Застосування лазеротерапії, лазеропунктури у комплексному лікуванні термічних опіків

Метод лазеротерапії та лазеропунктури. Джерелом монохроматичного червоного світла (МЧС) служив гелій-неоновий лазер (ГНЛ) типу ЛГ-75-1, який становить підставу фізіотерапевтичного апарату АФЛ-1.

Акупунктурний рецепт включав 8-10 точок, комбінації яких ми складали із наступного переліку:

БАТ, важливі для лікування опіків: I/7; III/13; III/15; VII/13; VII/40; VII/60; VII/62; VII/63; VII/65;

БАТ, ефективні для покращання мікроциркуляції у ділянці опікової рани: IV/6; IV/8; VIII/58;

БАТ, ефективні для зниження больової чутливості у ділянці опікової рани: III/11; XII/4;

БАТ, ефективні при опіковій хворобі: I/2; II/6; II/11; III/36; IV/4; V/3; VII/13; VII/40; VII/43; XI/41; XII/3; XIII/14.

Сеанси фототерапії проводили щоденно. Курс лікування включав із 10-15 сеансів.

Фототерапію опікових ран застосовували на всіх етапах гоєння опікової рани, окрім стадії некролізу.

Результати досліджень. Для вивчення судинного чинника термічних опіків вивчали локальний кровообіг в уражених тканинах (табл. 2, рис. 1).

Випромінювання ГНЛ сприяє утворенню кращих умов для епітелізації поверхневих (ІІ-ІІІА ст.) опікових ран: приводить до швидкого відновлення капілярного кровообігу, редукції больового синдрому, зменшує потребу перев’язок, що запобігає руйнуванню свіжого епітеліального шару.

 

Таблиця 2

Швидкість локального кровообігу в мл х 1 хв (-1) х 100 г тканини (-1) у травмованих тканинах хворих з поверхневими опіками

Група хворих Терміни в добах від моменту травми

2-3 4-5 7-8 10-11 13-14 18-19

Перша 29, 52±2, 29 57, 59±2, 48 64, 32±4, 19 69, 21±5, 12 72, 25±4, 34 97, 07±1, 03

Друга 28, 22±3, 13 97, 65±7, 82

х 91, 39±6, 87

х 87, 83±6, 98 83, 11±7, 54

Примітка: х – р<0, 05 стосовно величин у хворих першої групи

 

При застосуванні традиційних методів лікування поверхневих опіків епітелізація рани триває довше на 4, 1 ± 0, 9 доби. Необхідно часто змінювати пов’язки, що, крім додаткового травмування опікових ран, приводить до значної витрати перев’язного матеріалу.

На 18-19 добу від моменту термічної травми у пацієнтів другої групи всі опікові поверхні ІІ-ІІІА ступеня були вкриті епітелієм.

Рис. 1. Швидкість локального кровообігу в мл х 1 хв (-1) х 100 г тканини (-1)

У хворих з глибокими термічними опіками у передопераційному періоді досліджували локальний кровообіг ран, вкритих грануляційною тканиною і приготовлених до операції, у післяопераційному періоді – у тканинах під автотрансплантатом та в суміжних грануляційних ділянках, яких ще не лікували оперативно (рис. 2, 3).

У хворих другої групи, які отримали 4 сеанси лазерної фототерапії (сумарна доза 9, 24 Дж•см-2) 60% опікової поверхні були готові до операції на 16-20 добу після опіку (у хворих першої групи – на 22-24 добу).

У потерпілих другої групи на 2-3 добу після операції швидкість локального кровообігу в тканинах під трансплантатом підвищувалася у 1, 4 раза, а в суміжних грануляційних ранах – в 1, 2 раза. 

Після 15 сеансів фототерапії МЧС (сумарна доза опромінення 34, 65 Дж•см-2) швидкість локального кровообігу зросла стосовно вихідного рівня в 1, 3 раза під автоклаптем та в 1, 4 раза – в навколишніх грануляційних ранах.

Пересаджені трансплантати на 10-12 добу після операції загоїлися на 100%.

Таким чином, можна зробити висновок, що під впливом випромінювання МЧС гелій-неонового лазера при глибоких термічних опіках відбувається компенсаційний перерозподіл локального кровообігу, а саме – в перші 2-3 доби після операції вільної автодермопластики наступає посилення кровообігу під автотрансплантатом, що сприяє кращому його живленню.

Згідно із наведеними показниками, можна вважати, що фототерапію доцільно застосовувати у потерпілих з глибокими термічними опіками у передопераційному періоді для приготування якісних грануляцій та, у післяопераційному періоді, для покращання загоєння трансплантатів і запобігання їх відторгненню у місцях пересадки.

Тест на швидкість локального кровообігу в опіковій рані дозволяє прогнозувати стан і готовність грануляцій до операції пересадки шкіри та проводити об’єктивний динамічний догляд загоєння трансплантата після операції.

Результати, наведені у таблицях 3 і 4 та на рис. 4 свідчать про підвищення активності Na-K-АТФази, за участю якої здійснюється овабаїн-чутливий транспорт моновалентних йонів через мембрану еритроцитів як у першій, так і в другій групі хворих. Водночас, вірогідний ступінь зростання транслокації йонів Na+ і К+ за умов додаткового використання ГНЛ під час лікування поверхневих і глибоких опіків є вищим у 1, 7-14, 5 проти 1, 1-3, 5 раза при застосуванні тільки традиційних методів лікування.

 

Таблиця 3

Показники активного і пасивного транспорту через мембрану еритроцитів у здорових донорів та за умов опікової хвороби при поверхневих і глибоких опіках, лікованих традиційно (І) та зі застосуванням ГНЛ (ІІ) 

 Умови

досліду

Показники активності Донори 1-й забір крові 2-й забір крові 3-й забір крові

Опіковий шок, 1-3 доба Гостра опікова токсемія, 4-10 доба Опікова септикотоксемія, 11-23 доба

І ІІ І ІІ І ІІ

Na-K-АТФаза, мкМоль фосфору неорганічного•1 мг білка-1•1год-1 еритроцитних мембран 10, 26±0, 70 13, 72±3, 05 17, 97±3, 05 7, 88±2, 37 28, 77±2, 80* 33, 97±10, 68 47, 26±5, 43*

20,