Загальне землезнавство

а) кулеподібна форма Землі;

б) полярні сяйва;

в) виділення енергії при вертикальному переміщенні речовини у надрах Землі;

г) припливи і відпливи у геосферах;

д) конічна та білатеральна симетрія географічних об’єктів

3. Унаслідок величини гравітаційного поля Землі гірські хребти на ній не можуть бути вищими за :

а) 9 км;

б) 21 км;

в) 19 км; 

г) 45 км; 

д) 10 км

4.  Фігура Землі , обмежена рівневою поверхнею, яка співпадає із спокійною поверхнею Світового океану, продовженою під материками, називається :

а) геоїд;

б) еліпс;

в) двохосний еліпсоїд;

г) кардіоїд;

д) куля

5. Середній радіус Землі становить:

а) 63711 км;

б) 5875 км;

в) 1975 км;

г) 40008 км;

д) 6371 км

6. Земне ядро має температуру:

а) 100000 С;

б) 50000 С;

в) 3300 С;

г) 50000000 С;

д) 6000 С

7.  Які з наведених показників не відносяться до магнітного поля Землі:

а) напруженість;

б) магнітне схилення;

в) магнітне нахилення;

г) відцентрова сила;

д) швидкість руху

8.  Які з вказаних явищ не є географічним наслідками кулеподібної форми  Землі:

а) кількість сонячної радіації , яку отримує Земля;

б) існування води на Землі у трьох агрегатних станах;

в) Зменшення сонячної радіації від екватора до полюсів;

г) сферичність геосфер і географічної оболонки;

д) сферичне гравітаційне поле і конічна та білатеральна симетрія

9.  Радіус Місяця дорівнює: 

а) 1738 км;

б) 6371 км;

в) 2420 км;

г) 10513 км;

д) 738 км.

10.  Які із указаних явищ є наслідком впливу Місяця:

а) припливно-відпливні рухи;

б) сповільнення осьового обертання Землі;

в) виділення енергії унаслідок припливного тертя у надрах Землі;

г) сезонна ритміка у географічній оболонці;

д) зміна дня і ночі

 

Розділ 3. РУХИ ЗЕМЛІ ТА ЇХ ГЕОГРАФІЧНІ НАСЛІДКИ

3.1. Осьове обертання Землі та його географічні наслідки

3.1.1. Показники руху Землі навколо своєї осі

Земля бере участь у багатьох рухах, але найбільш значними є осьовий та орбітальний рухи. Якщо дивитися на Землю зі сторони Північного полюсу світу, то Земля обертається із заходу на схід, або проти годинникової стрілки за 24 години. Кутова швидкість осьового обертання для усіх точок Землі однакова – 15о за годину. Нерухомими залишаються лише полюси. Лінійна швидкість різна для усіх паралелей. Найбільша лінійна швидкість на екваторі (464 м/с). Екватор, паралелі і меридіани встановлені відповідно до полюсів.

Доказом осьового руху є відомий із фізики дослід із маятником Фуко.  Географічні наслідки осьового обертання Землі:

1)Зміна величини гравітаційного поля Землі  у напрямку від екватора до полюсів.

2)Полярне стиснення фігури Землі.

3)Відхиляюча сила осьового обертання Землі або сила Коріоліса.

4)Періодичність припливів і відпливів.

5)Добова ритміка у географічній оболонці.

6)Доба – природна одиниця часу.

7)Час місцевий, поясний, всесвітній.

   8) Система географічних координат прив’язана до умовної основи,    обумовленої   осьовим обертанням Землі.

 

3.1.2. Нерівномірність гравітаційного поля Землі

У будь якій точці Землі існує гравітаційне поле, яке визначається силою тяжіння, що змінюється як від місця до місця, так і в часі. Унаслідок осьового обертання Землі  діє відцентрова сила, котра зменшує силу тяжіння  найбільше на екваторі, тому величина останньої  зменшується від полюсів до екватора. 

Сила тяжіння обумовлює геологічні процеси, викликає рухи земної кори, формує рельєф ( епейрогенічні рухи, ізостазія, наприклад гравітаційні форми рельєфу), їй підлягає переміщення водних мас і повітря. Її вплив слід враховувати при розгляді усіх процесів географічної оболонки. Так, колообіги води, гірських порід, циркуляція атмосфери й гідросфери неможливі без активної участі сили тяжіння.

 

3.1.3. Полярне стиснення фігури Землі

Скрізь на Землі діє сила тяжіння. Якби Земля не оберталася, то ця сила тяжіння дорівнювала б силі притягання, яка утримує Землю цілою. Осьове обертання викликає відцентрову силу, яка хоче розірвати Землю.

Але при такій швидкості обертання сила притягання менша за відцентрову силу, і як результат  їх рівнодійної виникає сила ваги, яка буде різною в різних місцях земної кулі. Найбільша на полюсах, найменша на екваторі. Тому Земля сплюснута на полюсах і має форму еліпсоїда – це наслідок осьового обертання Землі. Якби швидкість була більшою, то при певній би її величині Земля б розлетілась на шматки. Існує гіпотеза, що зараз швидкість осьового обертання зменшується. Унаслідок цього зменшується полярне стиснення і Земля через певний проміжок часу може набути форму кулі із єдиним радіусом, однаковим в усіх напрямках.

 

3.1.4. Періодичність припливів та відпливів

З осьовим обертанням планети пов’язане утворення припливної хвилі, яка кожну добу обходить Землю із сходу на захід. Сила припливів обернено пропорційна кубу відстані між Землею та Місяцем  й прямо пропорційна їх масі. На Землю діють багато космічних тіл, але найбільша сила притягання  - у Місяця, бо він поруч.