Застосування кріоконсервованої суспензії плаценти для лікування фетоплацентарної недостатності

В екстракті кріоконсервованої плаценти загальний вміст білків вище, ніж в екстракті свіжої плаценти, за рахунок збільшення концентрації розчинних протеїнів з високою (>100 кДа) та досить низькою (біля 10 кДа) молекулярною масою, які практично повністю зберігаються після автоклавування. Концентрація нуклеотидів в екстракті кріоконсервованої плаценти також вища. Після обробки в автоклаві краще зберігаються низькомолекулярні нуклеотиди.

В екстрактах плаценти, консервованою за методом В.П. Філатова, концентрація білка була значно вища, виявлена також перевага середньомолекулярних фракцій і відсутність фракції з молекулярною масою вище 100 кДа. Під час термічної обробки окремих фракцій елюатів осаджуються майже всі низькомолекулярні білки. Нуклеотидний склад плаценти за В. П. Філатовим є аналогічним двом попереднім зразкам. Спостерігається збільшення концентрації нуклеотидів за фракціями.

Білковий склад екстракту свіжої плаценти після обробки ультразвуком характеризується максимумом у ділянці біля 60 кДа. Встановлено найбільший вміст нуклеотидів у цьому екстракті. Практично однаково представлений весь спектр нуклеотидів.

Таким чином, встановленим є факт, що білковий та нуклеотидний склад екстрактів кріоконсервованої плаценти відрізняється від екстрактів свіжої плаценти та виготовленої за В. П. Філатовим за рахунок більш високої концентрації “білків вагітності”, гормонів білкової природи, транспортних білків, поліпептидних факторів росту та інших біологічно активних речовин, які майже повністю зберігаються після обробки в автоклаві. Автоклавування сприяє денатурації середньомолекулярної фракції білків, яка може викликати виникнення інтоксикації або імуноконфліктної вагітності. Ультразвукове опромінювання збагачує нуклеотидний склад водних екстрактів плаценти.

У результаті обстеження вагітних з ФПН встановлено зниження рівня гормонів ФПК (табл. 1) у порівнянні зі здоровими вагітними. Після проведеного лікування значно покращилися показники гормональної функції ФПК (табл. 1), які в основній групі досягли значень здорових вагітних вже на 8-9 добу від початку терапії.

Сумісність синтезу естрогенів за допомогою як надниркових залоз плоду, так і плаценти була підставою для введення концепції о фетоплацентарній системі [E. Dizsfalusy, A. Klopper, 1961]. За даними Т. Д. Травянко та Я. П. Сольського (1985) у другій половині вагітності концентрація естрадіолу в крові жінки є діагностичним критерієм, що свідчить про функціональний стан плоду, а хронічна внутрішньочеревна гіпоксія плоду після 28 тижнів супроводжується зниженням рівня естрадіолу. Погіршення метаболізму стероїдних гормонів у синцитіотрофобласті та клітинах Ланхгансу, що є характерним для клітинно-паренхиматозної хронічної плацентарної недостатності, також супроводжується низьким рівнем естрадіолу [W. Hopker, B. Ohlendorf, 1979].

Рівень естрадіолу у вагітних IIIА і IIIБ груп зріс і склав 63, 24±4, 25 та 60, 92±2, 36 нмоль/л, що вірогідно не відрізнялося від показників контрольної групи (p>0, 05 та p>0, 05 відповідно). У той же час у групі порівняння цей показник склав 49, 32±3, 48 нмоль/л, що вірогідно нижче, ніж у здорових вагітних (p<0, 05).

 

Таблиця 1

Концентрація естрадіолу, прогестерону і альфа-фетопротеїну в обстежених здорових вагітних та вагітних з фетоплацентарною недостатністю

 

Рівень прогестерону, який характеризує в основному функцію плаценти, у жінок, що проходили обстеження, змінювався неоднозначно. Концентрація цього гормону досягла рівня контрольної тільки в пацієнток IIIА групи, що складало 290, 90±6, 50 нмоль/л (p>0, 05). В IIIБ і групі порівняння він складав, відповідно, 264, 25±12, 32 нмоль/л та 240, 74±14, 78 нмоль/л, що вірогідно нижче порівняно здорових вагітних (p<0, 02 i p<0, 01)  (табл. 1). Слід відзначити, що в IIIБ групі, де вагітність частіше була ускладнена НПГ-гестозом, компенсаторні можливості плацент значно знижені у зв’язку з їх передчасним старінням. Однак проведена комплексна терапія виявилася більш ефективною у випадку застосування суспензії КТПЛ.

Концентрація АФП в крові вагітної є показником, що характеризує проникність плаценти та рівень гемодинамічних процесів у системі мати-плацента-плід в ситуаціях, коли відсутні відкриті дефекти нервової трубки та запальні процеси плідних оболонок [L. H. Nelson et al., 1987; К. В. Шмагель, 1996].

Таким чином, високі значення АФП можуть бути захисним механізмом, який забезпечує збереження трофічної функції при початкових формах порушення матково-плацентарного кровообігу. Дуже висока концентрація АФП (в 10-15 разів більше норми) є проявом часткового передчасного відшарування плаценти і вказує на катастрофу, що потребує активних дій від лікаря.

Низький або надзвичайно низький рівень АФП відображає такі ситуації, коли циркуляторні порушення мають тяжкий характер, і свідчить про гемодинамічну ізоляцію плоду.

Неоднорідність значень АФП в різних групах (табл. 2) вказує на неоднакову міру патологічних змін матково-плацентарного кровообігу, повноцінність плацентарного бар’єра.

Концентрація АФП в IIIБ групі до лікування була 20, 36±1, 39 МО/мл, що нижче, ніж в IIIА та групі порівняння – 46, 12±1, 54 та 33, 25±1, 82 МО/мл відповідно. Цей факт зумовлений вкрай низьким рівнем АФП у 10 вагітних, що пов’язано зі значним порушенням материнсько-плодової гемоциркуляції на фоні НПГ-гестозу і викликає високий ризик для плоду.

Після проведеного лікування концентрація АФП складала: в IIIБ групі – 7, 36±0, 34 МО/мл, що вірогідно не відрізнялося від здорових вагітних (p>0, 05) ; в IIIА – 24, 14±0, 58 МО/мл, і II групі – 12, 80±1, 66 МО/мл, що вірогідно вище, ніж в контрольній групі (p<0, 02 i p<0, 05 відповідно).

Незважаючи на труднощі трактування