Злочинність у місцях позбавлення волі

Криміногенні явища, які детермінують злочинність засуджених у місцях позбавлення волі, пов'язані з низкою чинників.

1. Соціально-економічні та ідеологічні чинники. Несприятливі соціально-економічні й морально-психологічні обставини в Україні й близькому зарубіжжі, докорінне й часом болюче реформування всіх сфер життя викликають у республіці економічну нестабільність, зміну на рівні державної політики ідеологічних настанов щодо власності, засобів виробництва, особистості, відкриті й занадто корисливі спонукання значної частини новоявлених бізнесменів і навіть приватновласницький екстремізм багатьох з них. Сформувалася значна група багатих людей, чиї прибутки мають аж ніяк не законне походження. Обмеженість матеріальних ресурсів і намір отримати доступ до них навіть ціною життя інших стають рішучою домінантою користолюбства, насильства, жорстокості. Різко змінився склад злочинців, погіршилися їх основні кримінологічні риси. За даними "Огляду стану боротьби зі злочинністю в СІЗО (слідчі ізолятори) МВС України за 1997 p. " (K., 1998. - С. 43) на рівень злочинності суттєво впливає криміногенний склад спецконтингенту, серед якого на 1 січня 1998 р. утримувалися: 4 засуджених і 1 заарештований, які вважають себе "злодіями у законі"; 17 авторитетів злочинного середовища; 24 лідери злочинних угруповань; 118 осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності за бандитизм; 17 найманих убивць; 2465 учасників 607-ми організованих злочинних угруповань, у тому числі 167 рекетирів. І вся ця маса "загартованих", найнебезпечніших, жорстоких і лютих злочинців потрапляє в місця позбавлення волі, створюючи в них на довгі роки тяжкий криміногенний клімат, провокуючи засуджених на вчинення злочинів.

До своєрідних, так би мовити, "ідеологічних" чинників, які відіграють значну, а іноді й рішучу роль у причинному комплексі злочинності в місцях позбавлення волі, належать кримінальні традиції й звичаї. За дослідженнями деяких учених (О.І. Гурова, B.I. Бистрих, В.М. Анісімкова та ін. ) у місцях позбавлення волі кримінальна субкультура - неписані норми злочинного світу, які регулюють відносини як у цілому, так і в невеликих групах засуджених. Переважна більшість в'язнів об'єднуються в малі неформальні групи за різними критеріями. При цьому в'язні не тільки підтримують злочинні традиції, а й зацікавлені в розширенні своїх лав. Тому живучість кримінально-злодійських традицій і звичаїв - об'єктивне явище, обумовлене відповідною реакцією антисуспільних елементів на законні вимоги правоохоронних органів і суспільства взагалі. У виправно-трудових установах і тюрмах засуджені попадають під вплив професійних злочинців, внаслідок чого багато з них засвоюють певні моделі поведінки, включаються до груп з антисуспільною орієнтацією, налагоджують зв'язки з досвідченими злочинцями, які часто підтримують і після звільнення з місць позбавлення волі. Головна небезпека кримінально-злодійських традицій на сучасному етапі полягає в постійному їх впливі на свідомість в'язнів, що активізує процес стабілізації антисуспільних настановок із випливаючими з цього наслідками, у посиленні її імперативності, тобто в придбанні кримінальною субкультурою рис обов'язковості для багатьох категорій злочинців, у проникненні її елементів у побут людей і суспільне життя. Отже, кримінальна субкультура, безумовно, є могутнім негативним чинником, який сприяє вчиненню багатьох злочинів у місцях позбавлення волі.

2. Соціально-правові чинники. Суть покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції особи від суспільства, у примусовому переміщенні в одностатеві колективи, в наявності певних обмежень. Засуджений зазнає певних втрат і страждань, передбачених чинним кримінальним і виправно-трудовим законодавством, що виражаються в обмеженні життєвого простору, вільного спілкування з іншими членами суспільства і взагалі свободи поведінки. Оточуюче середовище в місцях позбавлення волі дуже поглиблює фізичні й моральні страждання особистості. Покарання у вигляді позбавлення волі, з одного боку, незрідка виступає необхідним "поштовхом" ("каталізатором") для значної частини засуджених, який спонукає особу до правильного сприйняття заходів виправно-трудового впливу, до самовиховання, спокутування вини. А з іншого - воно (особливо тривале й неодноразове), на жаль, відіграє роль засобу відчуження від суспільства, у багатьох випадках травмує особистість, руйнує соціальні, в тому числі важливі для особи сімейні й родинні зв'язки, що викликає фрустраційні настрої, песимістичне ставлення до життя, відчай, але в той же час формує і живить криміногенні риси особи й випливаючі з них форми поведінки - агресивність, примітивність потреб і способів їх задоволення, відверте неприйняття покарання, вимог адміністрації і взагалі знехтування соціальних цінностей.

Примусове одностатеве скупчення на обмеженому просторі великої кількості не кращих представників суспільства (будь-то чоловіки чи жінки), нав'язування небажаних стосунків, усталене підґрунтя для виникнення конфліктних ситуацій, відчуття незахищеності, ворожнече середовище, прояв стадних інстинктів, потурання примітивним бажанням, постійне очікування образи, глуму, нападу, насильства з боку тих, хто й до арешту вирішував свої проблеми за допомогою сили, а також наявність можливості майже безкарно (що добре знають ув'язнені) здійснити ті чи інші форми насильства — все це штовхає засуджених до вчинення різних за мотивами й цілями злочинів. Як бачимо, насильство є