Загальна теорія держави і права

У ФРН серед форм систематизації законодавства перевага віддається консолідації. Відпо-відно до закону 1958 р. про зібрання федерального права систематизації підлягають ви-дання, в яких публікуються закони і підзаконні акти. Сюди не входять закони про держав-ний бюджет, акти про тарифи, статути публічно-правових корпорацій і фірм та ін. За пері-од 1958–1963 pp. були опубліковані «Зібрання федерального права» – зібрання чинного законодавства ФРН, систематизоване по таких головних галузях права і напрямках діяль-ності держави: державне і конституційне право; управління; правосуддя; цивільне і кри-мінальне право; оборона; фінанси; господарське право; трудове право, соціальне забезпе-чення, забезпечення жертв війни; зв'язок, шляхи сполучення, водяний транспорт.

Кодекси країн континентальної Європи мають певну схожість, що пояснюється впливом традицій римського права не тільки на положення приватного права, а й на методи ство-рення нових положень. Так, цивільні кодекси побудовано за пандект-ною системою – за-гальна частина, речеве право, зобов'язальне право, спадкове право. Конкретні непринци-пові розходження в їх структурі виникли з моменту появи перших значних кодексів. У Німецькому цивільному уложенні 1896 р. виділено Загальну частину. В Французькому цивільному кодексі 1804 р. Загальної частини практично немає, а міститьсяться лише сти-слий Вступний титул про опублікування, дію і застосування законів узагалі (на зразок Конституції).

Новий Цивільний кодекс Нідерландів, за прикладом Швейцарії та Італії, об'єднує в одно-му акті цивільне і торгове право, тобто охоплює всю галузь приватного права. У ньому жодна правова доктрина не є переважною, і іноземний вплив збалансований. Робота над кодексом була розпочата в 1945 р. профе-

 

>>>546>>>

сором Е.М. Майерсом. Планувалося, що кодекс буде складатися з дев'яти книг. Перша книга повинна була регулювати положення фізичних осіб, сімейні стосунки; друга – право акціонерних компаній, спілок та ін. Третя книга присвячувалася майновим відносинам, четверта – спадковому праву, п'ята – речевому праву, шоста -- загальним нормам зобов'я-зального права, сьома – окремим типам договорів, восьма – договорам перевезення, дев'я-та – патентному і винахідницькому праву (від цієї книги відмовилися). Книги Цивільного кодексу набирали чинності в міру їх підготування. Так, перша книга набрала чинності в 1970 р. Друга книга діє з 1976 р. Восьма книга була частково прийнята в 1979 р. Цивіль-ний кодекс у цілому набрав чинності в 1992 р. Він становить собою добре продуману сис-тему. До нього включено Загальну частину (Книга 3), дія якої не поширюється на «Право осіб», «Сімейне право» (Книга 1) і «Право юридичних осіб» (Книга 2). Вважається, що зі створенням нового Цивільного кодексу в Нідерландах відбулася рекодифікація цивільного права[10].

 

  

________________________________________

[1] Див.: Цвайгерт К., Хьоц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. – М., 1998. – Т. 1. – С. ПО.

[2] Див.: Правовая система Нидерландов / Под ред. В.В.Бойцовой, Л.В. Бойцовой. – М., 1998. Предисловие.

[3] Школа юристів XI–XIII ст.ст., що виникла в Болоньї й одержала назві від приміток (глосс), якими юристи постачали тексти кодексу Юстині

[4] У міру розвитку канонічне право піддавалося кодификації – Звід канонічного права 1582 р. Як основне джерело канонічного права завжди виступала Біблія.

[5] Див.: Давид Р. Основные правовые системи современности. – М., 1988. – С. 61.

В країнах континентальної Європи маються дві форми контролю над кон-ституційністю нормативно-правових актів:

превентивний, чи попередній - здійснюється до прийняття нормативно-правового акта (наприклад, ч. 1 і 2 ст. 61 Конституції Франції; ч. 2 ст. 138 Федерального конституційного закону Австрії – у частині, що стосується компетенції Федерації і земель; ст. 127 Консти-туції Італії – у частині, що стосується стверджень про порушення законодавчої компе-тенції та ін.); репресивний, чи подальший - здійснюється після прийняття нормативно-правового акта. Предметом репресивного конституційного контролю є: нормативно-правові акти вищих органів влади (і посадових осіб); нормативно-правові акти про над-звичайний стан; закони, прийняті до вступу в силу нової конституції; порядок внесення пропозицій про зміну конституції і самої процедури її зміни, а також зміст цих змін (ос-таннє, наприклад, передбачене ч. З ст 79 Конституції ФРН).[6] П'ять відомих кодексів Франції – Цивільний кодекс 1804 p., Цивільний процесуальний кодекс 1806 p., Торговий кодекс 1807 p., Кримінально-процесуальний кодекс 1808 р. і Кримінальний кодекс 1810 р. – вплинули на розвиток голландського права.

[7] Ордонанси набули особливого значення з XVII–XVIII ст.ст.: про цивільний процес (1667 р.), про кримінальний процес (1670 р.), про договори дарування (1731 р.), про запо-віти (1747 р.) та ін.

[8] Бундестаг і Бундесрат – дві палати парламенту ФРН.

[9] Див.: Современный немецкий конституционализм. – М., 1994. – С. 13.

[10] Див.: Правовая система Нидерландов / Под ред. В.В.Бойцовой, Л.В. Бойцовой. - М, 1998. - С. 224.

Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ

§ 1. Поняття англо-американського типу правової системи

Англо-американський тип (сім'я) правової системи або системи загального права[1] -- су-купність національних правових систем, які мають спільні риси, проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі норми, сформульованої суддями