Зародження і розвиток туристсько-екскурсійної справи в Галичині у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Після вечері учасники зібралися біля “Ватри”, де по черзі виконували гімн, пластові і непластові пісні, читали вірші, доповіді про пластове життя, заслухали виступи С. Левицького “Про перешкоди в Пласті” і М. Горбового “Про закриття Пласту в Косові”. Після цього пластуни виконали ряд групових акробатичних номерів під супровід флейти та виконали гімн “Ще не вмерла Україна” й молитву “Боже великий, єдиний... ”.

Третій день зустрічі, 14 липня. Підйом о 7. 00, ранкова зарядка, водні процедури, сніданок, а після цього – зняття табору та прибирання території. 11. 00 – загальне шикування, С. Левицький виголошує прощальну промову. Всі учасники зустрічі виконують гімн “Ще не вмерла Україна” та пластовий гімн, спільно сфотографувались і вирушили у зворотню дорогу.

Так, архівні документи, які були нами опрацьовані, передають порядок та атмосферу проведення першої загальнокрайової пластової зустрічі на Писаному Камені. Друга така зустріч відбувалася з 2 по 6 серпня 1925 р. в районі села Бубнище біля скель Довбуша. На ній були присутні 205 учасників з усіх міст Галичини та делегати з Закарпаття і Волині. Вона своєрідно “увійшла в історію української карпатської альпіністики: на недоступній прямовистій скелі “Вежа” два пластуни вивісили синьо-жовтий прапорець, знявши австрійський жовто-чорний, приміщений там тирольцями в час першої війни. А були це Роман Шухевич (пізніше – героїчний командир УПА) та Іван Сенів”. Цю символічну національно-патріотичну акцію можна вважати зародженням альпінізму на теренах Галичини. Перед зустріччю пластуни провели мандрівку Чорногорою, Горганами і Бескидами. Керівництво нею Верховна Пластова Команда доручила І. Чмолі, який зі своїми пластунами прийшов пішки з м. Яворова. На спільній ватрі він оголосив переможців перших крайових змагань між куренями в 1924/1925 навчальному році. Ними став 5-й стрийський курінь. Йому Верховна Пластова Команда надала статус старшопластунського куреня і право після закінчення зустрічі очолити похід всіх учасників на г. Маківка. У складі стрийського куреня був і С. Бандера. Маршрут цього походу проліг таким чином: г. Ключ – г. Кам’янка – м. Сколе – с. Зелем’янка – с. Гребенів – с. Тухля – г. Маківка. Досягнувши гори, пластуни цілий день впорядковували цвинтар вояків УСС, а наступного дня стали учасниками церковно-громадської маніфестації.

Третя загальнопластова зустріч відбулася у липні 1926 р. на горі Сокіл біля Підлютого. На ній були присутніми 300 пластунів та понад тисячу жителів навколишніх сіл.

Кульмінацією діяльності організації “Пласт” стала четверта і остання загальнопластова зустріч, що відбувалася на так званих Стежках в лісі біля Олександрії на Волині (тепер – Рівненська область) у 1927 р. в історичній літературі вона ще трактується на рівні пластового з’їзду.

У діяльності “Пласту” значне місце посідали змагання з туризму. До їх програми входило, насамперед, ходіння юнаків на відстань 10 км. з наплечником вагою 12 кг. Зазначимо, що на кожний кілометр відводилось не більше 12 хв. контрольного часу. Для дівчат були встановлені інші нормативи: вага наплечника становила 8 кг. на відстань 8 км. з контрольним часом не більше 15 хв. на 1 км. За виконання цих нормативів кожен з учасників отримував три очки.

Другим поширеним видом змагань було табірництво, яке включало: встановлення намету одним учасником, розкладання ватри, в’язання вузлів, а також вмілості з картографії, першої долікарської допомоги, рятування на воді.

Третім видом змагання було долання маршруту командами на швидкість. Учасники з вантажем проходили 10 км., 15 км. та 25 км. Остаточний результат встановлювався за часом проходження цих відрізків останнім учасником команди.

Крім цих трьох видів змагань, проводився конкурс на найкраще спорядження, у якому додатково нараховували очки:

1) за кожний намет, що має курінь, – 1 очко;

2) за кожний казанок – 1 очко;

3) за один човен на 3 пластунів – 6 очок;

4) за 10 м. шнура – 1 очко;

5) за кожну добу, проведену одним пластуном у мандрівці, – 1 очко.

На туристичних змаганнях перевірялися технічна та фізична підготовка пластунів, їх готовність до мандрівок, а конкурси спонукали всі курені до зміцнення своєї матеріальної бази.

Серед заходів, які проводились Верховною Пластовою Командою (ВПК), були і фотоконкурси. Автори трьох найкращих серій світлин, яких визначала спеціальна комісія, нагороджувалися цінними подарунками – фотоапаратами.

Особливо слід відзначити практикування краєзнавчого фотоконкурсу “Наш рідний край”, який мав на меті відтворення природи рідного краю, неповторної краси Карпат. Ці конкурси були специфічним естетичним засобом національно-патріотичного та екологічного виховання. Адже фотографування “на конкурс” – це фіксація прекрасного, шляхетного, зворушливого, драматичного, – всього того, що має естетичну цінність.

У “Пласті” проводилися заочні конкурси-звіти про туристично-краєзнавчу роботу. В кінці кожного року усі пластові курені висилали їх у Верховну Пластову Команду.

У 1928 р. Верховна Пластова Команда провела конкурс на найкращий пластовий табір, а в 1929 р. – на найкращий проект пластового табору гуцульського чи іншого стилю на 100 чол.

У “Пласті” приділяли національно-патріотичному вихованню особливу