиті, підвищення конкурентноздатності продукції, розробка інвестиційних проектів і багато чого іншого.

 

 

Географічна енциклопедія України. І том. – Київ: Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1989.

Географія Української РСР/за редакцією М. Д. Пістуна і Є. Й. Шиповича. – Київ: Вища школа, 1982.

Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів: Світ, 1994.

Марчук Є. К. Село – опора української економіки//Економіка АПК. – 1995. – №11.

Паламарчук М. М. Экономическая география Украинской ССР. – Киев: Радянська школа, 1977.

Прейгер Д. Сільське господарство України: вчора, сьогодні, завтра//Економіка України. – 1993. – №12.

Розміщення продуктивних сил України / за редакцією Є. П. Качана. – Київ: Вища школа, 1997.

Саблук П. Агропромисловий комплекс: проблеми роз-витку // Урядовий кур’єр. – 19 грудня 1995. – №19.

Сафін О. Планування в сільському господарстві у но-вих економічних умовах // Економіка України. – 1993. – №9.

Соціально-економічна географія України / за ред. О. І. Шаблія. – Львів: Світ, 1994.

Статистичний щорічник України за 2005 рік. – Київ: Техніка, 1996.

Шпичак О. М. Економічні проблеми АПК України в умо-вах формування ринкових відносин // Вісник аграрної науки. – 1997. – №9.

Экономика сельского хозяйства и перерабатывающая промышленность// №4/2001.