Засоби вираження мовленнєвого акту наказу в англійській мові на матеріалі англомовної художньої літератури

•Декларативи. Встановлюють відповідність між пропозиційним змістом висловлювання та реальністю.

Так, якщо мати каже синові: Сідай за уроки!, то вона тим самим робить мовленнєвий акт, мета якого - спонукати адресата зробити дію, позначене у використовуваному для досягнення цієї мети висловлюванні. Але навіть при дотриманні всіх умов, що забезпечують доречність мовного акту, результат, до якого він приведе, може відповідати або не відповідати поставленій мовцем меті. Так, у прикладі результатом мовленнєвого акту матері може бути, як згода сина виконати зазначену дію, так і відмова виконувати її. Відмова при цьому може бути як мотивованою (наприклад, бажанням додивитися улюблену телепередачу або тим, що уроків не задано), так і невмотивованою [24, 204].

Виділяються три види мовленнєвого акту. 

•Локуція (анг. locution – мовний зворот) (локутивний акт) – побудова фонетично і граматично правильного висловлювання певної мови з певним смислом і референцією. Іншими словами, це акт «говоріння», вимовляння. Локутівний акт, у свою чергу, являє собою складну структуру, оскільки включає в себе і проголошення звуків (акт фонації), і вживання слів, і зв'язування їх за правилами граматики, і позначення з їх допомогою тих чи інших об'єктів (акт референції), і приписування цих об'єктів тих або інших властивостей і відносин (акт предикації).

•Іллокуція (il – префікс, який має посилювальне значення, і анг. locution – мовний зворот) (іллокутивний акт) – втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості.

•Перлокуція (лат. pеr префікс, який має посилювальне значення, і анг. locution – мовний зворот) (перлокутивний акт) – наслідки впливи іллокутивного акту на конкретного адресата чи аудиторію. Таким чином, перлокутивний акт - мовленнєвий акт, що розглядається у відношенні до результатів висловлювання.

Таким чином, головним нововведенням охарактеризованої вище трирівневої схеми аналізу мовної дії, запропонованої англійським філософом і логіком Дж. Остіном, є поняття іллокутивного акту і відповідне йому семантичне поняття іллокутивної функції (сили), оскільки вони відображають такі аспекти акту мови і змісту висловлювання, які не отримали адекватного опису ні в традиційній лінгвістиці, ні в класичній риториці. Природно, що саме цьому аспекту мовленнєвого акту в теорії мовленнєвих актів приділяється основна увага.

 

 

Наукові дослідження теорії мовленнєвих актів базуються на понятті «іллокутивна сила» вислову. 

Іллокутивна сила – це тип мовленнэвого акту, який людина, що говорить, має намір зробити у момент вимови висловлювання: наказ, питання, прохання, твердження, обіцянка і т. д. Проте в розумінні Дж.Остіна і Дж.Р.Серля іллокутивна сила не є яким-небудь описом внутрішнього світу адресанта. Іллокутивна сила вже не є уявленням дійсності або описом внутрішнього світу адресанта, вона лише створює акт, який адресант здійснює у момент вимови висловлювання.

Серль також ввів нове поняття - іллокулятивна мета - це установка на певну відповідну реакцію адресата, яка повідомляється йому у висловлюванні. Виділяють п'ять типів іллокутивних цілей і визначають їх наступним чином:

1.Ассептивна мета - намір мовця повідомити, як йдуть справи, констатувати будь-якої факт без бажання зробити який-небудь вплив на співрозмовника, окрім як донести до його відома реальний стан подій.

2. Коміссивна мета - намір мовця взяти на себе будь-яке зобов'язання виконати певну дію, тобто мовець бере зобов'язання реалізувати серію дій, представлену змістом висловлювання.

3. Директивна мета - намір мовця спробувати змусити кого-небудь зробити що-небудь говорить намагається спонукати слухача реалізувати серію дій, представлених даними змістом.

4. Декларативна мета - намір мовця змінити навколишню дійсність шляхом проголошення певного висловлювання, тобто провіщає, наводить ті чи інші докази на користь стану справ, представленого змістом висловлювання.

5. Експресивна мета - намір полягає в тому, що промовець бажає висловити будь-які почуття чи якісь психологічні настанови щодо фактів, які складають зміст висловлювання [22, 172].

Серль показав, що іллокутівні акти з одним і тим же змістом можуть мати абсолютно різну іллокутівну мету, наприклад:

1. Джон вийде з кімнати?

2. Джон вийде з кімнати.

3. Джон, вийди з кімнати!

4. Вийшов би Джон з кімнати.

5. Якщо Джон вийде з кімнати, я теж вийду.

Перше речення є питанням, друге твердженням про майбутнє, третє проханням або наказом, четверте вираженням бажання, а п'яте - намір. Тому Остін і Серль визнавали, що для того, щоб зрозуміти, з якою метою вживається вислів, може бути використана пунктуація, наголос, інтонаційний контур, а також контекст [23].

Іллокутивні акти були розділені Серлем на п'ять основних класів.

1.Репрезентативи, орієнтовані від дійсності до висловлення, мають на меті відобразити стан справ у світі, припускають наявність у мовця відповідного думки, і їх пропозиціональний зміст нічим не обмежений. Приклади репрезентативи: повідомлення (пор. Іспит з хімії призначений на 2 червня), засудження (пор. Ви робите неправильно), прогнозування (пор. Цей конфлікт переросте в повномасштабну війну), кваліфікація (пор. Такі дії є грубим порушенням статуту), визнання (пор. Я тебе весь цей час обманював), опис (пор. Будинок розташований на вершині пагорба і оточений прекрасним садом).

2. Директиви, з орієнтацією від висловлення до дійсності, мають на меті спонукати адресата робити