Вивчення і аналіз проблеми розвитку тваринництва як галузі сільського господарства в Україні

Отже, на структуру світового тваринництва вирішальний вплив має не стільки економічний фактор, як фактор наявності кормової бази і відповідного середовища проживання. Саме ці два фактори і покладені в основу принципів розміщення підприємств галузі.

 

 

Тваринництво щодо вартості валової продукції є найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва. Воно покликане заловольнити потреби населення у м’ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини.

На розміщеня тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і передусім природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив’язані до м’ясної, м’ясомолочної, цукрової, спиртової, крохмале-патокової промисловості.

Найважливішими факторами розміщення галузей тваринництва є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт. Об’єктивними чинниками є природні умови і НТП. Залежно від дії основних факторів галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини поділяються на такі групи[5, 22]:

- тяжіють до місць споживання готової продукції (молочна) ;

- одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача: м’ясна, вовняна, шкіряна тощо.

М’ясна промисловість є однією з основних в харчовій індустрії. На розміщення м’ясокомбінатів головний вплив має сировинна база, а фактором розміщення м’ясопереро-бних заводів, ковбасних та кулінарних фабрик є наявність споживачів. Розміщення м’ясного виробництва характеризується концентрацією його в індустріальних районах і в районах потужної сировинної бази. В Україні найбільші м’ясокомбінати є в Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Вінниці, Дніпропетровську, містах Донбасу.

Молочна промисловість розвинута в усіх областях; найвища територіальна концентрація – у великих і найбільших містах, а також у приміських районах. У цих же районах розвивається і маслосироробна промисловість. Провідне місце у випуску тваринного масла належить Київській, Вінницькій, Чернігівській, Хмельницькій, Сумській областям.

 

 

 

В Україні тваринництво поширене по всій території, проте, звичайно, окремі галузі тяжіють до певних географічних умов.

Скотарство представлене породами молочного і м’ясного напрямів продуктивності. Найбільш поширеними в молочному скотарстві є червона степова порода молочного напрямку, спеціалізовані молочні породи – українська червоно-ряба та українська чорно-ряба. Локально розміщеними є бура карпатська та лебединська породи комбінованого молочно-м’ясного напрямку. Крім цих порід в репродукторах розводять чистопородних тварин чорно-рябої і червоно-рябої голштинської, швецької, червоної датської, англерської, симентальської (австрійської селекції), айрширської порід. В генофондних стадах зберігається симентальська, білоголова українська, сіра українська, пінцгау, червона польська породи[11, 35].

М’ясне скотарство представлене породами української селекції українською м’ясною породою, волинською і поліською породами та знам’янським типом. Широко розповсюджені також абердин-ангуська, лімузин, шароле, герефорд.

Племзаводи української м’ясної породи – «Росія», «Дружби народів» – АР Крим, «Еліта» Київської області, «Чиста криниця» Полтавської, «Світанок» Рівненської, «Воля» Черкаської, «ім. Фрунзе», «Україна», «Головеньківський» Чернігівської області.

Основна кількість свинини в Україні виробляється від порід комбінованого м’ясо-молочного напряму продуктивності. Провідне місце займає велика біла порода, питома вага якої складає біля 80% від загального поголів’я.

Останніми роками значне поширення набуває розведення спеціалізованих м’ясних порід – полтавської м’ясної і української м’ясної та червоно-поясної спеціалізованої лінії м’ясних свиней, виведених Інститутом свинарства УААН[11, 37].

В системі гібридизації використовуються м’ясні породи зарубіжної селекції – дюрок, ландрас, п’єтрен.

Вівчарство в Україні – традиційна галузь. Займаються ним в усіх регіонах, основна чисельність поголів’я овець зосереджена в зоні Степу. За породним складом тонкорунні вівці асканійської породи та прекос спадають 34, 6 відсотки, напівтонкорунні цигайська 25, 0% та українські м’ясо-вовнові з кросбредною вовною 2, 5%, грубововнові 3, 7%, каракульські та смушкові 5, 7 відсотки.

За останні п’ять років навіть в умовах кризового стану створено і апробовано таврійський тип асканійської тонкорунної породи з настригом чистої вовни 3, 6-3, 9 кг при виході чистого волокна 49-52%, два нових типи в породі прекос – харківський та закарпатський живою масою вівцематок 57-58 кг і настригом чистої вовни з 1 вівці 2, 65-3, 0 кг, нові типи м’ясо-вовнових овець з кросбредною вовною – асканійські кросбреди та асканійські чорноголові з виробництвом м’яса на вівцематку 65-78 кг і настригом чистої вовни 4, 0-5, 6 кг, апробовано гірськокарпатську породу овець з килимовою вовною.

Найцінніший генофонд овець України зосереджений в 16 племзаводах. По асканійській тонкорунній 3 племзаводи («Асканія Нова» та «Червоний чабан» Чаплинського району Херсонської області, «Атманай» Якимівсько району Запорізької