Застосування рефлексо- та фітотерапії у відновлювальному лікуванні дітей, хворих на первинну Артеріальну гіпертензію

Центральну та периферичну гемодинаміку вивчали методом тетраполярної імпедансної реовазографії.

Вивчали обмін пуринів, який оцінювали за вмістом сечової кислоти в сироватці крові та добовій сечі дітей, використовуючи методику Мюллера-Зейферта.

Гіперреактивність судин визначали за допомогою функціональної проби з дозованим фізичним навантаженням (20 присідань на протязі 30 секунд).

Дослідження проводили в динаміці. Визначали початкові результати та дані після закінчення курсу лікування (10 тижнів). Катамнестичне спостереження здійснювали через 1 рік після лікувально-реабілітаційного впливу – вивчали клінічні дані, реактивність судинного апарату та стан пуринового обміну.

Результати клінічного, параклінічного та спеціального обстежень дітей вносили до розроблених діагностичних карт для подальшого аналізу матеріалів. Отриманий у результаті спостереження числовий матеріал опрацьовували за допомогою загальноприйнятих у медико-біологічних дослідженнях параметричних та непараметричних методів статистичного аналізу на персональному комп’ютері з використанням програми “Excel”.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Вивчення анамнезу показало, що тривалість захворювання протягом 2-х років та більше відзначали 23, 2% дітей, на протязі 1 року – 44, 7% та менше 1 року – 32, 1%.

Клінічна картина та скарги дітей, хворих на ПАГ не завжди відповідали важкості стану та рівню АТ. На початкових стадіях переважали скарги неврастенічного характеру – дратівливість, втомлюваність, неврівноваженість відзначало 47, 6% дітей, порушення сну – 22, 2%. Половина пацієнтів скаржилося на головний біль, хворобливі відчуття в ділянці серця відзначало 28, 5% хворих дітей. Клінічне дослідження дозволило виявити різноманітні симтоми вегетативної дисфункції у 90, 5% обстежених дітей на транзиторній та лабільній стадіях ПАГ.

В групі хворих зі стабільною стадією ПАГ більше половини пацієнтів скаржилося на головний біль – 53, 1%, втомлюваність, зниження розумової працездатності – 51, 1%, біль у ділянці серця – 42, 8%.

Вивчення обміну пуринів у дітей з ПАГ показало велику частку пацієнтів з гіперурікемією та її пряму залежність від важкості артеріальної гіпертензїї. У пацієнтів з транзиторною та лабільною стадіями ПАГ гіперурікемію констатували в 47, 6% обстежених, а на стабільній стадії захворювання їх частка зростала до 69, 4%. Виявлено, що на початкових стадіях ПАГ наявність гіперурікемії зумовлювалась надмірним синтезом даного метаболіту при збереженні видільної функції. На стабільній стадії захворювання зафіксовано зниження екскреції уратів нирками.

Дослідження гемодинаміки на ранніх стадіях ПАГ показало домінування гіперкінетичних реакцій серцево-судинної системи у сполученні з компенсаторною вазодилятацією або відносним підвищенням периферичного опору судин, через недостатнє розширення венозного колектору. На стабільній стадії захворювання спостерігали переважно нормо- та гіпокінетичний режими кровообігу при підвищенні тонусу середніх, малих артерій та артеріол, вповільнення венозного відтоку.

Вегетативний гомеостаз характеризувався переважанням симпатикотонії у стані спокою у 41, 3% дітей групи з транзиторним та лабільним перебігом ПАГ. При формуванні стабільної АГ у спрямуванні вихідного вегетативного тонусу домінувала ваготонія (67, 3% дітей), при надмірній вегетативній реактивності та недостатньому вегетативному забезпеченні діяльності.

Після вивчення первинного статусу діти з ПАГ отримували відновлювальну терапію у амбулаторних умовах. Базовий немедикаментозний відновлювальний комплекс включав режимні, дієтичні рекомендації, елементи ЛФК. Пацієнти зі стабільним перебігом ПАГ паралельно одержували медикаментозні гіпотензивні засоби у індивідуально підібраних ефективних антигіпертензивних дозах. Перевагу надавали монотерапії – вибір препарату залежав від патогенетичної форми перебігу ПАГ у даного пацієнта. При вазоконстрикторних варіантах використовували інгібітори АПФ, при гіпертензії об’ємного типу – диуретики, при сполученні цих механізмів – блокатори каналів кальцію.

Поряд з розглянутим базовим впливом, у підгрупах порівняння застосовували також елементи рефлексо- та фітотерапії згідно існуючим рекомендаціям (традиційний відновлювальний комплекс).

Рефлексотерапію здійснювали за методом електропунктури, застосовували апарат “Рампа-ЭС”. Рецептура БАТ для електропунктури складалася з огляду на різновид існуючої вегетативної дисфункції та провідний клінічний синдром захворювання у конкретної дитини. Використовували не більше 6 точок впливу під час одного сеансу. Тривалість впливу на 1 біологічно-активну точку (БАТ) – 2-3 хвилини, частота виходу сигналу та тривалість імпульсів залишались постійними – 10 Гц та 0, 5∙10-3 с – відповідно, діапазон амплітуди імпульсів – від 0 до 60 В. Курс лікування – 10 сеансів. Відповідно до існуючих рекомендацій, у підгрупах порівняння провели три курси електропунктури, з проміжками між ними по два тижні (загальна тривалість 10 тижнів).

Паралельно з рефлексотерапією, діти із підгруп порівняння, в якості седативного, нормалізуючого вегетативно-ендокринні процеси між корою головного мозку та підкірковими структурами, а також легкого гіпотензивного засобу отримували настій із кореню валеріани.

Після з’ясування первинного статусу хворих на ПАГ, враховуючи важкість перебігу захворювання, стан пуринового обміну, вегетативний статус та характер гемодинаміки, ми створили дифференційовані комплекси рефлексо-та фітотерапії.

Поряд із базовим немедикаментозним впливом, пацієнти першої групи основної підгрупи спостереження одержували розроблений нами лікувально- реабілітаційний комплекс №1, який включав один курс електропунктури; фітозбір із соків лікарських рослин помірно гіпотензивної, седативної та уріколітичної дії; масаж рефлексогенних зон стоп.

Літературні дані, а також отримані нами результати, які підтверджують зниження адаптативних можливостей організму дітей, хворих ПАГ, засвідчували необхідність зменшення тривалості впливу електропунктури. Тому пацієнти із основних підгруп спостереження отримали один курс електропунктурного впливу – 10 сеансів 5 разів на тиждень. Принципи створення рецептури БАТ, а також методика проведення процедур відповідали існуючій вегетативній дисфункції та клінічному синдрому. Так, при симпатикотонії впливали на наступні БАТ: T20, 14,