Засоби захисту людини від небезпечних факторів у надзвичайних ситуація мирного та воєнного часів

1. Призначення засобів індивідуального захисту.

2. Класифікація засобів індивідуального захисту за принципом дії.

 

 

Засоби медичного захисту призначені для профілактики або зменшення впливу уражаючих факторів надзвичайних ситуацій, а також надання першої медичної допомоги потерпілим. До них належать радіозахисні засоби, антидоти (протиотрути), антибактеріальні препарати, засоби часткової санітарної обробки.

У цьому посібнику автори не ставлять за мету дати докладну характеристику зазначених засобів. Добором необхідних препаратів, поясненням населенню правил їх прийому займаються спеціальні підрозділи медичної служби. Ми ж наводимо лише їх перелік і даємо найпростішу класифікацію.

Радіозахисні засоби – це препарати, що сприяють підвищенню опірності організму дії іонізуючих променів. Їх поділяють на такі групи:

 засоби профілактики ураження у разі зовнішнього опромінення (радіопротектори) ;

 засоби ослаблення первинної реакції організму на опромінення (переважно протиблювотні засоби) ;

 засоби профілактики радіаційного ураження РР, що потрапили в організм (препарати, які сприяють якнайшвидшому виведенню РР з організму) ;

 засобу профілактики ураження шкіри у разі забруднення її РР (засоби часткової санітарної обробки).

Антидотами (протиотрутами) називають речовини чи препарати, що сприяють руйнуванню або нейтралізації ОР. Їх поділяють на неспецифічні (адсорбенти) та специфічні, що діють вибірково щодо певних отрут.

Протибактеріальні засоби вживають у мить застосування чи погрози застосування біологічних засобів. Їх поділяють на засоби специфічної та неспецифічної профілактики.

Засоби неспецифічної профілактики застосовують під час погрози зараження довколишнього середовища бактеріальними засобами чи після неї, якщо вид збудника невідомий. До них належать антибіотики, інтерферони. З миті визначення хвороби проводять специфічну профілактику препаратами, для яких достеменно відома чутливість певного виду збудника.

До табельних засобів медичного захисту належать: аптечка індивідуальна, у комплект якої входять засобу первинної профілактики шоку, а також антидоти, радіопротектори та антибактеріальні засоби; індивідуальний протихімічний пакет різних модифікацій, призначений для часткової санітарної обробки; пакет перев’язний індивідуальний.

Санітарна обробка – це комплекс заходів щодо часткового чи повного видалення з поверхні шкіри й слизових оболонок РР, ОР і БЗ. Розрізняють часткову й повну санітарну обробку.

Часткову санітарну обробку проводять в осередку ураження як само- і взаємодопомогу з використанням індивідуального протихімічного пакета.

Повну санітарну обробку проводять після виходу з осередку ураження, вона полягає у митті усього тіла водою із застосуванням миючих засобів. Повна спеціальна обробка передбачає обов’язкову зміну одягу.

Питання для контролю

1. Призначення медичних засобів захисту людини у надзвичайній ситуації.

2. Засоби медичного захисту під час ураження організму іонізуючими променями.

3. Медичні засоби першої допомоги у разі ураження отруйними речовинами.

4. Поняття про протибактеріальні засоби.

5. Причини необхідності проведення санітарної обробки у разі ураження РР, ОР і БЗ.

 

 

Протікання хвороби людини, яка отримала будь-яке ушкодження в побуті, під час стихійного лиха, виробничих аварій, терористичних актів залежить від своєчасного і грамотного надання першої медичної допомоги.

Сучасні форми участі громадськості й усього населення в наданні першої медичної допомоги в мирний і воєнний часи зародилися давно й були випробувані ще М. І. Пироговим. Однак вона може бути ефективною тільки тоді, коли той, хто надає допомогу діє свідомо, володіє елементарними медичними знаннями й прийомами. У зв’язку з цим доцільно дати коротку медичну характеристику відповідних станів ураженого.

 

 

Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими заходами врятувати життя потерпілого, зменшити його страждання, попередити розвиток можливих ускладнень, полегшити його стан і попередити розвиток тяжкого захворювання.

Перша медична допомога може бути надана безпосередньо на місці нещасного випадку самим постраждалим (самодопомога), його товаришем (взаємодопомога), санітарними дружинами. Заходами першої медичної допомоги є: тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов’язки на рану чи опікову поверхню, штучне дихання й непрямий масаж серця, введення антидотів, антибіотиків та болезаспокійливих (у разі шоку) препаратів, гасіння палаючого одягу, транспортна іммобілізація, зігрівання, укриття від спеки й холоду, надягання на постраждалого протигазу, видалення його із зараженої території, часткова санітарна обробка.

Якомога швидше надання першої медичної допомоги має вирішальне значення для порятунку людини. У разі сильної кровотечі, ураження електричним струмом, утоплення, припинення серцевої діяльності й ядухи та у інших випадках перша медична допомога повинна надаватися негайно. Якщо першої медичної допомоги потребує одночасно велика кількість потерпілих, то визначають терміновість і черговість її надання. Передусім допомогу надають дітям і тим людям, яким безпосередньо загрожує смерть.

Починаючи надавати першу медичну допомогу за комбінованого ураження, передусім визначають послідовність окремих її прийомів.

Спершу виконують ті прийоми, від яких залежить збереження життя постраждалого, чи ті, без яких неможливо виконати наступні прийоми першої медичної допомоги. Так, у разі відкритого перелому стегна й наявності артеріальної кровотечі спершу зупиняють небезпечну для життя кровотечу, далі на рану накладають стерильну пов’язку й тільки потім приступають до іммобілізації кінцівки: накладають шину, використовуючи підручні засоби, щоб досягти нерухомості при переломі.

Усі прийоми першої медичної допомоги слід виконувати дбайливо й обережно. Грубі втручання можуть