Зародження і розвиток туристсько-екскурсійної справи в Галичині у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Багатоденні мандрівки були проведені у 1924 р. в пластовому таборі в с. Підлютім. Пластуни вирушили трьома групами: перша група під керівництвом І. Чмоли пішла за маршрутом: г. Висока – г. Ігровище – г. Сивуля – с. 3елена – г. Довбушанка – г. Хом’як – м. Яремче – с. Манява. Друга група під керівництвом В. Каменецького пішла за маршрутом г. Висока – г. Ігровище – с. Гута – с. Пороги – с. Кричка – с. Манява. Третя група під керівництвом І. Водяного подалася на с. Ясень – с. Пороги – с. Кричка – с. Манява. Всі групи зустрілися в Маняві 26 липня і того вечора провели спільну “ватру” у Скиті Манявському. Наступного дня три групи через с. Ясень повернулися до с. Підлютого.

Для здійснення цих мандрівок пластуни були розподілені на три групи. Розподіл був проведений за ознаками фізичного розвитку і технічною підготовленістю учасників. Кожній з цих груп був запропонований маршрут. Перша група за чотири дні пройшла понад 100 км., чим засвідчила свою високу фізичну підготовленість. Така фізична підготовленість була не тільки в юнаків, але й у дівчат. Наприклад, колишня пластунка Є. Кулинич писала, що під час літніх канікул пластунки проводили тривалі походи в Крилос, Яремче, Бубнище. Кожного дня проходили 20-30 кілометрів. Ночували в школах, у священиків, а деколи в гірських печерах. Під час походів зустрічалися з гуцулами, вивчали їх побут, мистецтво, одяг, збирали сувеніри.

З часом у “Пласті” почали практикуватися мандрівки декількох куренів одночасно, що давало змогу обмінюватися набутим туристичним досвідом. Так, 5 серпня 1926 р. “5-тий курінь старших пластунів “Довбушівці” відбував спільні мандрівки по Карпатах, а головне брав участь у зустрічах на шпилі Говерли – з закарпатськими пластунами... Після такої зустрічі пограничні стовпи на Говерлі змінювали свої символи і написи, замість – як перше – орла і літери “П” з одного боку та лева і літер “ЧСР” з другого, – з’явилися з обох боків тризуби і повні написи “Україна”. Важко переоцінити національно-патріотичне виховне значення цього моменту.

Цікавою сторінкою в історії пластового мандрівництва є участь у ньому скаутів з інших країн, а, зокрема, німецьких. У серпні 1928 р. німецькі пластуни, гостюючи в пластовому таборі в Підлютому, здійснили одноденну прогулянку на г. Високу та г. Ігровище. Крім того, “звиділи вони ще Станиславів, Яремче, Ворохту, через Говерлю, Шпиці, оглянувши Чорногору, перейшли на Гуцульщину”, а у 1929 р. 9 німецьких та 3 українських пластунів здійснили мандрівку за маршрутом м. Галич – м. Калуш – с. Брошнів – с. Підлюте (тут вони відвідали пластовий табір), а потім помандрували на г. Високу – г. Ігровище – г. Сивулю – г. Боярин – м. Яремче – с. Микуличин – с. Ворохту – г. Говерлу – г. Туркул – г. Шпиці – г. Піп Іван – с. Бистрець – с. Жаб’є – с. Яворів – м. Косів. Пішохідна частина цього маршруту становила понад 170 км., яку вони пройшли за 7 днів.

З 1 липня 1929 р. проходив тритижневий мандрівний табір за маршрутом “Підлюте – Висока – Ігровище – Сивуля – Клива – Попадя – Піскава – Яворова – Кичера – Мшана – Яйце – Людвіківка – Магура – Лихобора – Маківка”. У цій мандрівці взяли участь С. Бандера, С. Охримович, Я. Петріна, І. Галій, Б. Чехут, Л. Сенишин, О. Грицак, Я. Падох, Є. Пеленський, В. Дармохвал, С. Янів, С. Новицький, С. Березовський, О. Каратницький та інші. Біля Осмолоди мандрівничий табір зустрівся з празькими пластунами, які передали українським пластунам скаутську літературу.

З 1927 р. в “Пласті” почали проводитись водні мандрівки під керівництвом Я. Гладкого, Я. Рака, П. Савчинського. Але для їх масового практикування не було належних умов. По-перше, дуже дорого коштували каяки та човни; по-друге, гірські річки дуже швидкі та мілкі; по третє, весняні повені міняли не лише глибину річок, але нерідко і їхні русла, що утруднювало створення точної лоції річок; по-четверте, труднощі та незручності транспортування човнів чи каяків до і після мандрівки.

Проте, незважаючи на всі ці труднощі, водний туризм у “Пласті” розвивався, піднімався до професійного рівня. З кожним роком збільшувалася кількість учасників, тривалість і складність водних мандрівок, освоювалися нові райони їх проведення.

У 1927 р. група в складі Б. Чехута, С. Каратницького (члена Виділу туристичного товариства “Чорногора”), Ю. Гошовського та інших стрийських пластунів, здійснила свою першу водну подорож з м. Стрий по р. Стрий до м. Жидачева. За два дні вони подолали понад 40 км. Маршрут був важким, бо річка була мілка і в багатьох місцях доводилося човен переносити.

Наступного року члени 5-го стрийського куреня під керівництвом Я. Рака в складі шести учасників (Я. Рака, В. Найди, В. Тижбіра, С. Мішкевича, В. Левицького і О. Грицая) здійснили 10-денну мандрівку по річці Стрий і вниз Дністром до м. Заліщиків.