Засоби захисту людини від небезпечних факторів у надзвичайних ситуація мирного та воєнного часів

Під час надання першої медичної допомоги використовують табельні й підручні засоби. Табельними засобами надання першої медичної допомоги є перев’язочний матеріал: бинти, перев’язочні медичні пакети, великі й малі стерильні пов’язки та серветки, вата тощо Для зупинки кровотечі застосовують кровоспинні джути – стрічкові й трубчасті, а для проведення іммобілізації – спеціальні шини – фанерні, сходові, сітчасті тощо. Під час надання першої медичної допомоги використовують деякі медикаменти – розчин йоду спиртовий 5% у ампулах чи флакона, 1-2% -вий спиртовий розчин брильянтового зеленого у флаконі, валідол у пігулках, настоянка валеріани, нашатирний спирт в ампулах, гідрокарбонат натрію (сода харчова) у порошку, вазелін тощо. Для особистої профілактики уражень радіоактивними, отруйними речовинами й бактеріальними засобами використовують аптечку індивідуальну.

Табельними засобами забезпечують санітарні дружини й санітарних інструкторів. Комплектуються аптечки першої допомоги на будівельних і виробничих ділянках, у цехах, на фермах і в бригадах, у навчальних закладах і установах, місцях організованого відпочинку населення. Аптечками повинні бути забезпечені транспортні засоби, на яких перевозять людей, зокрема й особисті автомобілі.

Підручними засобами надання першої медичної допомоги можуть бути: під час накладання пов’язок – чисте простирадло, сорочка, тканини (краще некольорові) ; для зупинки кровотечі – замість джута пасок або пояс, закручена тканина; у разі переломів замість шин – смужки твердого картону, фанери, дошки тощо.

Питання для контрою

1. Завдання першої медичної допомоги.

2. Принципи надання першої медичної допомоги.

3. Табельні засоби першої медичної допомоги.

4. Підручні засоби першої медичної допомоги.

5. Принципи припинення кровотечі.

6. Термін надання першої медичної допомоги.

7. Головний принцип, яким необхідно керуватися під час надання першої медичної допомоги.

 

 

Раною називають ушкодження, яке характеризується порушенням цілісності шкірних покривів, слизових оболонок, а іноді й глибоких тканин і супроводжуються болем, кровотечею зяянням.

Рани можуть бути вогнепальними, різаними, рубаними, колотими, забитими, роздавленими, рваними, а також від укусів. Вогнепальні рани виникають у результаті кульового чи осколкового поранення. Вони можуть бути наскрізними, коли маються вхідні і вихідні раневі отвори, сліпими, коли куля чи осколок застряють у тканинах, і дотичними, за яких куля чи осколок, пролітаючи по дотичній, ушкоджує шкіру й м’які тканини, не застрягаючи в них. Різані й колоті рани мають малу зону ушкодження, рівні краї, стінки рани зберігають життєздатність, сильно кровоточать, менше інфікуються. Колоті проникаючі рани за невеликої зони ушкодження шкіри чи слизової оболонки можуть бути значної глибини й становити велику небезпеку через можливість ушкодження внутрішніх органів і занесення в них інфекції, внаслідок чого можуть виникнути перитоніт і сепсис. Рубані рани мають неоднакову глибину, супроводжуються забиттям і роздушенням м’яких тканин. Забиті, рвані й роздавлені рани характеризуються складною формою, нерівними краями, просоченням крові, омертвінням тканин на значних ділянках, у них створюються сприятливі умови для розвитку інфекції. Рвані рани виникають у разі грубого механічного впливу, часто супроводжуються відшаруванням шкіри, ушкодженням сухожиль, м’язів і судин, сильно забруднюються. Рани від укусів завжди інфіковані слиною тварини.

Усі рани, крім операційних, вважаються первинно інфікованими. Мікроби у рану потрапляють разом з предметом, яким поранено потерпілого, землею, шматками одягу, з повітря, а також унаслідок дотику до неї руками. Мікроби можуть спричинити нагноєння рани й такі ускладнення, як бешихове запалення. Найнебезпечнішим є потрапляння в рану мікробів, що розвиваються у разі відсутності повітря й викликають анаеробну інфекцію (газову гангрену). Іншим небезпечним ускладненням ран є їх зараження збудником правця. З метою профілактики правця за будь-яких поранень, що супроводжуються забрудненням, особливо землею, а також у разі роздушення тканин пораненому вводять очищений протиправцевий анатоксин або протиправцеву сироватку.

Засобом профілактики зараження ран є якнайшвидше накладення на неї асептичної пов’язки, що захищає рану від подальшого проникнення мікробів.

Рани можуть бути поверхневими чи проникаючими в порожнину черепа, грудної клітини, черевну порожнину. Найнебезпечнішими є проникаючі поранення.

Проникаючі поранення грудей часто супроводжуються ушкодженням легень, що спричиняє кровохаркання, кровотечу в порожнину плеври й підшкірну емфізему. Серед проникаючих поранень грудей розрізняють поранення із закритим, відкритим і клапанним пневмотораксом: повітря під час поранення проникає в плевральну порожнину через рану у грудній стінці чи бронхах легенів. Нерідко повітря входить у порожнину плеври у мить поранення й відразу ж припиняється внаслідок зсуву м’яких тканин. Так виникає закритий пневмоторакс. У разі потрапляння невеликої кількості повітря в плевральну порожнину відбувається швидке його розсмоктування.

Проникаючі поранення грудей з відкритим пневмотораксом характеризуються тим, що повітря під час вдиху всмоктується через рану у плевральну порожнину, а під час видиху виходить з неї назовні. У поранених у грудях з відкритим пневмотораксом зазвичай виникають явища дихальної та серцево-судинний недостатності, різкої гіпоксії (кисневого голодування). Ядуха, кашель і біль у грудях погіршують стан потерпілого.

Найнебезпечнішим є клапанний пневмоторакс, за якого повітря під час вдиху всмоктується в плевральну порожнину, а під час видиху не виходить з