Взаємодія політики і економіки в умовах прискореної трансформації суспільств (порівняльний аналіз досвіду України і В єтнаму)

У колишньому СРСР проблеми політики та взаємодії політики і економіки досліджувалися в працях Ф. Бурлацького, В. Бабкіна, Г. Глезермана, О. Галкіна, М. Кейзерова, М. Михальченка, В. Мшвенієрадзе, І. Надольного, Ф. Рудича, В. Судакової, Г. Шахназарова та інших. У працях того періоду існував догматизований марксистсько-ленінський підхід, де домінуючу роль грав класовий фактор. У той же час закладались основи критичного осмислення процесів становлення політичної та економічної свідомості і знання, визначалися теоретико-методологічні основи соціально-філософських та політологічних досліджень, обумовлювалися взаємодії цих досліджень із загальнофілософськими, соціологічними та культурологічними визначеннями революцій, реформ, соціальних змін і т. ін. У цей час в латентній формі вже була наявною критика утопічної ідеї держави в кінці XX ст. після кінцевої “перемоги комунізму”.

Увага сучасних українських дослідників проблеми взаємодії політики та економіки зосереджена на особливостях становлення української національної соціально-філософської, політологічної та економічної думки в даній сфері досліджень, на характеристиках взаємодії політики та економіки в радянському та пострадянському суспільствах, на дослідженні політичних систем суспільства, політичних режимів, на формах організації державної влади та формах управління економікою, на процесах формування політичної свідомості, норм політичної поведінки. Найбільш активно в даному напрямі працюють В. Андрущенко, В. Бабкін, О. Бабкіна, І. Бойченко, Є. Бистрицький, В. Бебик, Д. Видрін, В. Волович, Є. Головаха, Л. Губерський, Ф. Кирилюк, В. Кремень, В. Крисаченко, М. Михальченко, О. Мироненко, Г. Почепцов, В. Полохало, Ф. Рудич, Ю. Римаренко, А. Ручка, В. Танчер, П. Шляхтун, Л. Шкляр, В. Якубик та ін. У В єтнамі над цією проблематикою працюють Тран Бач Данг, Фан Ван Тием, Ле Ван Виен, Нго Дин Зао.

Сьогодні дослідження проблем політики та її взаємозв язків стало дослідницькою модою (у зв язку з цим з являється багато спекулятивних праць). Але у той же час плідно працюють деякі молоді дослідники, що свідчить про хороші перспективи соціально-філософських, соціологічних та політологічних досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Обраним напрямком досліджень виступає сфера взаємодії політики та економіки і відображення цієї взаємодії в теоретичній та прикладній формах, що необхідно для викладання нормативних і факультативних курсів з філософії у В’єтнамі, для аналізу концепцій реформування політичних відносин та інститутів в Україні і В єтнамі, практика впливу сучасних політичних поглядів та інститутів на хід економічних реформ в цих країнах.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в застосуванні методів соціально-філософського аналізу до вивчення політичної та економічної ситуації в пострадянських країнах, стратегії та тактики здійснення в них політичних та економічних реформ, у вивченні досвіду трансформації України і застосування його для В єтнаму.

Реалізація даної мети обумовила необхідність вирішення таких дослідницьких завдань:

- розглянути позитивні та негативні наслідки взаємодії політики й економіки в умовах функціонування командно-адміністративної системи, причини політичних рішень щодо переходу до ринку;

- проаналізувати перші результати ринкових реформ як продовження (чи відсутність) політичних реформ;

- прослідкувати, наскільки загальні закономірності, динаміка трансформації планової економіки в ринкову впливають на стратегію і тактику трансформації політичної системи суспільства, на активність різноманітних політичних сил;

- окреслити підходи, за допомогою яких можна проаналізувати рушійні та гальмуючі фактори політичних і економічних перетворень, політичної та економічної активності чи пасивності мас в ході цих перетворень;

- здійснити спробу соціального прогнозу перспектив трансформації України та В єтнаму в тісному зв язку із загальним перебігом світового розвитку, зі специфікою становлення нового світового порядку.

Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження становить широкий спектр різноманітних загальнонаукових та соціально-філософських підходів, що склалися в суспільствознавчій літературі. Насамперед, принципи об єктивності та доказовості наукових знань, комплексності оцінки об єкту та предмету пізнання. Автор застосовував діяльністний, системно-структурний та соціально-функціональний підходи, принципи єдності історичного та логічного аналізу, метод порівняльного і цивілізаційного аналізу. В дослідженні використані історико-філософський та історико-політологічний матеріал, найновіші досягнення в методології дослідження сфер політики та економіки українських, російських та в єтнамських учених. При цьому класовий підхід використовується як рівний з іншими в плюралістичному погляді на світ і на методи його пізнання та перетворення.

Наукова новизна дисертації полягає в створенні пізнавальної концепції оцінки взаємодії політики та економіки в умовах прискореної трансформації суспільства як взаємної обумовленості політичного та економічного розвитку, коли залежно від історичних умов може існувати приорітет або політики, або економіки.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що:

- в сучасних умовах трансформації України та В єтнаму позитивні результати реформ можуть бути досягнуті, якщо є всебічно обгрунтована політична програма перетворень, яка передбачає якісні зміни в політичній системі суспільства в тісній взаємодії з економічними реформами;

- суспільствознавство постсоціалістичних країн взагалі виявилося не готовим до розробки продуктивної стратегії політичних та економічних реформ, до розробки та реалізації тактичних програм у сфері перебудови: системи політичних інститутів, форм та методів управління державною власністю, процедур виховання населення та забезпечення прав і свобод особистості;

- через відсутність політичної стратегії реформування пострадянських суспільств, дискредитації ідей ринкових перетворень, невиконання владою обіцянок перед електоратом, відсутності зваженої регіональної політики з урахуванням неоднорідності економічного та політичного розвитку регіонів у суспільстві нагнітається атмосфера масового невдоволення економічною та політичною ситуацією, а стратегічне мислення і політична воля керуючої еліти дедалі більше паралізується