Взаємодія політики і економіки в умовах прискореної трансформації суспільств (порівняльний аналіз досвіду України і В єтнаму)

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Спеціальність 09. 00. 03 – соціальна філософія та філософія історії

 

Хоанг Хай Банг

УДК 316. 34

 

КИЇВ – 1999

 

Дисертацією є рукопис:

Роботу виконано в Інституті соціології НАН України у відділі історії, теорії і методології соціології

Науковий керівник: – доктор філософських наук, професор Михальченко Микола Іванович; головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

Офіційні опоненти: – доктор філософських наук, професор Рудич Фелікс Михайлович; завідуючий відділом Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, - доктор філософських наук, доцент Судакова Валентина Миколаївна; заступник декана факультету Міжнародного Соломонового університету.

Провідна установа: Інститут філософії НАН України, відділ соціальної філософії

Захист відбудеться “__29__”__червня_______ о 14. 00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 001. 17 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Київському університеті імені Тараса Шевченка (22017, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 328).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка

 

 

Актуальність теми дослідження. Класична соціально-філософська проблема взаємодії політики та економіки, межі державного регулювання і саморегулювання економіки в умовах корінних реформ залишається актуальною і становить предмет дискусій. Глобальні зміни, які відбуваються у світі, знову привертають увагу суспільствознавців до питань специфіки суспільних процесів наприкінці другого тисячоліття, типів революційних та еволюційних переходів у політичному, економічному та духовному розвитку, особливостей взаємодії інституцій громадянського суспільства і держави.

Актуальність соціально-філософського дослідження процесів взаємодії політики та економіки в умовах прискореної трансформації суспільств обумовлюється певними факторами. По-перше, сучасні перехідні суспільства характеризуються нелінійною динамікою розвитку економіки, глибокими протиріччями в підході до типу існуючих та трансформованих моделей держав, неоднозначними оцінками процесів формування суспільної свідомості, прискореною зміною цінностей способу життя, а значить – кардинальними змінами в поглядах на способи освоєння світу, механізми інтеграції й дезінтеграції суспільств, класів, соціальних прошарків, політичних партій і суспільних рухів. По-друге, підлягає переоцінці роль і значення державних методів управління економікою в перехідний період. По-третє, зростає масив критичних оцінок перспектив самоорганізуючої ролі ринку в процесі трансформації перехідних суспільств. Ринок як соціальний інститут діє і творчо, і руйнуюче. По-четверте, нерегульований, “стихійний”, “дикий” перехід до ринку на загальнодержавному рівні має тяжкі соціально-економічні наслідки і веде до політичної дестабілізації суспільства.

Досвід країн, які продемонстрували світу ефективність економічних реформ, особливо “економічні чудеса” в азіатському регіоні, показує правильність шляхів економічної модернізації під опікою держави, коли політичні директиви, орієнтири обумовлюють напрями, способи та динаміку економічних і соціальних перетворень. В світі немає прикладів, коли б держава повністю ухилялася від урегулювання економічних та соціальних відносин. Якби таке було гіпотетично можливо, то на чому б базувалася держава в реалізації своїх політичних, соціальних, виховних функцій?

Тому проблема дослідження суспільств у плані взаємодії політики та економіки актуальна не тільки в теоретичному, але й у практичному аспекті модернізації суспільств в Україні та В єтнамі. Сучасні дискусії філософів, соціологів та політологів про мету трансформації перехідних суспільств, про засоби та методи спрямовані на пошук оптимальної парадигми аналізу проблем виживання і розвитку соціумів, в яких би гармонійно взаємодіяли свідомоорієнтовані та самоорганізуючі моменти політичного та економічного розвитку. Соціальна філософія покликана сприяти виробленню та реалізації моделей політичних та економічних перетворень, щоб особистість, етноси, соціальні спільності не стали жертвою “перетворювачів”, які діють методом проб і помилок.

Ступінь наукової розробки проблеми. Складність та багатосторонність проблеми взаємодії політичних та економічних факторів у процесі трансформації перехідних (транзитних) суспільств диктує досліднику орієнтацію як на вивчення пізнавальних традицій в соціальній філософії, так і на аналіз сучасних підходів до суспільного розвитку.

Вже в роботах І. Бентама, Г. Гегеля, Т. Гоббса, О. Конта, Дж. Локка, Н. Макіавеллі, К. Маркса, Ж. -Ж. Руссо, А. Сміта, Г. Спенсера та інших мислителів є своєрідні підходи щодо ступеня втручання держави в економіку. Ці підходи в різній мірі використовуються дослідниками сучасних соціально-філософських, соціологічних, економічних та політичних шкіл.

Помітний слід у розвитку теорії взаємодії політики та економіки залишили соціалісти-утопісти А. Сен-Сімон, Ш. Фур є, Р. Оуен, Т. Кампанелла, які намагалися знайти відповідь на питання, як гармонізувати політику та економіку, як покінчити з несправедливостями державного устрою, з високим рівнем експлуатації, як створити нове суспільство, вільне від соціальних конфліктів та злиднів.

У кінці XIX на початку XX ст. проблеми політики в загальноісторичному та соціокультурному аспектах, її взаємодія з економікою і суспільною свідомістю розглядалися в працях М. Бердяєва, М. Бакуніна, М. Вебера, В. Винниченка, М. Грушевського, Е. Дюркгейма, М. Драгоманова, П. Кропоткіна, В. Леніна, Г. Моска, В. Парето, Г. Плеханова, В. Соловйова, П. Сорокіна, Б. Скінера та інших філософів, соціологів і політологів. У сучасному суспільствознавстві широко відомі праці Р. Дарендорфа, Л. Козера, Г. Маркузе, Р. Мертона, К. Поппера, Т. Парсонса, Б. Рассела, Ю. Хабермаса та інших авторів, які досліджують політико-ідеологічні та економічні проблеми в соціокультурному, конфліктологічному,