Загальне землезнавство

Місяць однорідний за щільністю, він не має залізного ядра (2 – 4 % маси Місяця), збіднений на летючі та легкоплавкі елементи (Pb, Bi, Hg, Zn, Cl, Br.) збагачений на тугоплавкі. На Місяці немає води та льоду. Він утворився в період активного 

Місяць своїм притяганням (разом із росту Землі, як рій з невеликих тіл і часток. Потім система  сформувалася система  протомісяців , а із них   власне Місяць.

Значення Місяця для природи Землі 

Місяць своїм притяганням ( разом із притяганням Сонця) спричинює припливно-відпливні рухи у кожній точці планети, включаючи атмосферу.

а. Унаслідок цих рухів відбувається припливне гальмування швидкості обертання Землі навколо своєї осі. Так, за останній мільярд років земна доба збільшилась від 18 до 24 годин. Зараз її тривалість продовжує зростати.

б. Сповільнення осьового обертання Землі спричинює зменшення полярного стиснення фігури Землі. При цьому у тілі Землі відбувається перетікання мас і деформації у літосфері.

в. У результаті активізується тектонічна активність (гороутворення, землетруси, вулканізм). Підрахували, що збільшення тривалості доби на 1/2 години призводить до звільнення енергії, достатньої для утворення величезної смуги хребтів, що майже повністю перетинають земну кулю.

г.  Унаслідок припливного тертя у надрах Землі виділяється величезна кількість енергії, яка є одним із видів внутрішньої енергії Землі.

д.   Припливне гальмування зменшує силу Коріоліса. Ця сила впливає на рухи в атмосфері та гідросфері. Відповідно, зменшення сили Коріоліса призводить до зміни циркуляції  атмосфери й гідросфери, клімату Землі тощо.

   е.  Місяць робить положення земної осі стабільним і Земля не розкачується як дзиґа. 

 

2.4.4 . Географічні наслідки параметрів Землі як планети

Параметри Землі як планети мають географічні наслідки.

1.Відстань від Сонця до Землі визначає її велику масу, за рахунок якої формується гравітаційне поле  Землі з усіма аспектами його географічного значення.

2.Кулеподібна форма при мінімальному об’ємі концентрує максимальну масу речовини. Велика маса Землі  обумовлює дію не лише сил зчеплення, а більшої за них – сили тяжіння. Сила тяжіння ущільнила земну речовину, обумовила її гравітаційну диференціацію й оболонкову будову:

а.Сила тяжіння сформувала щільне ядро, яке разом з обертанням створило магнітосферу.

б.Величина сили земного тяжіння дозволяє утримати атмосферу, яка у свою чергу забезпечує існування гідросфери ( інакше остання б випарувалася і зникла з Землі).

в.Сила тяжіння створює тиск глибинних мас і обумовлює їх гравітаційну диференціацію і вертикальне переміщення, у результаті чого виділяється енергія – один із видів внутрішньої енергії Землі.

3.Відстань від Землі до Сонця визначає кількість сонячної радіації, котра надходить на Землю. Обумовлені сонячним теплом температури  створюють унікальні умови існування на Землі води одночасно в 3х агрегатних станах.

4.Кулеподібна форма Землі визначає нерівномірний розподіл сонячної радіації біля земної поверхні – зменшення її від екватора до полюсів, що обумовлює виділення теплових поясів, кліматичних поясів.

Цим обумовлюється зональний характер природи географічної оболонки. В.В.Докучаєв писав: Усі земні стихії : вода, земля ( розуміємо гірські породи і ґрунт), вогонь ( тепло і світло), повітря, а також рослинний і тваринний світ завдяки астрономічному положенню, кулеподібній формі Землі несуть на собі явні, різкі риси світової зональності.

Комплексний вираз її – поділ географічної оболонки на географічні пояси і природні зони, котрі мають переважно широтне простягання.

5.Кулеподібна форма Землі при постійному осьовому обертанні обумовлює постійний поділ її поверхні на освітлену та неосвітлену частини, що спричинює добову ритміку у географічній оболонці.

6.Незмінний кут нахилу земної осі до екліптики обумовлює зміну пір року в орбітальному русі Землі і сезонну ритміку у географічній оболонці.

7.Сферична форма Землі спричинює сферичність геосфер і географічної оболонки в цілому. Тому вони безперервні та єдині вздовж поверхні Землі, тобто процеси в них не мають меж у горизонтальних (точніше  у латеральних) напрямках – довжині і ширині. Наприклад: рухи внутрішньої речовини Землі, циркуляція атмосфери й океанічної води, розселення живих організмів.

8.Унаслідок кулеподібної форми Землі формується її сферичне гравітаційне поле.

Ця форма обумовлює дві універсальних форми симетрії на Землі – конічну і білатеральну (горизонтальну). Розглянемо географічні об’єкти котрі ростуть вгору або вниз: дерева, квітки, плоди, насіння, гірські вершини, вулкани, карстові лійки, бархани, дюни, атмосферні вихори – циклони, антициклони тощо. Усі вони мають форму близьку до конічної. Якщо тіло «росте» горизонтально, сила тяжіння робить його листоподібним – листки рослин, тварини ( плазуни), акумулятивні рівнини, дельти, поверхні вирівнювання тощо.

 

Тести для самоконтролю до тем 2.3; 2.4

1.Величина гравітаційного поля найбільша:

а) на екваторі;

б) на полюсах;

в) на тропіках;

г) на полярних колах;

д) на паралелях 450

2.  Що із наведеного далі є географічними наслідками гравітаційного