Заплавне грунтотворення Полісся та лісостепу України (еволюція, біогеохімія, окультурювання)

- у різних заплавах трави поглинають Са, Mg, K і Na в різних пропорціях при схожості еко-біогеохімічних закономірностей фітоагрохімічного окультурювання;

- співвідношення Ca: Sr в досліджених травах сигналізує про дефіцит в кормах біогенного Sr (добрива коригують цю пропорцію) ;

- агрохімічне окультурювання торф’яників оптимізує розвиток більшості фізіологічних груп мікроорганізмів (за винятком грибів), поліпшує живлення с. -г. культур, загальмовує еконебезпечну втрату біогенних речовин;

- для торф’яників окультурюючим чинником є внесення зольних елементів при структурній меліорації, що сприяє мобілізації їх органогенного багатства, але посилює редукцію геоекоінформаційних зв’язків;

- збагаченість торф’яників органо-, Fe-, Al-фосфатами вказує на причину високої (підтвердженої зростанням врожайності) ефективності тут фосфорних добрив;

- добавка K до PCu-тукосумішок є обов’язковим окультурюючим агроприйомом на будь-яких видах торф’яників (за винятком байдужих до К феноменально продуктивних природних гігромезогалофільних фітоценозів на відповідних едафотопах) ;

- активність причетних до розкладу фосфатів бактерій регулюється внесенням PKCu на тлі зниженого рівня підгрунтових вод;

- найсуттєвішою з діагностичних ознак мікробоценозів цілинних алювіальних ґрунтів, як і біоценозів загалом, є їхнє видове різноманіття;

- у режимі трофності цілинних алювіальних ґрунтів екологічно знаковим (на відміну від торф’яників) є періодичне зникнення нітратів під мезофільними травостоями, для яких режими засвоєння NO3- і NH4+ є принципово ідентичними;

- нітрифікація на лугах оптимізується на окультурюваних варіантах з Ca, Mg, Na, Mo, що вказує на чіткі еколого-біогеохімічні орієнтири в цьому бажаному напрямку, позначеному підвищенням врожайності, причини якої є далеко не очевидними;

- вміст рухомого калію в алювіальних ґрунтах знижується в осінній період, внаслідок його інтенсивного споживання молодими травами в стресовому стані;

- окультурюючий вплив внесеного по поверхні молодих трав Ca3 (PO4) 2 індикується у післядії підвищенням фітопродуктивності, зміцненням ценотичних позицій трав-едифікаторів, стабілізацією грунтово-екологічних режимів;

- можливості фітоагрохімічного регулювання кругообігу макро- та мікроелементів в цілинних екосистемах заплави підтверджуються здобутими нами (далеко не вичерпаними) в натурних експериментах знахідками (по Na, Mg, Ca3 (PO4) 2, Мо, активації колоїдних форм гумусу) ;

- залізо залишається чи не єдиним, прямо не токсичним для біоти, ВМ навіть в умовах еконебезпечного хемотехногенного утиску заплавних ґрунтів, а торфогенез позбавляє токсичності його (та Al, а можливо й інші іони) навіть при критичних для інших (піщаних) ґрунтів показниках, але на фоні кальцію Fe++ i Fe+++ пригнічують рослини.

6. Ландшафтно-екологічна типологія заплавних земель враховує 27 типів заплавних земель лівобережного Лісостепу України і:

- конкретизується комплектом суто заплавних екологічних параметрів (повеневість, алювіальність, торфогенність, літогенетичний профіль, галоморфізм) ;

- враховує біосферні екофункції заплавного педолітогенезу та породженого ним в долинах грунтово-ценотичного біорізноманіття;

- служить базою розробки на біосфероцентричних засадах екологізованих проектів окультурювання та стабілізації строкато-динамічних едафічних продуктів заплавного педолітогенезу з їх рясним біорізноманіттям, зосередженим в наймолодшій екологічній ніші на трофічно збагачуваному земноводному дні долинної гіпсоедафокатени.

7. Екологічна експертиза проектів надійно протидіє еконебезпечним навіть економічно вигідним акціям в заплавно-долинних ландшафтах за умови її незалежності та підпорядкування пріоритетам екологічного імперативу.

8. Випробувані нові (екоетичні) підходи до окультурювання започатковують стратегію “оновлення” землі та її власника – хазяїна й партнера по коеволюції (співтворчості) з біосферою. Перед пошуком засобів її здійснення належить мудро з’ясувати, чи варті досягнення поставлені цілі і чи не обернуться вони екологічним бумерангом (“распашка поймы чревата обнищанием нации”).

 

 

1. Впровадити в практику комплексного агрохімічного окультурювання заплавних ґрунтів збереження та відтворювання екогенетичного горизонту дернини (з детритогенезом) в екологізованих системах кормовиробництва.

2. Диференційовано та періодично використовувати як одну з противаг деградаційній дії антропогенезу окультурюючі поліваріантні набори тукосумішок:

- NPKCa, NPKMgNа, PK (Са) Mo (на лучних ґрунтах центральної заплави – фітоагрохімічне окультурювання) ;

- NPKCaMgNaMo, PK (Са) Mo (на лучних, дернових шаруватих супіщаних і піщаних ґрунтах прируслов’я – фітоагрохімічне окультурювання) ;

- PK (Са) Cu (агрохімічне окультурювання осушених торф’яниках).

3. Застосовувати екологічно вмотивоване дозування добрив (45-60 кг/га макроелементів, 0, 1-1, 0 кг/га Мо, 5-6 кг/га раз в п’ять років Cu), надаючи перевагу їх еконейтральний формам (фосфоритній муці, сирим калійним солям, калімагнезії, вівіаніту, піритним недогаркам, гіпсу, попелу, місцевим добривам).

4. Ввести в практику заплавно-долинного природокористування проведення незалежної (на мудрих засадах соціологічних опитувань) екологічної експертизи землевпорядних, інвестиційних та інших проектів.

5. Супроводжувати створення державного резерву земель та розробку стратегічних національних програм: а) організацією ландшафтних заповідників; б) реабілітацією біосферних екофункцій заплавного педолітогенезу з урахуванням розробленої ландшафтно-екологічної типології земель; в) розрахунком затрат за алгоритмом найгірших сценаріїв господарювання.

6. Впровадити в навчальний процес аграрних та інших університетів теорію і практику окультурювання (в т. ч. фітоагрохімічного) алювіальних і торфових ґрунтів, яка гарантує підвищення врожайності кормових травостоїв при стабілізації ценотичного біорізноманіття заплавних екосистем, їх грунтово-екологічних режимів та біосферних функцій.

 

 

1. Горин Н. А. Об окультуривании засолённых торфяных почв // Тр. ХСХИ. – Т. 87 (127). – Харьков, 1970. – С. 60-66.

2. Горин Н. А. Некоторые особенности плодородия и окультуривания засолённых торфяников // Тр. ХСХИ. Т. 161.