Життєвий успіх у ціннісній свідомості: соціокультурний вимір соціальних нерівностей

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

суб’єктів. У дослідженнях цих зв’язків прийнято звертатися до типології Р. Мертона щодо типів соціальної поведінки відповідно до цілей та засобів їх досягнення [20, с. 255]. Втім, визначення цих «ідеальних типів» Мертоном було зроблено у межах аналізу суспільства типу модерн, у період домінування метанаративів у культурі та суспільстві, яке можна було охарактеризувати як певною мірою стабільне, відтворюване та великою мірою передбачуване. Тоді можна було казати про аномійну (девіантну) поведінку як таку, що ставить на меті загально визнані цілі (наприклад багатство), але для досягнення використовує загально засуджувані засоби (наприклад, шахрайство). Проте за часів кардинальних суспільних перетворень ця типологія стає менш адекватною для операціоналізації типів суспільної поведінки, оскільки відбувається плюралізація та інверсія «загально визнаного» та множинність «загально визначеного» не дає більше підстав однозначно характеризувати певні цілі та засоби їх досягнення як такі. Наприклад у 1990-ті відбувається інверсія поняття «спекуляція» від загально засуджуваного за часів дефіциту засобу досягнення матеріального достатку (через прибуток від різниці у ціні закупівлі та продажу, воно перетворюється у припустимий спосіб визнаної цілі збагачення й перетворюється у поважне та престижне поняття «підприємництво». Таким чином девіантна поведінка перетворюється на інноваційну практику, легітимується не тільки на рівні цієї соціальної групи, а й на рівні суспільства, отримує «зворотній зв'язок» у наділені цього роду діяльності престижем, та, згодом, перетворюється у формування нової соціально-професійної групи підприємців та бізнесменів. Так, за даними моніторингу Інституту Соціології НАН України у 2007 р. найбільш успішною людиною вважають «успішного бізнесмена» 40% опитаних, що поділяє перший рейтинг престижу професій із позицією «політик, депутат та представник вищої державної влади». Важливим показником є різниця в оцінці бізнесмена як успішної людини молоддю до 30 років (46%) і старшим поколінням 55 і старші (35%), – вона становить 10% [21, с. 349], що свідчить про міжпоколінну динаміку ціннісних оцінок.

Поняття «життєвий успіх» (або «успіх у житті») є категорією повсякденної культури, якою оперують на рівні повсякденного спілкування та раціоналізації власного життя. Саме тому змістовна напруженість цього поняття полягає у множинності розумінь, які в нього вкладають люди, з одного боку, та особливості операціоналізації з боку дослідників, що спричинює додаткові ускладнення аналізу феномену життєвого успіху у суспільстві, яку зазнає суттєвої соціокультурної трансформації пострадянського типу суспільного устрою. Поняття успіху у житті досить часто не вирізняють від поняття «щастя у житті», особливо коли замірюють життєві орієнтації та пропонують респондентам закритий набір альтернатив. Наприклад, у моніторингу Інституту соціології НАН України 2007 року питання було сформульоване наступним чином: «Що саме з переліченого Ви відносите до вже досягнутого Вами життєвого успіху?» з наступними варіантами відповідей [22, с. 478] – Таблиця 1

Відповіді на питання моніторингу ІС НАНУ, на які спираються висновки щодо феномену успіху українських дослідників (Бевзенко, Крамаренко, Шульга) мають певні обмеження. Наприклад, висновки щодо ціннісних орієнтацій на здоров’я, сім’ю та надійних друзів подаються в одному переліку із позиціями «досягнутого успіху» – «професійна кар’єра, освіта, суспільне визнання, досягнутий рівень добробуту. Це є певною мірою заміщенням та змішанням понять саме «успіху» як «можливостей досягнення» з цінностями змісту життя, які складають ядро найбільш консервативних цінностей, і є незмінними, як це і демонструють результати моніторингу цінностей в Росії та Україні [23].

Таблиця 1 – Розподіл відповідей на запитання: «Що саме з переліченого Ви відносите до вже досягнутого Вами життєвого успіху»? (у% до тих, хто відповів)

Перш за все варто підкреслити важливість у формулюванні питання акценту на «досягнутому» успіху. Досягнути можна лише те, що є ціллю, а не умовою, цінністю, чи можливістю. Якщо проаналізувати варіанти відповідей, виходячи з цього, то можна поділити їх принаймні на три типи. По-перше, це поняття якості життя, які лише опосередковано можуть бути пов’язаними із досягненням успіху, і, скоріше є показниками ядра життєвих орієнтацій (установок), серед яких успіх у житті є рівноправним поняттям, а не тим, яке через них розкривається: це «Міцне здоров’я», «Дружна сім’я», «Наявність кола надійних друзів». Скажімо, якби були альтернативи «здоровий спосіб життя», «налагоджений побут», «знайомства з потрібними людьми» їх можна було б віднести до кола досягнутих людиною атрибутів життєдіяльності, що є складовими життєвого успіху, елементами структури цілеспрямованих досягнень. Наприклад, «міцне здоров’я» досягти неможливо, здоров’я є атрибутивною характеристикою фізичного стану людини, на який впливають безліч факторів (від генетичних обумовленостей до способу життя та впливів зовнішнього середовища), і за умов різних стартових можливостей та ресурсів опікування за власним фізичним станом, досягненням може бути «підтримка відповідного стану здоров’я», що може однаковою мірою відноситись як до життєвого успіху Стівена Хокінга, так і Віталія Кличка. Альтернатива «Можливість добре відпочивати, подорожувати, побачити світ» скоріше є атрибутом способу, умов та якості життя, яке також не є безпосередньою характеристикою «досягнення» успіху.

По-друге, в питанні моніторингу є показники саме «успіху, який можна досягти»: «Можливість працювати на себе, свою сім'ю, а не на інших», «Можливість займатися улюбленою справою», «Якісна освіта для себе і своїх дітей», «Досягнутий рівень матеріального добробуту», «Професійна кар’єра». Ці показники пов’язані не тільки з індивідуальною самореалізацією, але й з певними атрибутами суспільного визнання індивідуальних досягнень, таких як «добробут», «освіта», «кар’єра». На наш погляд, було б ще більш доцільним включити