Засоби захисту людини від небезпечних факторів у надзвичайних ситуація мирного та воєнного часів

Проникаючі поранення живота можуть бути з ушкодженням і без ушкодження внутрішніх органів: печінки, шлунка, кишечника, нирок тощо, з їх випадінням з черевної порожнини чи без нього. Ознаками проникаючих поранень живота, крім рани, є наявність розлитих болів у животі, напруження м’язів черевної стінки, здуття живота, спрага, сухість у роті. Ушкодження внутрішніх органів черевної порожнини може бути й за відсутності рани у разі закритих травм.

Питання для контролю

1. Що називають раною?

2. Дайте класифікацію ран.

3. Поняття про інфікування ран.

4. Дайте характеристику ран проникаючого типу.

 

 

Кровотечі є найнебезпечнішим ускладненням ран, вони безпосередньо загрожують життю людини. Під кровотечею розуміють вихід крові з ушкоджених кровоносних судин. Вона може бути первинною, що виникає відразу після ушкодження судин, вторинною, що з’являється через певний час.

Залежно від характеру ушкоджених судин розрізняють артеріальні, венозні, капілярні й паренхіматозні кровотечі.

Найнебезпечнішою є артеріальна кровотеча, за якої організм дуже швидко може втратити значну кількість крові. Ознаками артеріальної кровотечі є яскраво червоний колір крові та її витікання пульсуючим струменем. Венозна кровотеча, на відміну від артеріальної, характеризується безупинним витіканням крові, яка має темно-червоний колір, при цьому явного струменя не буває. Капілярна кровотеча виникає у разі ушкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини й м’язів. За капілярної кровотечі кровоточить уся поверхня рани. Паренхіматозна кровотеча виникає у разі ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок, легенів. Вона завжди небезпечна для життя.

Кровотечі можуть бути зовнішні й внутрішні. У разі зовнішньої кровотечі кров виходить через рани шкірних покривів і видимих слизових оболонок або з порожнин.

При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини, органи чи порожнини, це називається крововиливом. Під час крововиливу в тканини кров просочує їх, утворює припухлості, як називають інфільтратами, чи синцями. Якщо кров просочує тканини нерівномірно й внаслідок цього утворюється обмежена порожнина, наповнена кров’ю, то це називається гематомою. Швидка втрата 1-2 л крові, особливо під час важких комбінованих уражень, може призвести до смерті.

Питання для контролю

1. Поняття про кровотечі.

2. Артеріальні кровотечі.

3. Венозні кровотечі.

4. Капілярні кровотечі.

5. Можливі наслідки кровотечі.

6. Характер кровотечі у разі ушкодження різних органів.

 

Профілактика ускладнень ран. Будь-яка, навіть найменша рана, загрожує життю постраждалого. Вона може стати джерелом зараження різними мікробами, а деякі рани супроводжуються сильними кровотечами. Основною метою профілактики ускладнень є щонайшвидше накладення на рану стерильної пов’язки, дотримання правил асептики й антисептики, зупинка кровотечі.

Поняття про асептику й антисептику. Асептика – це сукупність заходів, спрямованих на попередження потрапляння мікробів у рану. Таким чином, асептика є методом профілактики інфікування рани. Вона досягається завдяки суворому дотриманню основного правила – усе, що торкається до рани, має бути стерильним. Не можна торкатися до рани руками, видаляти з неї дрібні уламки предметів, клаптики тканини, використовувати для перев’язування нестерильний матеріал.

Антисептикою називається система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікробів та їх знищення у рані. Розрізняють механічну, фізичну, хімічну й біологічну антисептику. Механічна антисептика – це первинна хірургічна обробка ран. Фізична антисептика – це застосування таких методів, за яких у рані створюються несприятливі умови для виживання мікробів – це висушування рани, її дренажування й відтік виділень з рани. Згубно діє на мікроби сонячне світло й штучне ультрафіолетове опромінювання. Хімічна антисептика ґрунтується на застосуванні різних лікарських засобів з протимікробною дією. Ці речовини називають антисептичними. Найширше застосовують такі антисептики, як йод, етиловий спирт, розчини хлораміну, риванолу, перманганату калію тощо. Антисептики можуть складатися з кількох речовин, наприклад мазь Вишневського. До біологічних антисептиків належать антибіотики, які використовують для профілактики й лікування інфекцій.

Способи асептики й антисептики доповнюють один одного в боротьбі з інфекційним зараженням ран.

Поняття про пов’язку й перев’язку. Види пов’язок, правила їх накладення. Пов’язка – це перев’язочний матеріал, яким закривають рани. Процес накладення пов’язки на рани називають перев’язкою.

Пов’язка складається з двох частин: внутрішньої, яка прилягає до рани, й зовнішньої, що закріплює й утримує пов’язку на рані. Внутрішня частина пов’язки повинна бути стерильною. Пов’язку, яку накладають першою, називають первинною стерильною.

Під час накладення пов’язки необхідно намагатися не завдати людині зайвого болю. Бинт слід тримати у правій руці, а лівою утримувати пов’язку й розгладжувати бинт. Бинт розгортають, не відриваючись від пов’язки, ліворуч – праворуч, кожним наступним ходом перекриваючи попередній наполовину. Пов’язку накладають не надто туго (крім випадків, коли потрібна спеціальна туга пов’язка), щоб не порушити кровообіг, і не дуже слабко, щоб вона не сповзала з рани. Перш ніж накласти первинну пов’язку, потрібно відкрити рану, не забруднюючи її та не завдаючи болю потерпілому. Верхній одяг залежно від характеру рани, погодних і місцевих умов