Зародження і розвиток туристсько-екскурсійної справи в Галичині у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Друга мандрівка відбулася 2 вересня 1890 р. Маршрут почався з Перемишля на Самбір – Дрогобич – Стрий – Миколаїв – Перемишляни – Бережани – Підгайці – Монастириськ – Бучач – Чортків – Заліщики – Городенку – Снятин – Коломию – Львів. В ній взяли участь Є. Сінкевич, К. Штоль, 3. Кирилович, Й. Яросевич, В. Садовський, Ю. Левицький, П. Кудрик, В. Гумецький, Й. Шиманський, О. Венгринович, Є. Січинський, О. Кормош.

Восени 1891 р. відбулася третя мандрівка за маршрутом: Львів – Самбір – Дрогобич – Сколе – Болехів – Журавно – Підгайці – Теребовля – Тернопіль – Львів. Учасниками цієї подорожі були В. Нижанівський, В. Клиш, М. Герасимович, І. Туркевич, В. Левицький, Д. Гура, Й. Яросевич, М. Садовський, Й. Скалиш, Й. Максимович, Н. Дмитрів, П. Петриця, В. Присташевський, Н. Сенета, П. Нижанківський, І. Ольшанський.

Цього ж, 1891 р. учасники музичного товариства “Львівського Бояна” теж вирушили у мандрівку за маршрутом Сянок – Самбір – Дрогобич – Миколаїв – Стрий – Станіслав – Коломия – Чернівці – Заліщики – Борщів – Копичинці – Теребовля -Підгайці – Бережани – Рогатин. Керівником мандрівки був Й. Партицький, Серед учасників слід виділити П. Береста, О. Нижанківського, Ю. Левинського, Ю. Гумецького, І. Дрималика, Й. Шиманського, Є. Січинського, Б. Курп‘яка, П. Кудрика, О. П’ясецького, О. Яросевича, І. Гриневецького, О. Липецького.

У 1892 р. співоче товариство “Львіський Боян” здійснило дві одночасні мандрівки. Одна – в Західну Галичину за маршрутом Львів – Самбір -Перемишль – Сянок – Івоничі – Риманів – Кросно – Ясло – Криниці – Жерестів – Щавниця – Закопане – Новий Торг – Тішин – Ряб. Керівником був Й. Партицький, а учасниками – А. Кулачковський, О. Нижанківський, Й. Шиманський, С. Крушельницька та ін. Всі прибутки з концертів було призначено для спорудження пам'ятника Т. Шевченку.

Друга мандрівка пролягла по території Східної Галичини за маршрутом: Львів – Стрий – Трускавець – Дрогобич – Комарно – Великий Любень – Жовква – Сокаль – Броди – Золочів – Зборів – Тернопіль – Теребовля – Чортків – Коломия – Станіслав – Львів. У цій мандрівці брали участь М. Герасимович (керівник), Л. Нижанківський, Б. Курпяк, І. Скалиш, К. Герус, К. Устиянович та ін.

Традицію мистецьких артистичних мандрівок у 1904 – 1905 рр. продовжив гурток товариства “Академічна громада”. Ці подорожі проходили по території Галичини та Буковини. Керівником був К. Гутковський. Отже, артистичні мандрівки з концертами дали великий поштовх для подальшого мандрівництва та краєзнавства на теренах Галичини.

Як бачимо, студентські мандрівки у Галичині у 1880-их рр. (доповнені доповідями та концертами) стали помітним явищем у культурно-просвітницькому житті нашого краю. Якщо на початку століття в мандрівках брали участь окремі діячі, то в останній чверті XIX ст. – десятки і сотні подвижників українського відродження.

Наприкінці XIX ст. Львів стає провідним центром з вивчення українського народознавства. Тут розгорнулась велика робота Етнографічної комісії, яка була створена в 1898 р. при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Активну участь у роботі цієї комісії брали І. Франко, М. Павлик, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Ф. Вовк та ін. Зібрані матеріали були опубліковані у 38-ми томах “Етнографічного збірника” та в 20-томах “Матеріалів до української етнології”, які постійно використовувалися при навчанні в університетах, гімназіях, школах.

У 1900 р. І. Франко, О. Роздольський, М. Павлик і О. Колесса провели мандрівку по Стрийщині та Городенківщині, під час якої було зібрано багато краєзнавчого матеріалу. Цю подорож Франко описав у статті “Із наукових екскурсій по краю”.

Починаючи з 1901 р. по 1914 рр. І. Франко відвідував і проживав с. Криворівня. У цьому чарівному куточку Гуцульщини, який В. Гнатюк називав “Українськими Афінами”, побували: В. Доманицький, М. Коцюбинський із сином Юрієм, М. Драгоманов, В. Навроцький, С. Вінценз, В. Гнатюк, В. Шухевич, Ф. Вовк, В. Антонович, М. Грушевський, І. Крип‘якевич, Леся Українка з чоловіком К. Квіткою, О. Кобилянська, О. Маковей, О. Олесь, А. Крушельницький, Г. Хоткевич, В. Щербаківський, М. Козоріз, С. Твердохліб, О. Навроцький, Д. Дорошенко, В. Дорошенко, М. Могильницький, М. Жук, Ф. Красицький, І. Труш, І. Северин, О. Бонкало та багато інших культурно-просвітницьких діячів не тільки Галичини, Буковини, Угорської Русі але й Наддніпрянської України.

З Криворівні І. Франко здійснив ряд мандрівок на “Церкви, де знаходиться підземна печера, у якій і літом є лід, на Кичери довкруги Криворівні, на г. Писаний Камінь, г. Ватанарку (там тоді сходилися кордони трьох держав – Австрії, Угорщини і Румунії), Синє Плесо, потік Добрин, Чивчин, г. Довбушанку, г. Говерлу”. “Був теж на горі Піп-Іван, що з одного боку завершує хребет Чорногори, захоплювався красою озера Шибеного. По селах прислухався до народних переказів, збирав фольклорні матеріали. Кажуть, що коли Франко був у Буркуті, з друзями пускався по гірських верхах у далекі мандри” та на інші вершини Чорногірського та Горганського хребтів. Крім пішохідних мандрівок, він дарабою плив Черемошем до Вижниці.

Відпочиваючи у Криворівні І.